Рішення № 36348447, 19.12.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

19.12.2013

Справа № 336/7811/13-Ц

Провадження № 2/336/3252/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кляшторного В.С.,

при секретарі Ведмедьовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості.

В позові зазначається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.12.2007 року відповідач 15.12.2007 року отримав кредит у розмірі 2500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовязання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у звязку з чим станом на 31.07.2013 р. має заборгованість у розмірі 26421,43 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6704,36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 18220,81 грн., а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: штрафу в сумі 250 грн. (фіксована частина), штрафу 1246,26 грн. (процентна складова).

У звязку з зазначеними обставинами, ОСОБА_2 вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.12.2007 року в розмірі 26421,43 грн., а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, підтвердила обставини, викладені в позові, наполягала на задоволенні позовних вимог, та зазначила, що оскільки відповідач підписав заяву про надання кредиту, тому мав знати про настання відповідних обовязків за договором.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнала частково, факт отримання грошових котів не оспорювала, але пояснила, що відповідно до заяви від 15.12.2007 р. між позивачем та позивачем не було погоджено істотних умов договору, а саме, що кредитний договір підлягає пролонгації. Окрім того, в заяві не зазначено строк дії кредитного ліміту, а відтак строк дії даних правовідносин підтверджується терміном дії кредитної картки, яка була видана відповідачу, строк дії якої встановлено до квітня 2009 р. Просила суд задовольнити позов в частині стягнення грошових коштів у розмірі 13953, 32 грн. (заборгованості за кредитом у сумі 6704, 36 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7248,96 грн.).

Дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач обґрунтовує свої вимоги моєю заявою від 15.12.2007 р. та умовами та правилами надання банківських послуг, які як вважає позивач є кредитним договором, але копію яких позивач не додає до позову.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду…

Приписами ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, а його умови повинні відповідати як загальним вимогам, встановленими ст.ст. 3, 6, 13, 192, 203, 215, 227, 533, 627 , 638, 631, 632 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України „Про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, норми цивільного законодавства, які регулюють порядок укладання договорів передбачають, що при укладанні договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. ст. 628, 631, 632 ЦК України).

Як вбачається з заяви від 15.12.2007 р. між відповідачем та позивачем не було погоджено, що даний договір підлягає пролонгації. Окрім того в заяві не зазначено строк дії кредитного ліміту, а відтак строк дії даних правовідносин підтверджується терміном дії кредитної картки, яка була видана відповідачу, строк дії якої встановлено до квітня 2009 р.

Водночас, позивачем в підтвердження своїх вимог не надаються умови та правила надання банківських послуг, мова про які зазначено в заяві від 15.12.2007 р. і на п. 9.12 які посилається позивач в обґрунтування пролонгації договірних відносин, які виникли між сторонами, згідно заяви від 15.12.2007 р.

Окрім того, судом було задоволено клопотання представника відповідача щодо витребування у позивача вищезазначених умов та правил надання банківських послуг та відповідно документів, які б підтверджували їх затвердження правлінням ПАТ «КБ Приватбанк». Позивачем не було надано суду витребуваних документів, що відповідно свідчить про безпідставність його вимог з посиланням на документи, які не надаються ним в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В свою чергу, позивачем не надано доказів того, що зазначені ним в поясненні умови та правила є невідємною частиною заяви від 15.12.2007 р., яка підписана позивачем.

Водночас, на момент підписання відповідачем заяви від 15.12.2007 р. позивач не надав йому повної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що є грубим порушенням норм постанови правління НБУ «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007 р., зареєстрованого в міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. за № 541/13808.

Так п.11.2.д. Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2.11 положення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та загальної вартості кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10.05.2007 року за № 168 передбачена необхідність надати в кредитному договорі орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема такі як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), що Банком не виконано.

Згідно п.2.11 положення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та загальної вартості кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10.05.2007 року за № 168 Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:

а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;

б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту;

г) інші умови, передбачені законодавством.

Також відповідно до п.11.2. ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Проте позивач не надав подібних розяснень, а лише надав відповідачу для підписання заяву, яка взагалі не містить істотних умов, які є необхідними для кредитних договорів.

Суд звертає увагу також на той факт, що між відповідачем та позивачем не було погоджено сукупну вартість кредиту, що є істотною умовою кредитного договору, а в заяві від 15.12.2007 р. обумовлено лише сума кредитного ліміту у розмірі 2500,00 грн.

Водночас, не зрозуміло на якій підставі позивачем нарахована сума заборгованості за кредитом у розмірі 6704,36 грн., тоді як сума ліміту кредиту за заявою складає 2500,00 грн.

Відповідь позивача надана за результатами задоволення клопотання відповідача щодо витребування інформації відносно того чи змінювався кредитний ліміт.

Згідно наданої відповіді вбачається, що кредитний ліміт відповідачу було підвищено до 7000,00 грн., згідно його довідки про доходи та заяви, водночас заяви відповідача про його бажання підвищити кредитний ліміт до 7000,00 грн. позивач не надає.

Надання кредиту є разовою операцією, яка полягає у перерахуванні суми кредиту на рахунок Позичальника, обов'язок Банку надати Кредитні ресурси, що повинно бути підтверджено фінансовими документами, які позивачем не надані суду.

Крім того, позивач не надав доказів пролонгації заяви від 15.12.2007 р, тому суд ввавжає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, яка складається з тіла кредиту, комісії та штрафів, заявлені поза межами позовної давності.

Як вбачається з виписки, яка міститься в матеріалах справи останній платіж у розмірі 490,00 грн. було внесено відповідачем 29 січня 2009 р., строк дії кредитної картки, виданої відповідачу встановлено до квітня 2009 р.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правова позиція щодо застосування позовної давності по споживчим кредитам також викладена в п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 закріплено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу,пені).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду у вересні 2013 року, та позивачем не надано доказів поважності пропуску позовної давності.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відтак, незрозуміло, на підставі яких правових норм та у відповідності до приписів якого законодавства позивачем встановлено штраф у розмірі 5% від суми позову.

Як вбачається з виписки останній платіж здійснено відповідачем у січні 2009 року, що свідчить проте, що позивачу уже з 29 січня 2009 року було відомо про невиконання відповідачем своїх зобовязань.

Відтак, позивач міг в межах позовної давності встановленої законом звернутися до суду про стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Незважаючи, що позовні вимоги позивача знаходяться поза межами позовної давності відповідач частково визнає вимоги позивача, так як не заперечує проти того, що йому дійсно було надано кредитний ліміт 2500,00 грн., згідно заяви від 15.12.2007 р.

Відповідач визнає суму заборгованості за кредитом у розмірі 6704,36 грн. та визнає суму комісії за три роки (в межах строку позовної давності) з урахуванням базової процентної ставки за кредитом у розмірі 3 %, яка згідно нижче наведених розрахунків складає 7240,68 грн.

Враховуючи, що сума заборгованості за кредитом складає 6704,36 грн. базова процентна ставка в місяць становить: 6704,36х3%=201,13 грн.

Відтак сума процентів за 36 місяців, а саме за 3 роки складає 201,13х36=7240,68 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач, визнає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» частково у розмірі 6704,36 грн. суми заборгованості за кредитом та 7240,68 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, в загальній сумі 13945,04 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими та заявлені поза межами позовної давності.

Керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 6, 16, 267 ч. 4, 258 ч. 2, 549 ч. 2, 627, 628, 631, 632, 638, 1054 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іден. номер НОМЕР_1, паспорт серії СА 366011, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 05.12.1996 року, зареєстрований та мешкає за адресою: 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменко, б. 22, кв. 227, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 49094 м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49027 м. Дніпропетровськ а/с 1800, рах. № 29092829003111(для погашення заборгованості) рах.№ 64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.12.2007 року у сумі 13945,04 грн. та понесені судові витрати пропорційно розміру задоволенних вимог у сумі 140 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.С. Кляшторний