Рішення № 36347686, 25.12.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7005/13-ц

2/303/34021826/13

Ряд стат звіту № 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 грудня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі:головуючого суддіМорозової Н. Л.

при секретаріІльчак Р. М.

за участю:представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 „Приватбанк в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за договором кредиту № МКАWGA00000391 від 21.12.2005 року в розмірі 56 583,24 долари США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.10.2013 року складає 452 100,09 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки домоволодіння № 55 по вул. Кайданівська в с.Кайданово Мукачівського району Закарпатської області, що належить боржнику ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності та виселення всіх проживаючих осіб з будинку.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 за договором кредиту № МКАWGA00000391 від 21.12.2005 року отримала в Банку кредит у розмірі 15 600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 15,96 % на рік на суму залишку кредиту, терміном до 18.12.2009 року. Внаслідок неналежного виконання останньою взятих на себе зобовязань, станом на 03.10.2013 року виникла заборгованість в розмірі 56 583,24 долари США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03.10.2013 року складає 452 100,09 гривень. Банк свої зобовязання виконав, а ОСОБА_4 ухиляється від сплати заборгованості в добровільному порядку. У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_4 21.12.2005 року, було укладено договір іпотеки № МКАWGA00000391, відповідно до умов якого, «іпотекодавець» - ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку належне їй на праві особистої приватної власності домоволодіння № 55 по вул. Кайданівська в с. Кайданово Мукачівського району Закарпатської області.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві. Посилається на те, що ЗУ «Про іпотеку» передбачено, у разі невиконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що згідно умов договору, кредит видавався на "ремонт будинку", а відтак мав «споживчі цілі». Кредитні кошти видавалися на строк до 18.12.2009 року. Позивач звернувся до боржника з письмовою вимогою про повернення суми боргу за кредитним договором тільки в серпні 2013 року, а до суду з позовом у жовтні 2013 року, а тому просить застосувати строки позовної давності до вимог щодо повернення суми боргу за споживчим кредитом. Зазначив, що в результаті направлення 21.08.2013 року ПАТ КБ «ПриваьБанк» вимоги до ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту, термін повернення кредиту за умовами кредитного договору закінчився 18.12.2009 року. Про таке право ОСОБА_3 не тільки знав, а і намагався його реалізувати направивши в серпні 2013 року до боржника ОСОБА_4 вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, процентів, комісії та штрафних санкцій. Станом на день подачі позову до суду 10.10.2013 року, ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності. Крім того представник ОСОБА_4 вважає, що за правилами ст. 266 ЦК України строк позовної давності сплинув і до додаткової вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи наданими сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.12.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір № МКАWGA00000391, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязувався надати останній кредит в іноземній валюті в сумі 15000,00 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на «ремонт будинку» та у розмірі 600,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 даного Договору, з кінцевим терміном повернення до 18.12.2009 року, а ОСОБА_4 зобов'язувалася прийняти, належним чином використовувати і повертати банку кредит та сплачувати проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. (а.с.23).

Банк свої зобовязання за договором виконав, надавши у розпорядження ОСОБА_4 обумовлену в договорі суму кредиту в розмірі 15 600,00 доларів США(а.с 27,28).

Позичальник ОСОБА_4, в порушення умов договору, взяті на себе зобовязання за договором не виконала належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с9-11).

Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» кошти, які надані кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції є споживчим кредитом. (Офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду № 15-рп/2011 від 10.11.2011}

Споживчий кредит кредит, який надається як у національній, так і в іноземній валютах фізичним особам резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб'єктами споживчого кредитування є фізичні особи (позичальники)" а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи (ломбарди, пункти прокату тощо). Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад, торговельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Об'єктом кредитування є витрати, пов'язані з задоволенням поточного попиту населення, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Таким чином, ОСОБА_4 отримала споживчий кредит, бо як вбачається з п.1.1.Договору кредиту № МКАWGA00000391 від 21.12.2005 року ОСОБА_3 зобовязувався надати ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті в сумі 15 000,00 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на «ремонт будинку» та у розмірі 600,00 доларів США на сплату страхових платежів.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором 21.12.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № МКАWGA00000391 за яким остання передала в іпотеку Банку домоволодіння № 55 по вул. Кайданівська в с. Кайданово Мукачівського району Закарпатської області, що належить боржнику ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності. Заставна вартість іпотеки склала 75 750,00 гривень (а.с 29)

21.08.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» направив ОСОБА_4 досудову вимогу щодо дострокового виконання нею своїх зобов'язань за договором № МКАWGA00000391 від 21.12.2005 року (про надання споживчого кредиту)(а.с 14). Підстава - порушення умов договору, щодо повернення кредиту. Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами даного Договору, у т. ч. при порушенні цільового використання коштів, ОСОБА_3 має право на власний розсуд зажадати від Позичальника виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення (а.с.24).

У п.31 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вказано, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у справах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Отже, зважаючи на те, що право вимоги за кредитом ОСОБА_5 у ПАТ КБ «ПРиватБанк» виникло 18.12.2009 року - (кінцевий термін повернення кредиту), а ОСОБА_3 як кредитор звернувшись до суду 10.10.2013 року, пропустив строк позовної давності.

Щодо вимог позивача, пов'язаних з договором іпотеки № МКАWGA00000391 від 21.12.2005 року. Згідно ч.1 ст. 575 «Окремі види застав» ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином іпотека є одним із різновидів застави та має похідний характер від основного зобов'язання і діє до припинення основного зобов'язання по кредитному договору.

Згідно ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до абз. 2 п. 31 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, положення п.7 ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.

Отже враховуючи, що ОСОБА_4 Іванівнаотримав саме споживчий кредит та те, що строк давності за вимогами позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором минув за 10 місяців до дати подачі позовної заяви, суд застосовує до даних правовідносин приписи закону, що регламентують наслідки спливу позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному звязку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. (Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»)

Враховуючи вищевикладене та застосовуючи строк позовної давності суд відмовляє ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову.

Керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 205, 209, 212-215, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 „Приватбанк в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.