Постанова № 3634555, 11.12.2008, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-1397/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача ­­ Чорнія Р.Ю. (дов. від 04.09.2008 р.)

представника відповідача ­ Томашівського О.Г. (дов. №14740/58/10-017 від 03.07.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліол" до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

позов заявлено ТзОВ "Ліол” до Державної податкової інспекції у Личаківському р-ні м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2008р. №0001322320/0 та №0001332320/0.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задовольнити, скасувати вказані податкові повідомлення-рішення з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї від 28.11.2008р.

Зокрема,позивач посилається на те, щовизначені ним суми валових витрат та податкового кредиту підтверджуються договорами про надання агентських послуг, рахунками та звітами агентів-посередників про виконану роботу, актами про виконання робіт, податковими накладними. Використання придбаних позивачем агентських послуг у своїй господарській діяльності підтверджується договорами поставки продукції, які було укладено за сприяння агентів-посередників, накладними на відвантаження за цими договорами продукції покупцям та виписками установи банку про надходження коштів від реалізації продукції на рахунок позивача. Вказані документи оформлено позивачем відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88. Встановлені діючим законодавством обов'язкові вимоги щодо оформлення первинних документів ним дотримано. Стосовно ряду вимог щодо оформлення документів, які наведено у акті перевірки, а саме перелік послуг, деталізований до дрібниць зміст послуг, розрахунок суми винагороди, натуральні вимірники наданих послуг, то такі вимоги діючим законодавством не передбачено, а відповідач не вправі встановлювати такі вимоги самостійно. Відтак, відповідач безпідставно не врахував ці документи при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченніна позовну заяву.Зокрема, відповідач стверджує, що надані позивачем до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку не містять відомостей, наявність яких є обов'язковою підставою для надання цим документами юридичної сили та доказовості, а саме в актах виконаних робіт не вказано переліку виконаних робіт, не конкретизовано зміст виконаних робіт, не зазначено обсягу наданих послуг та їх вимірників, немає розрахунку вартості наданих послуг за відповідний період.

Заслухавши думку сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

В період з 15.04.2008р. по 13.05.2008р. працівниками ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Ліол". За результатами перевірки було складено акт від 16.05.2008р. №188/23-2/23886934., на підставі якого ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008р. №0001322320/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 39037,95 грн. (в тому числі 30260,13 грн. основного платежу та 8777,82 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008р. №0001332320/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 24332,28 грн. (в тому числі 16221,52 грн. основного платежу та 8110,76 грн. штрафних санкцій).

У п.3.1.2. "Валові витрати" акту перевірки вказано, що протягом І-ІІІ кварталів 2007р. в порушення пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТзОВ "Ліол" завищило суму валових витрат на 122040, 50 грн. Перевіркою встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів про надання посередницьких (агентських) послуг, а саме договір з ТзОВ "Техцентр "Москвітянин" від 03.01.2007р. №11/06, договір з ПП "Промо-К" від 07.05.2007р. №07/05 та договір з підприємцем фізичною особою ОСОБА_1. від 03.09.2007р. №03/09. Згідно з умовами цих договорів ТзОВ "Ліол" (Замовник) доручає, а агенти зобов'язуються здійснювати пошук покупців продукції Замовника - упаковки та етикеток для молочних, м'ясних та рибних продуктів, здійснювати збір, аналіз та обробку інформації, отриманої внаслідок пошуку покупців, складання їх адресної бази даних, проведення переговорів з потенційними покупцями. Факт виконання агентських робіт оформляється шляхом складання акту виконаних робіт. За надання передбачених договорами агентських послуг, результатами яких є укладення договорів поставки із покупцями, яких агенти знайшли і з якими провели переддоговірну роботу, Замовник сплачує агентам винагороду, розмір якої вказується сторонами договору в актах про виконання робіт.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи надано наступні документи:

- договори з ТзОВ "Техцентр "Москвітянин" від 03.01.2007р. №11/06, з ПП "Промо-К" від 07.05.2007р. №07/05 та з підприємцем фізичною особою ОСОБА_1. від 03.09.2007р. №03/09, які в судовому порядку недійсними не визнано;

- звіти агентів від 20.03.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 29.05.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 30.07.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 21.09.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 28.09.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 05.12.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 28.12.2007р. за Договором Договору №11/06 від 03.01.2007р., від 15.06.2007р. за Договором Договору №07/05 від 07.05.2007р., від 03.09.2007р. за Договором Договору №07/05 від 07.05.2007р., від 17.09.2007р. за Договором Договору №07/05 від 07.05.2007р., від 28.12.2007р. за Договором Договору №03/09 від 03.09.2007р.;

- рахунки агентів від 20.03.2007р. №200307, від 29.05.2007р. №290507, від 15.06.2007р. №520, від 30.07.2007р. №300707, від 21.09.2007р. №210907, від 03.09.2007р. №1107, від 17.09.2007р. №1201, від 28.09.2007р. №280907, від 05.12.2007р. №051207, від 28.12.2007р. №281207, від 28.12.2007р. №ОВ-0000003;

- акти про виконання робіт №1 від 20.03.2007р., №2 від 29.05.2007р., №3 від 30.07.2007р. №4 від 21.09.2007р., №5 від 28.09.2007р., №6 від 05.12.2007р., №7 від 28.12.2007р., №1 від 15.06.2007р., №2 від 03.09.2007р., №3 від 17.09.2007р., №28/12 від 28.12.2007р.;

- податкові накладні №200301 від 20.03.2007р., №290501 від 29.05.2007р., №300701 від 30.07.2007р., №210901 від 21.09.2007р., №280924 від 28.09.2007р., №051201 від 05.12.2007р., №281206 від 20.03.2007р., №520 від 15.06.2007р., №1107 від 03.09.2007р., №1201 від 20.09.2007р.

Як вказано в акті перевірки на стор.25, у актах про виконання робіт не вказано переліку виконаних робіт, не конкретизовано зміст виконаних робіт, не зазначено обсягу наданих послуг та їх вимірників, немає розрахунку вартості наданих послуг за відповідний період.

Відповідно до пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Загальні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Згідно з ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку встановлено також "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88. Згідно з п.2.4. цього Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається із змісту наведених норм, перелік господарських операцій як обов'язковий реквізит первинних документів бухгалтерського обліку ними не передбачено. Обов'язковим реквізитом документів є зміст господарських операцій. Таким чином, вимога відповідача щодо зазначення у первинних документах саме "переліку господарських операцій" не підтверджуєтьсяЗаконом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88.

В якості змісту господарських операцій в представлених до перевірки та доданих до матеріалів справи актах виконаних робіт вказано "послуги на отримання замовлення для ТзОВ "Ліол" від ТзОВ "Молочний дім", ПП "Вомонд", ВАТ "Ковельмолоко", ТзОВ "Барви Полісся" на поставку поліпропіленових прозорих коробок, поліпропіленових кришок, етикеток та алюмінієвої фольги різних видів дизайну". Таке формулювання змісту виконаних робіт відповідає предмету, вказаному в п.1.1. укладених позивачем договорів про надання посередницьких (агентських) послуг. Таким чином, формулювання змісту господарських операцій, який вказано у актах про виконання робіт та укладених договорах, дозволяє встановити прямий взаємозв'язок між цими документами і взаємозв'язок між договорами та наданими на їх виконання послугами.

В якості недоліку оформлення актів виконаних робіт у акті перевірки вказано неконкретизованість змісту господарських операцій. Однак, відповідач ні в акті перевірки, ні в запереченні на позовну заяву не підтвердив нормами діючого законодавства поняття "змісту господарської операції" та обов'язкових до виконання вимог щодо ступеня його конкретизованості. Також відповідачем не наведено нормативно правових актів, які б встановлювали порядок заповнення акту виконаних робіт чи хоча б його обов'язкову форму. Відтак, відповідачем не обґрунтовано невідповідність змісту господарської операції, який вказано у первинних документах бухгалтерського обліку позивача, конкретним нормам діючого законодавства.

У акті перевірки відповідачем зроблено зауваження щодо відсутності в актах виконаних робіт обсягу та вимірника наданих послуг. Однак, відповідачем не вказано, які натуральні вимірники для робіт та послуг встановлено діючим законодавством, і яким чином слід визначати натуральний обсяг наданих послуг за відсутності встановленого законодавством самого натурального вимірника. За відсутності у законодавстві відповідної норми, використання позивачем будь-яких натуральних вимірників обсягу виконаних робіт чи наданих послуг не ґрунтувалося б на жодній нормі законодавства. Відсутність у документі реквізиту, який неможливо правильно заповнити у зв'язку з відсутністю в законодавстві відповідної правової норми і механізму її реалізації, не може кваліфікуватися як порушення з боку підприємства і позбавляти його права на визначення валових витрат і податкового кредиту. Крім того, відповідачем не враховано, що за умови відсутності встановленого для послуг натурального вимірника при наданні послуг в документах бухгалтерського та податкового обліку заповнення такого реквізиту як обсяг може замінюватися вартісним вимірником. Про це свідчить п.12.4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165, у якому вказано, що у разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі "Кількість (об'єм, обсяг)" указується: "послуга/проценти тощо. Що стосується вартісних вимірників, то вартісний вимірник обсягу господарських операцій між замовником і виконавцем у актах про виконання робіт визначено у розмірі винагороди за виконані роботи, що для цілей бухгалтерського та податкового обліку є достатнім, оскільки облік розрахунків з контрагентами у бухгалтерському обліку ведеться не в розрізі кожної окремої послуги чи кожного найменування товару по номенклатурі, а в цілому по контрагенту та укладеному з ним договору.

Також відповідач жодним нормативно правовим актом не обґрунтував обов'язковість відображення у актах про виконання робіт розрахунку сум винагороди. Тому вказана вимога відповідача також не має під собою законодавчої підстави.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Перелік нікчемних правочинів наведено у Цивільному кодексі України. Нікчемність окремих правочинів передбачено конкретними статтями ЦК України. Однак, договори, укладені позивачем під жоден із цих правочинів не підпадають. відповідач не навів у обґрунтування свого твердження норми, згідно з якою договори, укладені позивачем, є нікчемними. Перелік нікчемних правочинів є вичерпним і довільному розширенню не підлягає.

Як стверджує відповідач результати досліджень ринку збуту товарів позивача повинні були надаватися агентами посередниками Замовнику послу. Однак, саме така інформація надавалась ними у звітах про виконану роботу, долученими позивачем до матеріалів справи. На підставі, відомостей викладених у цих звітах, позивачем було укладено і виконано конкретні договори поставки з вказаними у звітах покупцями, отримано грошові кошти в рахунок оплати поставлених товарів і включено їх до складу валових доходів. Копії цих договорів, товарних накладних та виписок банку про надходження коштів долучено позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, надані позивачем документи є достатніми доказами понесення ним витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності і відповідно їх включення до складу валових витрат.

У п.3.1.5. акту перевірки вказано, що в порушення пп. 7.4.1. п.7.4. та пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем протягом березня грудня 2007р. було занижено податок на додану вартість на суму 16221,52 грн. Такий висновок обґрунтовано посиланням на викладений в п.3.1.2. акту перевірки висновок щодо непідтвердженість придбання посередницьких (агентських) послуг первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У пп. 7.4.1. п.7.4. та пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” вказано, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” єдиною підставою для невизнання податкового кредиту є відсутність податкових накладних.

Однак, актом перевірки не встановлено відсутності податкових накладних, які б підтверджували податковий кредит позивача, чи їх невідповідність податковим зобов'язанням виконавця робіт. Навпаки, ці накладні самим відповідачем перелічені на стор. 33 акту. Що стосується документального непідтвердження фактів придбання посередницьких (агентських) послуг, то такий висновок спростовується документами позивача, доказова оцінка яких викладена вище. Використання ж результатів придбаних позивачем посередницьких (агентських) послуг у власній господарській діяльності підтверджується доказами здійсненням позивачем поставок продукції покупцям, знайденим за участю посередників:договорами поставки, накладними на відвантаження продукції та виписками банку про отримання коштів за реалізовану продукцію доданими позивачем до Додаткових пояснень від 28.11.2007р.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 105, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0001322320/0 від 28.05.2008 р. та №0001332320/0 від 28.05.2008 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2008 р.