Постанова № 3634552, 23.01.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-1294/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2009 року                                                                                                                       

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача  ­­– Сапруна А.Я. (дов. №4129 від 12.09.2008 р.)

представника відповідача ­– Ортинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Підприємства Львівської виправної колонії №48 до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

14.11.2005 р. Підприємство Львівської виправної колонії №48 звернулось до Господарського суду Львівської області з вищезазначеним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.11.2005 р. провадження у даній справі відкрито. Постановою Господарського суду Львівської області від 10.01-23.01.2006 р. позов задоволено частково. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р. відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 10.01-23.01.2006 р. – без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.09.2006 р. прийнято до провадження касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2008 р. касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задоволено частково, постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 р. скасовано в частині відмови в позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення і направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті – залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 р. визнано нечинним в частині нарахування штрафних (фінансових)санкцій в сумі 12376,42 грн. за перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Листом Господарського суду Львівської області від 04.08.2008 р. адміністративну справу за позовом Підприємства Львівської виправної колонії №48 до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року справу №2а-1294/08 за позовом Підприємства Львівської виправної колонії №48 до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення призначено до попереднього судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.09.2008 року задоволено клопотання ДПІ у Сихівському районі м. Львова про заміну відповідача у справі ДПІ у Галицькому районі м. Львова на ДПІ у Сихівському районі м. Львова у зв’язку з реорганізацією ДПІ у Галицькому районі м. Львова та створенням ДПІ у Сихівському районі м. Львова з наданням їй статусу праванаступника.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафної санкції в сумі 43771,60 грн. мотивовано тим, що застосовані до підприємства штрафні санкції не можна вважати податковим зобов’язанням, а виникнення податкової застави передбачено лише у випадку несплати податкових зобов’язань, то будь-які заходи щодо позивача стосовно стягнення податкового боргу є неправомірними. У поданих поясненнях позивач посилається на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати", яким доповнено статтю 97 Кодексу законів про працю України частиною п’ятою, відповідно до якої оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Тому позивач вважає що він мав право здійснювати виплату заробітної плати з одержаної виручки, не зважаючи на наявність у нього податкового боргу.

Крім того, на думку позивача, акт перевірки №319/23-213/08680477 від 05.07.2005 р. складений з порушенням вимог пунктів 1.5-1.7, ч.2 п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. №429.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що перевіркою виявлено виплату зарплати в сумі 43771,60 грн. за рахунок виручки від господарської діяльності підприємства при наявності податкового боргу, що є порушенням Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затв. Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 р., тому вважає що податкове повідомлення-рішення в цій частині прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд встановив наступне.

За результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємства Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області за період з 01.01.2004 по 31.03.2005 р., складено акт №319/23-213/08680477 від 05.07.2005 р., яким встановлено порушення п.2.8, п.2.9, п.2.12, п.2.14, п. 4.2, п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 р. (із змінами та доповненнями), п.2.7, п.2.8, п.2.9, п.2.10, п.4.2, п.4.3, п.7.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. Зокрема перевіркою встановлено факт виплати коштів на оплату праці за рахунок виручки при наявності податкового боргу в сумі 43771,6 грн. та встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 6188,21 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 56148,02 грн.

Предметом спору у даній справі є визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/2/08680477/111420/23-416 від 08.07.2005 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за виплату коштів на оплату праці за рахунок виручки при наявності податкового боргу в сумі 43771,60 грн.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши надані пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з Розшифровки виплати коштів, пов’язаних з оплатою праці за рахунок виручки підприємства при наявності податкового боргу, такі виплати здійснювалися позивачем в період з 18.10.2004 р. по 29.03.2005 р. Факт наявності у підприємства податкового боргу у зазначений період позивачем не заперечується.

Відповідно до п.2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за №237/5428, готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Відповідно до п.2.17 вказаного Положення, до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України зокрема за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

В свою чергу, п.7.35 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320 (в редакції чинний на момент проведення перевірки), вказує, що під час перевірки встановлюються факти проведення підприємством у ці періоди виплат, пов'язаних з оплатою праці, за наявності в нього податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати", яким доповнено статтю 97 Кодексу законів про працю України частиною п’ятою, яка передбачає, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань з оплати праці. Аналогічне положення викладено в ч.3 ст.15 закону України "Про оплату праці".

Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Суд касаційної інстанції в ухвалі від 29.05.2008 р. вказує, що при вирішенні питання правомірності застосування штрафних санкцій податковим органом необхідно врахувати вимоги законодавства ,яке діяло на момент кожного з періодів проведення таких виплат, зокрема щодо положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати", відповідно до якого оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Вищенаведена норма Закону визначає обов’язкову для виконання черговість виплати заробітної плати та інших обов’язкових платежів, надаючи пріоритет виплаті зарплати. Суд вважає, що зазначені норми ст.97 Кодексу законів про працю України, ст.15 Закону України "Про оплату праці" жодним чином не позбавляють платника податків обов’язку по дотриманню вимог п.2.12 та п.2.17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001, та п.7.35 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637

Вищенаведені норми Положень, врегульовуючи порядок здійснення касових оперцій банками та суб'єктами господарювання у відповідних періодах, жодним чином не вказують на заборону першочергової виплати заробітної плати за наявності податкового боргу, натомість вказують про заборону витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу, а також встановлюють обов’язок проведення такої виплати, за наявності податного боргу, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

З наведеного суд приходить до висновку, що норми Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 та затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637 щодо порядку проведення виплати заробітної плати підприємством при наявності у нього податного боргу, не суперечать вимогам статті 97 Кодексу законів про працю України щодо пріоритетності виплати заробітної плати, а конкретизують порядок проведення такої виплати в особливому випадку – при наявності у підприємства податкового боргу.

Суд вважає неправомірним здійснення виплати зарплати позивачем безпосередньо із виручки підприємства, оскільки така виручка підлягала попередній здачі до банківської установи, у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, а виплата заробітної плати повинна була бути проведена, у відповідності до вищевказаного Положення та статті 97 Кодексу законів про працю в Україні, в першочерговому порядку за рахунок коштів, одержаних з установ банків. У зв’язку з цим суд вважає правомірним застосування до підприємства штрафних санкцій на суму 43771,6грн., за виплату заробітної плати з виручки, при наявності у цього підприємства податкового боргу.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд–

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 від 08.07.2005 р. на суму 43771,60 грн. – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                 Брильовський Р.М.           

Повний текст  постанови виготовлено 29.01.2009 р.