Ухвала суду № 3634384, 18.03.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2009 року                Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.

суддів: Бойка А.В. та Крусяна А.В.,

при секретарі Петровій О.В.,

за участю представників позивача Борисова Є.О. та Смірнової Н.В., представника відповідача Чаричанського П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом Казенного дослідно-проектного центру кораблебудування до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -   

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2007 року Казенний дослідно-проектний центр кораблебудування (надалі КДПЦК) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2007 року за № 0011842370/2 та за № 0011852370/2.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2007 року № 0011842370/2 зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями в інших справах.

В обґрунтування позову зазначалося, що в період з 04 по 14 вересня 2006 року співробітниками Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва проведено виїзну позапланову перевірку КДПЦК з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень-липень 2006 року, про що складено акт від 21 вересня 2006 року за № 180/23-700/14307618. На підставі акта перевірки, з врахуванням апеляційного оскарження, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, на облік до якої переведено позивача з 01 жовтня 2006 року, прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2007 року № 0011852370/2 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 677859 грн. і застосування штрафної санкції в сумі 203357 грн. 70 коп., а всього на загальну суму 881216 грн. 70 коп., яке винесено у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року позовні вимоги Казенного дослідно-проектного центру кораблебудування задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення від 21 лютого 2007 року за № 0011852370/2. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішені справи порушено норми матеріального права, а саме п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо визначення понять «поставка товару» та «поставка послуг». На думку апелянта, розробка, виготовлення та постачання технічної документації, яку здійснив позивач, є поставкою послуг, а тому позивач невірно застосував нульову ставку при визначенні податкового зобов’язання по податку на додану вартість. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва в період з 04 по 14 вересня 2006 року проведено виїзну позапланову перевірку Казенного дослідно-проектного центру кораблебудування з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період червень-липень 2006 року, про що складено акт від 21 вересня 2006 року № 180/23-700/14307618.

Згідно акта перевірки, в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, 6.2, 6.5 ст. 6, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем застосовано в червні 2006 року нульову ставку податку на додану вартість при поставці послуг по договору комісії № 3/69-Д від 06 травня 2005 року з ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш» на розробку, виготовлення і постачання документації, яка здійснюється згідно актів прийому-передачі документації на митній території України, де підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість. За висновком співробітників податкового органу, надані згідно актів прийому-передачі технічної документації послуги вартістю 3728112 грн. по вказаному договору-комісії в червні 2006 року підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, а тому сума податку складає 745622 грн. 40 коп..

На підставі акта перевірки, з врахуванням апеляційного оскарження, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, на облік до якої переведено позивача з 01 жовтня 2006 року, прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2007 року № 0011852370/2 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 677859 грн. і застосування штрафної санкції в сумі 203357 грн. 70 коп., а всього на загальну суму 881216 грн. 70 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між позивачем та ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш» в червні 2006 року мала місце поставка товарів на експорт з передачею права власності на результати діяльності постачальника, що відповідно до п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає застосування нульової ставки податку на додану вартість.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» до товарів військового призначення в сукупності чи окремо відносяться вироби військового призначення, послуги військового призначення, технології військового призначення (технічні дані, технічна допомога, базові технології).

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем, як комітентом, та ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗІФ «Укрінмаш», як комісіонером, укладено договір комісії № 3/69-Д від 06 травня 2005 року на укладання контрактів з нерезидентом (покупець) на розробку, виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тон.

Здійснення експортної операції по вказаному договору підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією № 100000012/6/982827 від 29 червня 2006 року на поставку комплекту технічної документації на суму 3728112 грн.

Як вбачається із змісту договору комісії його предметом є експорт товарів військового призначення. Передача позивачем комісіонеру саме товарів військового призначення підтверджується зазначеною вище вантажно-митною декларацією.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1807, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Наявність у позивача дозволу Державної служби експортного контролю України за № 25697002 від 01 грудня 2005 року на передачу саме товарів військового призначення встановлено під час перевірки податковим органом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Органи митного контролю оформленням вантажно-митної декларації № 100000012/6/982827 від 29 червня 2006 року підтвердили здійснення позивачем поставки товарів військового призначення.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо здійснення позивачем поставки саме товару. При цьому, всупереч зазначеному в апеляційній скарзі, норми ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» не суперечать положенням п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Отже, позивач здійснив поставку товарів за межі митного кордону України (експорт товарів), і відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно застосував п. 6.2 ст. 6 цього Закону.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, постанову господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду. 

Повний текст ухвали виготовлено 23 березня 2009 року.

Головуючий:

Судді: