Ухвала суду № 3634374, 15.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                                    Суддя першої інстанції – Ковальова Т.І.

                                                                                                                                                    Суддя-доповідач – Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2009 року                                                                      справа № 2а-19479/08/1270

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання     

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Авільцева Г.І. – довіреність віл 05.01.09р.від відповідача:

Коваленко В.О. – довіреність від 08.01.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

на постанову Луганського окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі22 грудня 2008 року

№2а-19479/08(суддя Ковальова Т.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»до

Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції

про

скасування податкового повідомлення – рішення відповідача від 14.08.2008 року за № 0000502340/0,-

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 рокупо справі №2а-19479/08в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції від14.08.2008 року за № 0000502340/0відмовлено.

            В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            Відповідач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.     

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

           Відповідачем була проведена виїзна документальна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2008р., за результатами якої складений акт від 07.08.08р. № 1818/23-31048718 та прийняте податкове повідомлення-рішення від14.08.2008 року за № 0000502340/0, яким   позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008р. на 4700,00грн.

            Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що позивач на порушення  вимог п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” здійснював операції з реалізації виготовленої продукції ДП №ТД «Інтерпрокат» ТОВ «Інтерпрокат» за цінами нижчими сформованої собівартості.

            Позивачем не оспорюється та обставина, що  Дочірнє підприємство “Торговий Дім “Інтерпрокат” є пов’язаною  особою.

            Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

            Пунктом 4.2. ст.4 цього Закону встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

            Поняття звичайної ціни наведено у п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно до п.п.1.20.1 якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

            Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

            Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах (п.п.1.20.2.)

            За приписами п.п.1.20.5-1 наведеної статті, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

            При визначенні рівня звичайної ціни відповідачем були використані                                       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 18.06.2001 N 303,                                      зареєстрованого в Міністерстві   юстиції України  23 червня 2001 р. за N 539/5730, згідно до п.6 якого оцінка  активів  або  зобов'язань  в  операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема,  методом "витрати плюс", за яким  застосовується  ціна,  що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

            При здійсненні перевірки було встановлено продаж металопродукції пов’язаній особі за цінами нижчими сформованої собівартості. Позивач не надав доказів відповідності ціни продажу металопродукції рівню звичайної ціни.

            За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

                Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року по справі №2а-19479/08 залишити без задоволення.

            Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року по справі №2а-19479/08 залишити без змін.   

            Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 травня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 травня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                             Гаврищук Т.Г.

    Судді:                                                                                                          Сухарьок М.Г.

                                                                                                                          Білак С.В.