Постанова № 3634355, 25.03.2009, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 березня 2009 року                                                                                           м.Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого          Кривенка В.В.,

суддів:                      Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши за винятковими обставинами в порядку письмового провадження за скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі – ДПІ у м.Херсоні) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Херсонський комбінат хлібопродуктів” (далі – ВАТ “ХерсонськийКХП”) до ДПІ у м.Херсоні про визнання нечинними актів індивідуальної дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2006року ВАТ “ХерсонськийКХП” звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 30 червня 2006року №0005262301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 422665 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84286 грн., а також від 2 серпня 2006року №0005262301/1, від 10 жовтня 2006року №0005262301/2, від 21 грудня 2006року №0005262301/3, які були прийняті за результатами розгляду скарг ВАТ “ХерсонськийКХП” у порядку адміністративного оскарження та не змінили суми податкового зобов’язання визначеного у первинному податковому повідомленні-рішенні. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акта від 22 червня 2006 року №45/23-613/00952367 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ “Херсонський КХП”, згідно з яким, останнє неправомірно, в порушення положень статті 6 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон №168/97-ВР), віднесло до обсягу експортних операцій вартість послуг із перевалки, зберігання зернових вантажів, які надавалися нерезиденту на митній території України, та оподаткувало їх за нульовою ставкою. Це, на думку податкового органу, призвело до збільшення від’ємного або зменшення позитивного значення з податку на додану вартість та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування. Господарський суд Херсонської області постановою від 22 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року, позов задовольнив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2008 року касаційну скаргу ДПІ у м.Херсоні залишив без задоволення, судові рішення – без змін. Висновок судів щодо задоволення позову ґрунтувався на тому, що нульова ставка з податку на додану вартість застосовується за таких умов: здійснення експорту товарів; наявності супутніх такому експорту послуг; включення вартості супутніх послуг до митної вартості товарів, що експортуються.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ у м.Херсоні, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом касаційної інстанції положень статті 6 Закону №168/97-ВР, просить скасувати судові рішення судів всіх інстанцій та прийняти нове рішення – про відмову ВАТ “ХерсонськийКХП” у задоволенні позову.

На підтвердження неоднакової практики ДПІ у м.Херсоні наводить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2007 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тягінське хлібоприймальне підприємство” до Державної податкової інспекції у Бориславському районі Херсонської області та постанову цього ж суду від 17 квітня 2008 року в справі за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор” до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва, в яких, на думку скаржника, за аналогічних обставин застосовано норму права та спір вирішено інакше, ніж у цій справі.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченні проти неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону №168/97-ВР об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог пункту 1.14 Закону №168/97-ВР супутні послуги – послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до статті 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Судами встановлено, що послуги по прийомці, перевалці та зберіганні зернових вантажів, що належали резидентам-експортерам, на судна нерезидента, ВАТ “Херсонський КХП” (виконавець) здійснювало на виконання договору від 1 липня 2004 року №010704 укладеного з компанією “W.J.GrainLtd.”, Угорщина, (замовник). Акти виконаних робіт,інвойси, довідки-реєстри, а також вантажно-митні декларації підтверджують вартість та обсяг послуг наданих нерезиденту ВАТ “ХерсонськийКХП” через елеватор, та включення їх вартості безпосередніми резидентами-експортерами до митної вартості товарів, які експортуються. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані послуги по перевалці зернових вантажів, які експортуються є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону №168/97-ВР за нульовою ставкою.

За таких обставин суди всіх інстанцій застосували норми матеріального права та вирішили спір правильно, тому рішення, ухвалені судами підлягають залишенню без змін.

Керуючись частино 2 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити Державній податковій інспекції у м.Херсоні в задоволенні скарги.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 22 лютого 2007 року, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                 В.В.Кривенко

Судді                                                                                   М.Б.Гусак

                                                                                                          В.Л.Маринченко

                                                                                                          П.В.Панталієнко

                                                                                                          І.Л.Самсін

                                                                                                          О.О.Терлецький

                                                                                                          Ю.Г.Тітов