Рішення № 36343397, 21.10.2013, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2430/13-ц

провадження у справі № 2/0285/739/13

21 жовтня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув,

відповідачі: не прибули, представники не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон», про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, до відповідачів про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просить стягнути на його користь з ПАТ СК «Еталон» виплачене страхове відшкодування у розмірі 20367,60 гривень та з ОСОБА_1 - 510,00 гривень безумовної франшизи.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених, позивач зазначає, що між ЗАТ «СК «ПРОВІДНА» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування. 19 червня 2011 року. у м. Новоград-Волинський по вулиці Житомирській мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗAЗ-DAEWOO», реєстраційний номер AM 0301 МІ, яким керував відповідач ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу, що належить ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_2 Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, внаслідок якого пошкоджено застрахований транспортний засіб, встановлена у судовому порядку. Страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. ДТП було визнано позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт та проведено розрахунок суми страхового відшкодування, що належить виплатити страхувальнику, відповідно якого визначено, що страхувальнику підлягає до виплати страхове відшкодування в розмірі 20 877,60 гривень, яке позивач повністю виплатив. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «Еталон», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства, позивач вважає, що отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача ПАТ «СК «Еталон» у межах суми виплаченого страхового відшкодування та право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми безумовної франшизи, передбаченої Договором добровільного страхування. Представником ПрАТ «СК «Провідна», було подано претензію № 01-02-1025 від 30.07.2012р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу, однак отримано відповідь, що поліс з вказаним номером не належить ПАТ «Страхова Компанія «Еталон». Таким чином, враховуючи, що відповідачі не бажають сплатити вказану суму в добровільному порядку, позивача змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 03.07.2013 року подав до суду письмову заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи копію полісу від 31.07.2010 року та слухати справу у його відсутність. 12.09.2013 року ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій зазначивши, що позовні вимоги в розмірі франшизи, що становить 510,00 грн. визнає повністю, просив справу слухати без його участі.

Представником відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» подано письмові заперечення на позов, які зводяться до того, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у вказаному розмірі, оскільки відповідно до звіту № 200 від 23.06.2011 р. розмір матеріальною збитку завданого ТЗ становить 19226,94 грн., тому, з відрахуванням франшизи - 510,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з СК «Еталон» повинно становити 18716,94 грн. На вказану суму ПАТ «СК «Еталон» позовні вимоги визнає, в решті просить відмовити.

У судове засідання сторони та їх представники не прибули.

Представник позивача 17.10.2013 року надіслав на адресу суду письмовий відзив на заперечення, в якому уточнив позовні вимоги та просить стягнути з ПАТ СК «Еталон» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 20367,60 гривень та з ОСОБА_1 - 510,00 гривень безумовної франшизи, відповідно полісу № ВЕ/4210431 від 30.07.2010 року. Уточнені позовні вимоги просить задовольнити з підстав, зазначених у позові та проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у своїх письмових заявах, надісланих до суду, просив справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача ПАТ СК «Еталон» у письмових заперечення на позов, просив справу слухати за його відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та їх представників на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. Статуту ПАТ «Страхова компанія «Провідна», зареєстрованого Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.02.2010 року за № 10731050072000762, ПАТ «Страхова компанія «Провідна» є правонаступником ЗАТ «Страхова компанія «Провідна» (а.с.6-8).

14.08.2010 року між страховиком ЗАТ «СК «ПРОВІДНА», правонаступником якої є ПАТ «СК «Провідна» (далі - позивач) та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір № 06/0628565/0607/10 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір добровільного страхування) автомобіля марки «PEUGEOT Partner», 2009 року випуску, реєстраційний номер AM 1269 ВВ (далі автомобіль PEUGEOT) (а.с.9).

За умовами вказаного Договору добровільного страхування, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених Договором та чинним законодавством. Страхова суму по договору складає 146100,00 грн., безумовна франшиза (у випадку, що розглядається в межах даної справи) 0%.

19 червня 2011 року о 13 год. 15 хв. у м. Новоград-Волинський по вулиці Житомирській відбулась дорожньо - транспортна пригода (далі ДТП) за участю, зокрема, транспортного засобу « 3A3-DAEWOO», реєстраційний номер AM 0301 MІ (далі автомобіль 3A3-DAEWOO), яким керував відповідач ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу - автомобіля PEUGEOT, що належить ОСОБА_3, яким керував водій ОСОБА_2

Відповідно до довідки ВДАІ в Житомирській області від 29.06.2011 року, ДТП сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 13.1 правил дорожнього руху України (а.с.13).

Постановою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.07.2011 року у справі № 3-2445/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до відповідальності за вчинення ДТП, що відбулась 19.06.2011 року (а.с.14).

20.06.2011 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до ПАТ СК «Провідна» із заявою № 0601/06/1486 від 20.06.2011 року про виплату страхового відшкодування (а.с.12).

Відповідно до звіту №200 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «PEUGEOT Partner», реєстраційний номер AM 1269 ВВ, від 23.06.2011 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля PEUGEOT станом на 23.06.2011 року склала 19226,94 грн. (а.с.21-34).

Відповідно до рахунку № 182 від 23.06.2011 року, виданого ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту ТЗ «PEUGEOT Partner», реєстраційний номер AM 1269 ВВ, на СТО за вибором страхувальника становить - 23250,40 грн. (а.с.45).

Відповідно до страхового акту № 0601/06/1486/64574 від 22.07.2011 року (а.с.15) страхове відшкодування за пошкодження автомобіля страхувальника визначено відповідно до розрахунку суми матеріального збитку № 0601/06/1486 від 19.07.2011 року (а.с.18) в розмірі 16786,62 грн.

Відповідно до страхового акту № 0601/06/1486/64574 від 08.08.2011 року (а.с.16), із зазначенням попередньої виплати в сумі 16786,62 грн., визначено доплату до страхового відшкодування за пошкодження автомобіля страхувальника, відповідно до розрахунку суми матеріального збитку № 0601/06/1486 від 04.08.2011 року (а.с.19) в розмірі 2440,32 грн.

Відповідно до страхового акту № 0601/06/1486/64574 від 19.09.2011 року (а.с.17), із зазначенням попередніх виплат в сумі 16786,62 грн. та в сумі 2440,32 грн., визначено доплату до страхового відшкодування за пошкодження автомобіля страхувальника, відповідно до розрахунку суми матеріального збитку № 0601/06/1486 від 14.09.2011 року (а.с.20) в розмірі 1650,66 грн.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання по Договору добровільного страхування, виплатив страхове відшкодування на загальну суму 20877,60 грн., шляхом перерахування коштів: в сумі 16786,62 грн. (а.с.49), в сумі 2440,32 грн. (а.с.50) - на користь страхувальника та в сумі 1650,66 грн. - на користь власника застрахованого за Договором добровільного страхування ТЗ (а.с.48, 51).

Представником ПрАТ «СК «Провідна» було подано претензію № 01-02-1025 від 30.07.2012р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу.

Як вбачається з письмової відповіді ПАТ «СК «Еталон» від 09.08.2012 року, поліс з номером ВЕ/4710431 не належить ПАТ «СК «Еталон» (а.с.10).

Як зясувалось, у розширеній довідці ВДАІ в Житомирській області вих. № 184 від 29.06.2011 року зазначено невірний номер полісу винуватця - № ВЕ 4710431 від 31.07.2011 року, виданий ПАТ СК «Еталон» (а.с.13), на підставі чого представником позивача було зазначено в претензії невірний поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 31.07.2010 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Еталон» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ВЕ/4210431. Відповідно до умов зазначеного полісу, обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (а.с.74).

Станом на момент звернення позивача до суду та на день розгляду справи у суді, відповідачі не сплатили вказані у позові суми в добровільному порядку.

Дані обставини не оспорювались сторонами і підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи: копією свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ СК «Провідна» (а.с.6), копією витягу з статуту (а.с.7), копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.8), копією договору добровільного страхування наземного транспорту 06/0628565/0607/10 від 14.08.2010 року (а.с.9), копією акту огляду ТЗ від 13.08.2010 року до договору добровільного страхування наземного транспорту 06/0628565/0607/10 (а.с.47), копією листа-відповіді від 09.08.2012 року (а.с.10), копією посвідчення водія ОСОБА_2 (а.с.11), копією заяви про виплату страхового відшкодування від 20.06.2011 року (а.с.12), копією довідки ДАІ № 184 від 29.06.2011 року (а.с.13), копією постанови судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.07.2011 року у справі № 3-2445/11 (а.с.14), копіями страхових актів (а.с.15, 16, 17), копіями розрахунків суми матеріальних збитків (а.с.18, 19, 20), копією звіту №200 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «PEUGEOT Partner», реєстраційний номер AM 1269 ВВ від 23.06.2011 року (а.с.21-34), копією акту огляду транспортного засобу (а.с.35), копіями калькуляцій та контрольних листів (а.с.36-39), копіями фотофіксації пошкодженого транспортного засобу (а.с.40-43), копією рахунку № 182 від 23.06.2011 року (а.с.45), копією відомості за період з 16.06.2011 року по 20.09.2011 року (а.с.48) копіями платіжних доручень (а.с.49, 50,51), копією полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/4210431 від 31.07.2010 року (а.с.74).

Відносини між сторонами в сфері страхування регулюються: Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Порядок здійснення оцінки колісних транспортних засобів встановлено «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1074/839524 листопада 2003 р.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 37.5 ст. 37 цього Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст. 9 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року, страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Поняття «франшиза» також міститься у ст. 9 цього Закону і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до п. 4.5.1 Договору № 06/0628565/0607/10 від 14.08.2010 року добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля марки «PEUGEOT Partner», реєстраційний номер AM 1269 ВВ, - розмір страхового відшкодування визначається згідно з розрахунками та іншими документами, що підтверджують вартість відновлювального ремонту ТЗ на СТО за вибором страхувальника, за умови попереднього узгодження із страховиком вартості такого ремонту (а.с.9).

В силу ст. 20 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статтей 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із Листа Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року, відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність). Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Як зазначає Верховний суд України у своєму листі, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров'ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо. Суброгація виникає на підставі закону - ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону N 85/96-ВР. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Розглядаючи такі справи, суди мають встановлювати не лише факти здійснення виплати страхового відшкодування, але й те, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, винних у заподіянні збитків, до яких заявлено позов та в якому розмірі.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Тому, якщо страхове відшкодування лише частково погашає спричинені потерпілому збитки, то до заподіювача шкоди є можливість пред'явлення двох вимог: перша - вимога страховика в розмірі виплаченого потерпілому страхового відшкодування, друга вимога - потерпілого в розмірі тієї частини завданої шкоди, яка не була покрита страховим відшкодуванням. Заподіювач шкоди може висувати проти страховика лише ті вимоги (заперечення), які він має до потерпілої особи.

Разом з цим, Верховний Суд України в розділі «Спори щодо відшкодування збитків у порядку суброгації» Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року вказав на те, що при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Таким чином, розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню, із суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором.

При цьому слід відзначити, що у відносинах з відшкодування шкоди страхова компанія, що виплатила страхове відшкодування по договору майнового страхування, може в порядку статті 993 ЦК України предявити вимоги до страхової компанії, що застрахувала відповідальність особи, відповідальної за заподіяння шкоди, по договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів замість вигодонабувача. Аналогічна правова позиція викладена і в Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010?2011 роках, що підготовлено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, де вказується, що це не суперечить вимогам ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування».

Як вбачається із позовної заяви, позивач, ставлячи вимогу про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, одночасно посилається як на ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України «Про страхування», так і на загальні норми цивільного права, зокрема, на ст. 1191 ЦК України, яка передбачає право зворотної вимоги (регресу).

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПУ України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. -

За змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, судом встановлено, що до позивача ПАТ «СК «Провідна», як до страхової компанії, що виплатила страхове відшкодування по договору майнового страхування, на підставі ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року, в порядку суброгації, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги до відповідача - ПАТ СК «Еталон», як страхової компанії, що застрахувала відповідальність особи, відповідальної за заподіяння шкоди, по договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - яка дорівнює розміру виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що відповідальність відповідача застрахована у ПАТ СК «Еталон», що підтверджується договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ВЕ/4210431 від 31.07.2010 року, відповідно до умов якого обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 25500,00 грн., а франшиза 510,00 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача ПАТ СК «Еталон» (враховуючи, що із письмових заперечень вбачається, що ПАТ СК «Еталон» визнає дії відповідача ОСОБА_1 по спричиненню ДТП 19.06.2011 року, якими спричинені збитки, страховим випадком) на користь позивача слід стягнути суму, яка дорівнює розміру виплаченого страхового відшкодування з відрахуванням франшизи, яка на підставі п. 12.1 ст. 12, п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1, тобто: 20877,60 грн. 510,00 грн. = 20367,60 грн.

Твердження відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон», викладені його представником у письмових запереченнях на позов, які зводяться до того, що відповідач не погоджується із сумою, заявленою до стягнення, оскільки відповідно до звіту № 200 від 23.06.2011 р. розмір матеріальною збитку завданого ТЗ, що належить ОСОБА_3 становить 19226,94 грн., то з відрахуванням франшизи, яка становить 510,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з СК «Еталон» повинен становити 18716,94 грн. - суд відкидає при прийнятті даного рішення, оскільки вони спростовуються наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи стверджується, що страхова компанія - позивач у даній справі, надаючи послуги зі страхування, при настанні страхового випадку виплатила страхове відшкодування у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» - згідно з договором страхування (яким у п. 4.5.1 передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається згідно з розрахунками та іншими документами, що підтверджують вартість відновлювального ремонту ТЗ на СТО за вибором страхувальника). Розмір страхового відшкодування визначався за правилами, встановленими у договорі страхування на підставі заяви страхувальника і страхових актів, які складалися страховиком на підставі розрахунків суми матеріального збитку, звіту про оцінку вартості матеріального збитку, оцінка якого проводилась субєктом оціночної діяльності та згідно з розрахунками, що підтверджують вартість відновлювального ремонту ТЗ на СТО - відповідно до вимог чинного законодавства України.

Жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав, а тому суд, не може покласти вказані твердження відповідача в основу прийнятого у даній справі рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені останнім при подачі позову та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 57-61, 88, 174, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 14, 22, 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статтями 8, 9, 20, 25, 27 Закону України «Про страхування», статтями 6, 12, 22, 29, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 37/122; р/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» м. Київ, код ЄДРПОУ 23510137, МФО 300120) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20367,60 (двадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, буд. 57. кв. 37) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» (01032, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 37/122; р/р 265003941501 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» м. Київ, код ЄДРПОУ 23510137, МФО 300120) 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок безумовної франшизи.

Стягнути в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» та ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено в повному обсязі та підписано 24 жовтня 2013 року.

Суддя Ю.Г. Романюк