Постанова № 36342530, 23.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 911/992/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Савицький А.О.;

відповідача: Зайончковська В.В.;

прокуратури: Сказко Р.І.;

третіх осіб: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту"

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.04.2013 р.

у справі № 911/992/13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МІТСУА"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на

предмет спору: 1) Вишгородська міська рада

2) Відділ Держземагенства у Вишгородському районі

Київської області,

за участю прокуратури Київської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітсуа" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованої в м. Вишгороді Київської області по вул. Набережній, кадастровий номер 3221810100:01:251:0152, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати та видалити за межі земельної ділянки наступні об'єкти: локомотивне депо літ. "Б"; адміністративно-побутові приміщення літ. "Д"; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. "Е"; павільйон П-40 літ. "Г"; склад-зарядна; блок-пост літ. "А"; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ "В"; естакада розвантажувальна, довжиною 45 м; естакада розвантажувальна, довжиною 50 м; естакада розвантажувальна, довжиною 150 м; залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору №340 від 01.08.2012р., укладеного між позивачем та Вишгородською міською радою. На вказаній земельній ділянці, окрім належних позивачу на праві власності об'єктів нерухомого майна (павільйони для здійснення комерційної діяльності загальною площею 159,9 кв. м.), знаходяться об'єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі відповідача і право власності на ці об'єкти не оформлене. Звернення позивача щодо демонтажу об'єктів відповідача було залишене ним без реагування, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- об'єкти нерухомого майна, про які зазначає позивач, були передані у власність відповідачу за Актом передачі нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р., що свідчить про набуття відповідачем права власності на вказане майно у встановленому законодавством порядку;

- на думку відповідача, акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р., є належним правовстановлюючим документом;

- земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, належить до категорії земель залізничного транспорту, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не приймалося, у зв'язку з чим договір оренди №340 від 01.08.2012р. є таким, що укладений з порушенням законодавства;

- просив суд визнати договір оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2013р., на підставі ст. 27 господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено Вишгородську міську раду (далі - третя особа-1) та Відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області (далі - третя особа-2).

Треті особи явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, письмових пояснень по суті спору не надали, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13 позовні вимоги було задоволено повністю. Вирішено усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в м. Вишгороді Київської області по вул. Набережній, кадастровий номер 3221810100:01:251:0152, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати (знести) та видалити за межі земельної ділянки наступні об'єкти: локомотивне депо літ. "Б"; адміністративно-побутові приміщення літ. "Д"; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. "Е"; павільйон П-40 літ. "Г"; склад-зарядна; блок-пост літ. "А"; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ "В"; естакада розвантажувальна, довжиною 45 м; естакада розвантажувальна, довжиною 50 м; естакада розвантажувальна, довжиною 150 м; залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі № 911/992/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р., укладений між позивачем та третьою особою-1.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- об'єкти нерухомого майна були розміщенні (побудовані) на спірній земельній ділянці в період з 1929р. по 1976р. Тобто, розмістивши залізничні колії, будівлі та споруди відповідача на вказаній земельній ділянці, соціалістична влада визначила її статус та призначення, а саме віднесення її до земель, необхідних для забезпечення роботи залізничного транспорту;

- відмовивши в задоволенні клопотання відповідача про визнання договору оренди недійсним, суд самоусунувся від аналізу вказаного договору та не в повному обсязі з'ясував обставини щодо законності набуття спірної земельної ділянки у користування позивачем;

- у даній справі є конфлікт інтересів, а саме: позивача щодо строкового (10 років) права користування земельною ділянкою та відповідача щодо безстрокового права власності (більш об'ємного інституту) майна належного йому, які у порівнянні вказують на більшу суспільну значущість інтересів відповідача, ніж позивача;

- з огляду на загальні засади цивільного законодавства, зокрема, ст. 3 Цивільного кодексу України, в даному випадку має місце необхідність захисту інтересів саме відповідача від посягань на них позивача, однак вказані обставини були залишені поза увагою суду;

- оскільки майно відповідача було розташовано (побудовано) на земельній ділянці в період 1929-1976рр., а позивач не надавав відповідачу земельну ділянку у користування, то будь-які вимоги про знесення цього майна є неправомірними;

- судом не враховано ст. ст. 187, 188 Цивільного кодексу України, п.п.1.2, 1.3 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції від 14.04.2009р. №660/5, згідно з якими залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту не можуть існувати без землі на якій вони розташовані, отже вони є однією (складною) річчю;

- поза увагою суду залишено ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, згідно з якою до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2013р.

10.06.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів скарги, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, просив суд залишити скаргу без задоволення (том справи - 1, аркуші справи - 200-203).

20.06.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області надійшло повідомлення про вступ прокуратури у справу №911/992/13 з метою захисту інтересів держави в особі Приватного акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в Київській області (том справи - 1, аркуш справи - 204).

27.06.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшло повідомлення про вступ прокуратури у справу №911/992/13 з метою представництва інтересів держави в особі Київської обласної митниці (том справи - 1, аркуш справи - 206).

В судове засідання 18.07.2013р. з'явились лише представники сторін та прокуратури. Представники третіх осіб не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.08.2013р.

06.08.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням повноважного представника позивача у щорічній відпустці.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу колегії у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Авдєєва П.В., Гончарова С.А.

В судове засідання 07.08.2013р. з'явились лише представники відповідача та прокуратури. Представники позивача та третіх осіб не з'явились. Треті особи про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 22.08.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Гончарова С.А., Новікова М.М.

В судове засідання 22.08.2013р. з'явилися лише представники сторін та прокуратури. Решта учасників судового процесу не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Гончарова С.А., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Гончарова С.А., Новікова М.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Гончарова С.А., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Гончарова С.А., Новікова М.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2013р.

В судове засідання 26.09.2013р. з'явилися лише представники позивача, відповідача та прокуратури. Представники третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.11.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Гончарова С.А.

В судове засідання 04.11.2013р. з'явилися лише представники відповідача та прокуратури. Решта учасників судового процесу не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.11.2013р.

В судове засідання 28.11.2013р. з'явилися лише представники сторін. Представники прокуратури та третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 28.11.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р., укладений між позивачем та третьою особою-1.

В судовому засіданні 28.11.2013р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.12.2013р.

05.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 05.12.2013р. представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, з урахуванням обставин, викладених у додаткових письмових поясненнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 05.12.2013р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні скарги відмовити.

В судовому засіданні 05.12.2013р. представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судове засідання 05.12.2013р. представники третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, прокуратури та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.12.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.12.2013р.

В судове засідання 06.12.2013р. з'явилися лише представники сторін. Представники прокуратури та третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.12.2013р.

06.12.2013р. та 18.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли письмові пояснення, надані на вимогу суду.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

В судове засідання 23.12.2013р. з'явились лише представники сторін та прокуратури. Представники третіх осіб не з'явились.

Представники сторін та прокуратури підтримали пояснення, надані у попередніх судових засіданнях.

В судовому засіданні 23.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

27.06.2012р. третьою особою-1 було прийнято рішення №12/27 „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду" (том справи - 1, аркуш справи - 37), яким, зокрема, вирішено:

- припинити Комунальному підприємству „Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради" право користування земельною ділянкою площею 1,5 га по вул. Набережна в м. Вишгород, якою підприємство користується відповідно до укладеного з Вишгородською міською радою договору оренди земельної ділянки №386 від 12.03.2012р. за згодою сторін (пункт 1);

- передати позивачу в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,5 га для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі) по вул. Набережна в м. Вишгороді (пункт 2);

- позивачу в місячний термін укласти договір оренди на земельну ділянку під існуючим об'єктом нерухомого майна на території міста Вишгород по вул. Набережна, загальною площею 1,5 га відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220 „Про затвердження Типового договору оренди землі" (пункт 4).

17.07.2012р. третьою особою-1 було прийнято рішення №13/3 „Про внесення змін до рішення Вишгородської міської ради №12/27 від 27.06.2012р. „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду" (том справи - 1, аркуш справи - 38), яким було скориговано строк оренди земельної ділянки позивачем та розмір ставки орендної плати. Вказаним рішенням було внесено зміни до п.2 рішення третьої особи-1 №12/27 від 27.06.2012р. „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду" та викладено його в новій редакції, згідно з якою передбачалось передання позивачу в оренду на 10 років земельної ділянки площею 1,5 га для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі) по вул. Набережна в м. Вишгороді (пункт 1).

01.08.2012р. між позивачем, як орендарем, та третьою особою-1, як орендодавцем, було укладено договір №340 оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (розділи 1, 2) орендодавець на підставі п.п.2-4 рішення Вишгородської міської ради від 27.06.2012р. №12/27 „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду", з урахуванням змін, внесених рішенням Вишгородської міської ради від 17.07.2012р. №13/3, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди), визначену цим Договором. Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Набережна в м. Вишгороді Київської області; площа - 15 000 кв. м.; цільове призначення - для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі); кадастровий номер - 3221810100012510152. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом №468 від 05.07.2012р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області становить 1 690 206,50 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. На земельній ділянці розміщений належний орендарю об'єкт нерухомого майна - павільйон загальною площею 159,9 кв. м. (том справи - 1, аркуші справи - 39-42).

Згідно з п.3.1 Договору оренди останній укладено на 10 років.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду погоджені в розділі 6 Договору, згідно з яким передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після підписання акта приймання-передачі та державної реєстрації цього договору.

01.08.2012р. між сторонами Договору оренди було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки (том справи - 1, аркуш справи - 43).

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

10.08.2012р. Договір оренди було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Вишгородському районі Київської області за №322180004000300 (том справи - 1, аркуш справи - 42).

Позивач зазначав про те, що на орендованій ним земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі відповідача і право власності на ці об'єкти не оформлене.

З метою усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№02/03-13 від 20.03.2013р., в якому просив демонтувати та вивезти за межі земельної ділянки відповідні об'єкти нерухомого майна (том справи - 1, аркуш справи - 85).

Однак відповідач в листі №1009 від 21.03.2013р. повідомив позивача про відсутність у нього правових підстав для демонтажу майна, розташованого у м. Вишгороді (том справи - 1, аркуші справи - 86-87).

Зазначаючи про те, що об'єкти відповідача перешкоджають позивачу у користуванні орендованої ним земельної ділянки, позивач просив суд усунути ці перешкоди шляхом зобов'язання відповідача демонтувати (знести) та видалити за межі земельної ділянки відповідні об'єкти.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ст. 16 Закону України „Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про усунення перешкод в користуванні орендованої позивачем земельної ділянки.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні позивача дійсно розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме: локомотивне депо літ. "Б"; адміністративно-побутові приміщення літ. "Д"; майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. "Е"; павільйон П-40 літ. "Г"; склад-зарядна; блок-пост літ. "А"; прожекторна вишка; паркан з профнастилу; будівля служби колії літ "В"; естакада розвантажувальна, довжиною 45 м; естакада розвантажувальна, довжиною 50 м; естакада розвантажувальна, довжиною 150 м; залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11; стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906.

Наведені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи довідкою про основні засоби, що обліковуються на балансі Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" станом на 01.11.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 56); копією технічного паспорта на виробничий будинок №5 по вул. Набережній в м. Вишгороді, від 30.03.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 57-74); листом Комунального підприємства Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" вих.№1675 від 19.09.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 75); листом відповідача від 21.03.2013р. №1009 (том справи - 1, аркуші справи - 86-87).

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно з ч.1 ст. 2, ст. 3 названого Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

В своїх запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач посилався на Акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998р. було затверджено Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була чинною на час підписання Акту передачі нерухомого майна у власність, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р.,

Згідно з розділом 1 названої Інструкції (в редакції, яка діяла на дату підписання Акту передачі нерухомого майна) остання визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Інструкція діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.). Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. До об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; вбудовані в житлові будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків); квартири багатоквартирних будинків. Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі цих об'єктів.

Таким чином, на час передачі спірних об'єктів відповідачу діяло законодавство, яке передбачало обов'язкову реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" вих.№1675 від 19.09.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 75), з якого вбачається, що на земельній ділянці, якою користується позивач на підставі договору оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р., розташовані будівлі і споруди, належні відповідачу, за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 5. Право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна не зареєстровано.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у відповідача зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомого майна ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи відповідача про те, що Акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001р., є належним правовстановлюючим документом на спірне нерухоме майно, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

В додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була чинною на час підписання вищезгаданого Акту передачі нерухомого майна у власність, наведено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. У вказаному переліку відсутній такий правовстановлювальний документ, як акт передачі нерухомого майна у власність.

Доводи відповідача про приналежність спірної земельної ділянки до категорії земель залізничного транспорту не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.

В ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. ст. 65, 67 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно зі ст. 11 Закону України „Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, віднесення земельної ділянки до земель транспорту в цілому і, зокрема, до земель залізничного транспорту здійснюється не за фактом розміщення на ній відповідного майна, а на підставі відповідного рішення органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом надання цих земель в користування відповідним підприємствам.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка, надана в користування позивачу, раніше була надана у користування відповідачу або доказів на підтвердження того, що уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування приймалось рішення про віднесення спірної земельної ділянки до земель транспорту. За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Сам лише факт перебування на земельній ділянці об'єктів залізничного господарства без належним чином оформлених на них документів не свідчить про приналежність земельної ділянки до земель транспорту і не створює у відповідача будь-яких прав відносно цієї ділянки.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи довідки Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області №1479 від 26.07.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 77) вбачається, що земельна ділянка, надана в користування позивачу, належить до категорії земель житлової і громадської забудови.

Відповідно до витягу з Генерального плану м. Вишгорода №47 від 15.08.2012р., наданого Координаційним центром з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради, надана позивачу земельна ділянка за функціональним призначенням належить до територій громадських центрів та підцентрів обслуговування, земельних насаджень загального користування, луків та лугопарків (том справи - 1, аркуш справи - 88).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Натомість суду не надано доказів на підтвердження приналежності спірної земельної ділянки до категорії земель залізничного транспорту, а також не доведено правомірності використання відповідачем цієї земельної ділянки.

Посилання відповідача на відсутність у третьої особи-1 повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки, як уже зазначалось вище, згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі", укладенню договору оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р. між позивачем та третьою особою-1, передувало прийняття третьою особою-1 рішення про надання цієї ділянки позивачу.

Рішення третьої особи-1 №12/27 від 27.06.2012р. „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду" (з урахуванням змін, внесених рішенням №13/3 від 17.07.2012р.) є чинним. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили, що рішення третьої особи-1 №12/27 від 27.06.2012р. „Про припинення права користування земельною ділянкою та передачу земельної ділянки в оренду" було прийнято третьою особою-1 поза межами наданої їй компетенції та з порушенням вимог діючого законодавства.

Доводи відповідача та прокуратури про те, що право на подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою має безпосередньо власник цієї земельної ділянки, не може бути прийнято судом до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 25, 27 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, а також орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону; орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Тобто, законодавством передбачено можливість як власника, так і землекористувача (орендаря) вимагати усунення порушень права на землю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога відповідача про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012р., викладена у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. ст. 2, 54, 60, 64, 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може ухвалити рішення з вказаного питання лише за наявності відповідної вимоги, викладеної у формі позову. Однак відповідач не звертався із зустрічним позовом, у зв'язку з чим вищевказана вимога відповідача не може бути розглянута в даному провадженні. Окрім того, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правочинів.

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка регулює захист прав власності на майно.

Оскільки нерухоме майно, яке перебуває на балансі відповідача, знаходиться на земельній ділянці, наданій в оренду (користування) позивачу без достатніх правових підстав та перешкоджає позивачу використовувати вказану ділянку за цільовим призначенням, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи апеляційний суд не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у справі №911/992/13 - без змін.

2. Матеріали справи №911/992/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова