Ухвала суду № 36341616, 05.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 821/377/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційно-інвестиційне виробниче об'єднання «Кондор» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Іноваційно-інвестиційне виробниче об'єднання «Кондор» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Іноваційно-інвестиційне виробниче об'єднання «Кондор» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 14.09.2012 року № 00067516002, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 132 333 грн. та за штрафними санкціями на 33 083,25 грн. та № 0006761600, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 198 151 грн. та за штрафними санкціями на 49 537,75 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка» та безпідставне формування валових витрат за операціями з отримання товару та послуг від зазначених контрагентів з посиланням на нікчемність правочинів, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

В свою чергу, при здійснені господарських відносин з ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка» Товариством виконано всі вимоги податкового законодавства України щодо формування податкового кредиту та валових витрат. Будівельно-монтажні та проектні роботи ПП «Спецпромтехніка» виконані повністю, товар від ПП «Універсал» поставлений, первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, відповідно відсутні підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту і донарахування зобов'язань.

Відсутність обвинувального вироку відносно директора товариств-контрагентів позивача, на думку позивача, свідчить про недоведеність вини цієї особи у здійснені фіктивного підприємництва, а тому не може бути підставою для виключення із податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка» за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 03.09.2012 року № 11/16-005/34785760.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.10.1 п.10 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 198 151 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.2 пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті занижено податок на додану вартість у розмірі 157 517 грн.

За висновком податкового органу, відображені у податковій звітності позивача за липень 2009 року - березень 2010 року господарські операції з контрагентами - ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка» не мали реального характеру, а правочини, укладені позивачем з вищезазначеним контрагентом, здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому, на думку відповідача, є нікчемними. Такий висновок обґрунтований відсутністю на цих підприємствах трудових резервів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. До того ж у періоді документального оформлення фінансово-господарських розрахунків з зазначеними контрагентами основним видом діяльності ПП «Спецпромтехніка» була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, а ПП «Універсал Н» - інші види оптової торгівлі. Оскільки предметом укладених з ПП «Спецпромтехніка» договорів були роботи, які не відповідають видам діяльності, визначеним КВЕД, письмовий договір з ПП «Універсал Н» взагалі не укладено, а виконані цим підприємством роботи також не відповідають видам діяльності, визначеним КВЕД, зазначені контрагенти не мали реальної можливості виконати обумовлені в договорах зобов'язання та не виконували їх фактично, отже позивач безпідставно відобразив у податковій звітності господарські операції з вказаними контрагентами на підставі виданих ними податкових накладних.

Крім цього в акті перевірки зазначено, що згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.11року директор ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н» ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, із застосуванням до останнього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію».

Злочинні дії гр. ОСОБА_3 стосувалися створення та реєстрації контрагентів позивача - ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з посиланням на положення ч.4 ст. 72 КАС України, виходив з того, що наявність постанови суду, якою директора ПП «Універсал Н» та ПП «Спецпромтехніка» ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, із застосуванням до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» повною мірою підтверджує викладені в акті перевірки висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а наявність первинних документів, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит та валові витрати, не є достатнім доказом того, що господарські операції фактично відбулися, отже податковий орган правомірно визначив позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позову, але з інших мотивів.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, протягом березня 2009 року - січня 2010 року між позивачем та ПП «Спецпромтехніка» були укладені договори на виконання проектних робіт, розробку схеми теплопостачання, виконання будівельно-монтажних робіт, обслуговування очисних споруд, поточний ремонт мережі холодного водопостачання, проектування бази відпочинку, збір вихідних даних і інженерні вишукування.

На підтвердження виконання зобов'язань за вказаними договорами Товариством надано договори, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт тощо.

Крім цього перевіркою встановлено, що в податковій звітності позивача відображено господарську операцію з придбання у ПП «Універсал Н» сантехнічних виробів, на підтвердження виконання якої Товариством надано податкову накладну від 10.07.2009 року. Письмовий договір до перевірки не надано.

Колегія суддів зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковим, але не вичерпним доказом реальності господарських операцій між суб'єктами господарювання, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), оскільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

В ході аналізу податкової звітності позивача встановлено відсутність будь-якої інформації щодо наявності у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, з урахуванням специфіки предмету укладених договорів.

Надаючи правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з акту перевірки, основним видом діяльності ПП «Спецпромтехніка» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, а ПП «Універсал Н» - інші види оптової торгівлі.

Поряд з цим, предметом укладених позивачем з ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н» договорів були роботи, які не відповідають видам діяльності, визначеним КВЕД.

Таки види робіт, як проектування, розробка схем теплопостачання, будівельно-монтажні роботи, обслуговування очисних споруд, збір вихідних даних і інженерні вишукування потребують спеціального досвіду та кваліфікації та наявність відповідних ліцензій.

Проте матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що контрагент позивача - ПП «Спецпромтехніка» мав дозвільні документи на виконання обумовлених в договорах робіт та у розпорядженні кваліфікований персонал, а також того, ким здійснено перевезення товару, поставленого ПП «Універсал Н» .

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки матеріалами справи не підтверджується час та місце здійснення операції, у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та транспортне обладнання, відповідні ліцензії на виконання обумовлених в договорі робіт, а доводи позивача, що між ним та його контрагентом ПП «Універсал Н» було досягнуті усні домовленості щодо поставки товару не засвідчують того факту, що безпосередньо ПП «Універсал Н» поставило на адресу позивача зазначений товар.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та валові витрати за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Поряд з цим колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів податкового органу як на доказ нереального придбання позивачем у вказаних контрагентів товару та послуг факту порушення кримінальної справи проти директора цих господарюючих суб'єктів за ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, з наданих відповідачем матеріалів щодо даної кримінальної справи встановлено посилання в них на вчинення директором фіктивного підприємництва, зловживання владою або службовим становищем та на службове підроблення і відсутність посилань на обставини, які б стосувалися спірних господарських операцій з ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» та свідчили про їх нереальність.

До того ж згідно із ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Факт звільнення директора ПП «Спецпромтехніка», ПП «Універсал Н» від кримінальної відповідальності за амністією у кримінальній справі, порушеній за ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто не з реабілітуючих підстав, також не може розглядатися як підстава для позбавлення права ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» на нарахування валових витрат та податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції не було встановлено, що кримінальна справа стосувалася обставин щодо вчинення цією особою господарських операцій з ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» чи щодо відсутності реального вчинення таких господарських операцій, в тому числі з метою безпідставного отримання певних податкових вигод. Натомість, з наданих відповідачем матеріалів щодо даної кримінальної справи встановлено посилання в них на вчинення директором фіктивного підприємництва, зловживання владою або службовим становищем та на службове підроблення і відсутність посилань на обставини, які б стосувалися спірних господарських операцій з «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» та свідчили про фактичне невиконання цією особою взятих на себе зобов'язань перед замовниками товарів.

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позову є не підтвердження наявними в матеріалах справи доказами реальності господарських операцій позивача з його контрагентами ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н», а не наявність постанови суду про звільнення директора підприємств-контрагентів від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним безвідносно до мотивів, якими цей висновок обґрунтований.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Іноваційно-інвестеційне виробниче об'єднання «Кондор» до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.