Ухвала суду № 36341509, 26.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р.Справа № 821/3722/13-а

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року по справі за позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зупинення господарської діяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зупинення господарської діяльності відповідача у частині утворення відходів, до отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем здійснюється провадження господарської діяльності без одержання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, а саме не отримано дозвіл на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2013р., що є порушенням вимог Закону України "Про відходи".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зупинення господарської діяльності - відмовлено.

В апеляційній скарзі, представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 ОСОБА_2, 28 серпня 2002 року зареєстрований Скадовською районною державною адміністрацією Херсонської області як фізична особа-підприємець.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 19.08.2013р. №499 та направлення від 19.08.2013р. №100621 посадовими особами Держекоінспекції у період з 20.08.2013р. по 23.08.2013р. проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_2 на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, якою встановлено порушення вимог ст.ст. 32, 33 Закону України "Про відходи" таст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", та про що складено акт.

23.08.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря відносно ФОП ОСОБА_2 складено протокол № 104586 про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про зупинення господарської діяльності відповідача до отримання дозволу та лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вище зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та відмові у задоволенні позову, суд правильно застосував норми матеріального права, виходячи з наступного.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовищ відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення) є Держава екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Відповідно до підп. "м" п. 2 ч. 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами.

Відповідно до п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначеноЗаконом України "Про відходи" від 5 березня 1998року №187/98-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про відходи" передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відходи" зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення чи здійснення інших операцій з відходами; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації; операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Відповідно до п.10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (зі змінами та доповненнями) місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Пунктом 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів передбачено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Наведених норм достатньо щоб зробити висновок, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, оскільки, їм передує обов'язок суб'єктів владних повноважень - як місцевих державних адміністрацій, так і органів Мінекоресурсів, вчиняти певні дії, а саме, визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, та надіслати відповідні повідомлення таким суб'єктам тощо.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем отримувалось відповідне письмове повідомлення від органу Мінекоресурсів щодо необхідності подання та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013рік, позивачем суду не надано, як і не надано належних доказів на підтвердження включення відповідача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.

Колегія суддів погоджується із зауваженням суду першої інстанції, що твердження позивача про порушення ФОП ОСОБА_2 законодавства внаслідок не отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, є безпідставним, оскільки, такі дії стали можливими лише внаслідок бездіяльності відповідних державних органів та є похідними від цієї бездіяльності.

За таких обставин, колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до ФОП ОСОБА_2 про зупинення господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги щодо обов'язку власників відходів подання заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році до Мінприроди та відповідним дозвільним центрам, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки, як вбачається з Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, такому зверненню передує обов'язок місцевих державних адміністрацій і органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України направлення повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів та включення позивача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.

Інших обставин, які за своїм змістом можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, та які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада року по справі за позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зупинення господарської діяльності - залишити без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в сумі 34,41 грн.

Судовий збір повинно бути перераховано або внесено на рахунок № 31212206781008, одержувач ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001 код ЄДРПОУ 37607526,банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 код ЄДПРОУ Одеського апеляційного адміністративного суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: