Постанова № 36340725, 21.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/658/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Феделещак М.М.

представника відповідача - Беззаботнова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, яким просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 року № 0000151742/111/17-02/03344326/944 та № 0000161742/112/17-02/03344326/946.

22.10.2013р. ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судових засідань, у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області та на підставі ст. 55 КАС України, судом у порядку правонаступництва проведено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 січня 2013 року КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" отримало податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013р. №0000151742/111/17-02/03344326/944, №0000161742/112/17-02/03344326/946 на суму основного боргу 1727678,62 грн. штрафних санкцій 431919,66 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання на суму 11544,00 грн., які були прийняті на підставі акту перевірки №115/22-02 від 18.01.2013р. Позивач стверджує, що несплата прибуткового податку з громадян та несвоєчасна сплата цього податку зумовлена фактом порушення державою прав підприємства. При цьому посилається на те, що відповідно до ст.147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом, а збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Порушення майнових прав платника податків з боку держави полягає у невиплаті та несвоєчасній виплаті підприємству заборгованості з різниці в тарифах. Станом на 01.07.2012року борг держави перед підприємством по невиплаченій різниці в тарифах становив 29828382 грн., борг з різниці в тарифах за 3-й квартал 2012 року склав 2284167 грн. Цей борг сформований за період з 2005 року і по 2012 рік, тобто повністю охоплює період виникнення боргу з прибуткового податку з громадян. За наведених вище мотивів позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, без з'ясування всіх фактичних обставин справи, та всупереч державним гарантіям захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, та без дотримання принципу рівності усіх суб'єктів права власності перед законом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у позовній заяві, та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача Беззаботнов В.В. позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову з мотивів що наведені в письмових запереченнях (а.с.30-33).

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 18.01.2013 року державною податковою інспекцією у м. Ужгороді проведено документальну планову виїзну перевірку КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", якою встановлено порушення пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в частині несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб в сумі 1727678,62 грн. та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за №2576-VI від 02.12.2010 р. із змінам та доповненнями в частині порушення строків сплати (перерахування ) суми грошового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення - рішення по податку на доходи фізичних осіб, донарахованих за результатами планової документальної перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №115/22-02/03344326 від 18.01.2013 року (а.с.124-138) на підставі якого податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення від 31.01.2013р. № 0000151742/111/17-02/03344326/944 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1727678,62 грн. - за основним платежем та 431919,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.5) та № 0000161742/112/17-02/03344326/946 про визначення зобов'язання по сплаті штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11544,00 грн. (а.с.7).

Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абз.2 п.164.1. ст. 164 Податкового Кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.1. п.164.2. ст. 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 168 Податкового кодексу встановлено порядок нарахування утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, зокрема оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.2. п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пп. 168.1.5. 168.1.6. п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з пп. 168.4.6. пп.168.4.7.п.168.1 ст.168 ПК України контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює контролюючий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Під час проведення перевірки було встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2012р. в розмірі 1727678,62 грн.

Відповідно до ст.54.3.5 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до ст. 123.1.ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до переконання, що ДПІ у м. Ужгороді було правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013р. № 0000151742.

Як вбачається з акту (а.с.27- акту перевірки) перевіркою дотримання строків сплати (перерахування) суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб згідно рішення № 0002641742 від 12.10.2011 року, донарахованого за результатами документальної перевірки встановлено, що платником податків частково (57720,00 грн.) сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб згідно рішення №0002641742 від 12.10.2011 року а саме: 19.01.2012р.- 9620,0 грн. при затримці 89 календарних днів, наступних за останнім днем сплати грошового зобов'язання; 01.02,2012р. 9620,0 грн. при затримці 102 календарних днів, наступних за останнім днем сплати грошового зобов'язання; 01.03.2012р. 9620,0 грн. при затримці 131 календарних днів, наступних за останнім днем сплати грошового зобов'язання; 01.04.2012р. 9620,0 грн. при затримці 162 календарних днів, наступних за останнім днем сплати грошового зобов'язання; 01.05.2012р. 9620,0 грн. при затримці 192 календарних днів, наступних за останнім

днем сплати грошового зобов'язання; 01.06.2012р. 9620,0 грн. при затримці 223 календарних днів, наступних за останнім днем сплати грошового зобов'язання.

Крім того позивач в позовній заяві посилається на ухвалу суду «про розстрочення податкового боргу» від 03.01.2012 року по справі № 2а-1662/10/0770.

Судом встановлено, що Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року по справі № 2а-1662/10/0770 стягнуто з КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» податковий борг в загальній сумі 5 597 998,37 грн., в тому числі податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 615 599,11 грн.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. В той же час ст.257 Кодексу встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За заявою КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» у зв'язку з тим, що примусове стягнення податкового боргу в сумі 5 597 998,37 грн. може призвести до зупинення діяльності КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода», внаслідок чого можуть бути негативні наслідки, в тому числі і щодо забезпечення населення питною водою та водовідведенням, погіршенням санітарно-епідеміологічної ситуації тощо, Закарпатським окружним адміністративним судом 03.01.2012 року по справі № 2а-1662/10/0770 було прийнято ухвалу про розстрочення виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року строком на сім років та установлено графік сплати податкового боргу.

Відповідно до ст.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, порушення строку сплати податкового зобов'язання є підставою для застосування до платника податків органом державної податкової служби штрафних санкцій протягом строку такого прострочення.

Розстрочення постанови суду про стягнення податкового боргу не зупиняє дію вищевказаної норми Кодексу, згідно якої здійснюється нарахування штрафних санкцій на несплачену суму узгодженого податкового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно було виконано зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб згідно рішення №0002641742 від 12.10.2011 року суд приходить до переконання, що ДПІ у м. Ужгороді правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013р. № 0000161742 про застосування штрафних санкцій в розмірі 11544,00 грн.

Щодо твердження Позивача про наявність підстав для звільнення підприємства від відповідальності за неперерахування та несвоєчасну сплату податку на доходу фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Загальні засади державного регулювання захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначені в ст. 20 ГКУ, де зазначається, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання, відповідно до зазначеної статті, має право на захист своїх прав і законних інтересів, які можуть бути захищені в тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; іншими способами, передбаченими законом.

Однак, Позивачем не вживалось жодних заходів до відновлення, як стверджує Позивач, порушених державою прав підприємства.

В той же час чинне законодавство не передбачає такий вид захисту майнових прав суб'єкту господарювання, як звільнення від обов'язку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету та, відповідно, застосування фінансових санкцій у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Постановою КМУ від 11.06.2012р. № 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зокрема, вказаною постановою передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, яка утворилася на 1 грудня 2012 р. і не погашена на дату складення довідки про суму заборгованості. Для визначення розміру суми, яка підлягає перерахуванню до місцевого фінансового органу подається в тому числі довідка органу державної податкової служби про розмір податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, не сплачених на день видачі довідки, що засвідчена підписом керівника такого органу, скріпленим печаткою.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 31.01.2013 року № 0000151742/111/17-02/03344326/944 та № 0000161742/112/17-02/03344326/946, є правомірними та прийнятими відповідно до чинного законодавства у межах повноважень відповідача та у спосіб, що передбачений законодавством, а відтак правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.01.2013 року № 0000151742/111/17-02/03344326/944 та № 0000161742/112/17-02/03344326/946 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяМ.М. Луцович