Постанова № 36340660, 19.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа№ 910/1591/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Іващенко О.В.;

відповідача: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.03.2013р.

у справі №910/1591/13 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району"

про стягнення 126 363,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №9817003 від 26.04.2004р. у загальній сумі 126 363,33 грн. (з них: 123 568,39 грн. - основний борг, 2 794,94 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по здійсненню повного і своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що за умовами спірного договору він не повинен самостійно оплачувати позивачу вартість теплової енергії, а повинен лише забезпечити своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Комунального підприємства „Головний інформаційно-обчислювальний центр". За укладеним між позивачем і відповідачем договором кредитором є позивач, а боржниками - кінцеві споживачі (населення та орендарі). Відповідач вживає всіх необхідних заходів для перерахування споживачами коштів на користь позивача, а саме: надсилає листи-попередження боржникам; укладає договори з реструктуризації заборгованості; стягує заборгованість в судовому порядку. На думку відповідача, позивачем не враховуються тарифи, затверджені відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації. Оскільки відповідач не порушував свої договірні зобов'язання перед позивачем, нарахування 3% річних є безпідставним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. у справі №910/1591/13 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 123 568,39 грн. основного боргу, 2 794,94 грн. 3% річних, 2 527,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. у справі №910/1591/13, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились відповідачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2013р.

18.04.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача додаткових доказів.

В судовому засіданні 18.04.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 20.05.2013р.

07.05.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

15.05.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи з переліком питань, які відповідач вважає за необхідне поставити на вирішення судовому експерту.

В судовому засіданні 20.05.2013р. представник відповідача підтримав клопотання про витребування додаткових доказів від позивача, подане 18.04.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, та зазначив, що аналогічне за змістом клопотання було викладено ним у пункті 1 резолютивної (прохальної) частини клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. Окрім того, представник відповідача просив суд призначити у справі судову економічну експертизу.

Представник позивача у судове засідання 20.05.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів частково задовольнила клопотання відповідача про надання додаткових доказів та повністю задовольнила клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи.

27.08.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання судового експерта Маркіної О.О. (вих.№5807/13-45 від 22.08.2013р. та вих.№5807/13-45 від 21.08.2013р.) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи.

З метою розгляду по суті клопотання судового експерта, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2013р.

В судовому засіданні 23.09.2013р. було оголошено перерву до 26.09.2013р.

24.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по клопотанню судового експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було зупинено до закінчення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 20.05.2013р.

30.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли витребувані в клопотанні судового експерта матеріали.

06.12.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №5807/13-45 від 04.12.2013р., в якому суд повідомлявся про те, що відповідачем не було проведено оплату вартості судової експертизи, у зв'язку з чим ухвала Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. залишається без виконання, а матеріали справи №910/1591/13 повертаються до суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 19.12.2013р.

В судовому засіданні 19.12.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.04.2004р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір №9817003 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.1, 2.3.5) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі. Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1. Щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника). Сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування. Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

В Додатку №2 до Договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків (том справи - 1, аркуш справи - 20), згідно з п.п.4, 8-10 якого дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 30 (31) число поточного місяця. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія. Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ №7 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

В п.п.4.1, 4.3 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

На даний час Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач виробляв та поставляв відповідачу теплову енергію, тоді як відповідач лише частково оплатив її вартість, внаслідок чого за період з 01.01.2011р. по 01.01.2013р. утворилась заборгованість у розмірі 123 568,39 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 794,94 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно та документально обґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

В ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов спірного Договору позивач постачав відповідачу теплову енергію, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості обліку споживання теплової енергії та облікові картки (табуляграми) за період з січня 2011 року по грудень 2012 року включно (том справи - 1, аркуші справи - 26-41).

Натомість відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині дотримання порядку та строків здійснення розрахунків з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на дату звернення з позовом до суду становив 123 568,39 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повної і своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії та відсутності заборгованості у спірному періоді ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Твердження відповідача про те, що оплата вартості поставленої позивачем теплової енергії повинна здійснюватись не відповідачем, а кінцевими споживачами, тобто мешканцями будинків, які обслуговуються відповідачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки умовами спірного Договору чітко передбачено, що саме відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем, та особою, яка прийняла на себе зобов'язання сплачувати вартість таких послуг (п.п.1.1, 2.3.1 Договору).

Належних та допустимих доказів на підтвердження внесення змін до Договору в цій частині суду не надано.

Посилання відповідача на те, що ним було укладено відповідний договір з Комунальним підприємством „Головний інформаційно-обчислювальний центр" також не може бути прийнято судом до уваги, оскільки укладення такого договору не впливає на договірні зобов'язання відповідача перед позивачем, а лише свідчить про виконання відповідачем вимог п.10 Додатку №2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №9817003 від 26.04.2004р. щодо забезпечення оплати коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Окрім того, згідно з поясненнями позивача, при здійсненні розрахунку заборгованості позивачем враховувались кошти, які надійшли на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Відносно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано обґрунтування застосованих ним тарифів на теплову енергію, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Передусім, в п.12 Додатку №2 до Договору сторонами погоджено можливі зміни тарифів в період дії Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

В матеріалах справи наявні листи позивача, з яких вбачається, що він на виконання п.2.2.4 Договору повідомляв відповідача про зміну тарифів та вказав розмір нових. При цьому, докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача з приводу виникнення розбіжностей у обсягах поставленої теплової енергії або у тарифах, які застосовувались позивачем при наданні послуг у спірному періоді, суду не надані, хоча умовами п.2.2.5 Договору передбачено, що позивач, як постачальник, зобов'язаний на вимогу відповідача, як споживача, надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета Договору. Наведене свідчить про відсутність між сторонами у періоді, за який виникла заборгованість, спору щодо розміру застосованих тарифів.

Оскільки відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості за поставлену теплову енергію перед позивачем за період з січня 2010 року по грудень 2012 року включно, апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 123 568,39 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних є обґрунтованим.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 794,94 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2013р. у справі №910/1591/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/1591/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова