Рішення № 36340562, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

erb.gif" height=70 width=52>>

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21906/13

fs240"> 17.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Лєктра»

fs144">про6"> стягнення 19 834,72 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

>від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Лєктра» (надалі також - відповідач) 19 006,02 грн. основного боргу, 153,98 грн. 3% річних та 674,72 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/21906/13, розгляд було призначено на 10.12.2013р.

В судовому засіданні 10.12.2013р. розгляд справи було відкладено до 17.12.2013р.

В судове засідання 17.12.2013р. представники сторін не з’явились.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду на три календарних місяці у зв’язку з скрутним фінансовим становищем відповідача, що в свою чергу ускладнює виконання рішення суду негайно після його прийняття.

>Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 грудня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №80/13 (надалі – Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити продукцію відповідно до даного договору: двосторонніх специфікацій та/або накладними позивача. Кожен з додатків є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється відповідно до цього Договору, визначається шляхом складення всіх додатків, згідно з якими здійснювалось постачання на протязі строку дії цього Договору. Ціна на продукцію, що поставляється, вказується в Додатках (Специфікаціях, накладних) до даного Договору і є базовими. (п.п. 2.1., 2.2. Договору).

Сторони домовились, що право власності натовар зберігається у позивача до моменту передачі товару відповідачеві. Моментом переходу права власності на товар відповідачеві є дата фактичної передачі товару позивачем відповідачеві, що підтверджується витратній накладній. Дійсність витратної накладної підтверджується підписами сторін. (п. 3.4. Договору).

Специфікацією №07 від 19.07.2013р. до Договору сторонами визначено найменування товару, кількість та ціну. Відповідно до вказаної специфікації загальна сума поставки становить 39 006,02 грн.

Договір вважається дійсним після його підписання вповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і дії до 31.12.2013 року, а в частині оплати отриманої продукції – до повного виконання зобов'язань. (п. 10.1. Договору).

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 39 006,02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №6521 від 22.07.2013р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки товариства у зазначеній видатковій накладній та підписом уповноваженої згідно довіреності особи (копія довіреності №165 від 22.07.2013р. знаходяться в матеріалах справи).

Позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру №6521 від 22.07.2013р. на суму 39 006,02 грн.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється відповідачем банківським переводом на поточний рахунок позивача шляхом 100% оплати на протязі 3 календарних днів з моменту відвантаження продукції, якщо сторонами не оговорено іншого порядку оплати у специфікаціях.

Пунктом 4 специфікації №07 від 19.07.2013р. до Договору встановлено, що умови та строк оплати є наступними: оплата вартості всієї продукції по специфікації здійснюється протягом 14 календарних днів з дати постачання продукції.

Як зазначено позивачем, станом на час звернення останнього до суду з даним позовом, вартість поставленого позивачем товару була оплачена 04.09.2013р. відповідачем лише частково на суму 20 000,00 грн. Залишок вартості отриманого від позивача товару відповідачем на рахунок позивача проведено не було, у зв'язку з чим, останній був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

s197">Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 5.1. Договору та п. 4 Специфікації №07 від 19.07.2013р. до Договору обов’язок відповідача щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції сплив 05.08.2013р. Таким чином, прострочення термінів оплати вартості продукції у відповідача розпочалось з 06.08.2013р.

Під час перебування справи №910/21906/13 в провадженні, вартість поставленого позивачем відповідачу товару була оплачена останнім на суму 4 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №284 від 20.11.2013р. на суму 500,00 грн.; №365 від 10.12.2013р. на суму 2 000,00 грн.; №336 від 06.12.2013р. на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 4 500,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов’язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості продукції в сумі 14 506,02 грн. (вартість поставленої продукції в сумі 39 006,02 грн. – проведена відповідачем оплата в розмірі 24 500,00 грн.) в строк визначений умовами Договору не виконав.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач свої зобов’язання за Договором щодо повної оплати вартості товару виконав неналежним чином, а тому заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленої останнім продукції складає 14 506,02 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 500,00 грн. підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 506,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 674,72 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем отриманої продукції в строки, погоджені сторонами, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримання оплати, від вартості не оплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожний день порушення строків платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання відповідача по оплаті продукції залишається не виконаним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування дати зарахування відповідачем оплати на рахунок позивача.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості продукції за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином:

- за період з 06.08.2013р. по 12.08.2013р. сума пені дорівнює 104,72 грн. = 39 006,02 грн. (сума бору) х 14% (подвійна облікова ставка НБУ) х 7 (кількість днів прострочки)/ 365;

- за період з 13.08.2013р. по 03.09.2013р. сума пені дорівнює 305,63 грн. = 39 006,02 грн. (сума бору) х 13% (подвійна облікова ставка НБУ) х 22 (кількість днів прострочки)/ 365;

- за період з 04.09.2013р. по 11.10.2013р. сума пені дорівнює 257,23 грн. = 19 006,02 грн. (сума бору) х 13% (подвійна облікова ставка НБУ) х 38 (кількість днів прострочки)/ 365.

Отже, загальна сума пені, згідно вищевикладених розрахунків, складає 667,58 грн., а тому, позовні вимоги в справі №910/21906/13 про стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 667,58 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 153,98 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування дати зарахування відповідачем оплати на рахунок позивача.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості продукції за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума 3% річних, нарахована наступним чином:

- за період з 06.08.2013р. по 03.09.2013р. сума 3% річних дорівнює 92,97 грн. = 39 006,02 грн. (сума бору) х 3% х 29 (кількість днів прострочки)/ 365;

- за період з 04.09.2013р. по 11.10.2013р. сума 3% річних дорівнює 59,36 грн. = 19 006,02 грн. (сума бору) х 3% х 38 (кількість днів прострочки)/ 365.

Отже, загальна сума 3% річних, згідно вищевикладених розрахунків, складає 152,33 грн., а тому, позовні вимоги в справі №910/21906/13 про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 152,33 грн.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/21906/13 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 14 506,02 грн., суми пені в розмірі 667,58 грн., суми 3% річних в розмірі 152,33 грн., а провадження в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 4 500,00 грн. підлягає припиненню.

Стосовно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, зміст якого викладений вище, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Отже, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що у відповідача склалось скрутне фінансове становище, що призводить до утруднення виконання рішення суду, а тому, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що стягнення суми боргу необхідно розстрочити шляхом стягнення суми боргу на три календарних місяці, згідно графіку.

Також, статею 49 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що частина сума основної заборгованості в розмірі 4 500,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, то судовий збір позивача у сумі 1 719,73 грн., відповідно до положень статті 49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/21906/13 в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Лєктра» суми основного боргу в розмірі 4 500,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Лєктра» (код ЄДРПОУ 38473989, адреса: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (код ЄДРПОУ 36911851, адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9) основний борг в розмірі 14 506,02 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 02 копійки), пеню в розмірі 667,58 грн. (шістсот шістдесят сім гривень 58 копійок), 3% річних в розмірі 152,33 грн. (сто п'ятдесят дві гривни 33 копійки) та судовий збір в розмірі 1 719,73 грн. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять гривень 73 копійки).

4. Розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці, а саме:

- до 31.12.2013р. підлягає сплаті сума в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок);

- до 17.01.2013р. підлягає сплаті сума в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок);

- до 01.02.2013 р. підлягає сплаті сума в розмірі 3 900,00 грн. (три тисячі дев’ятсот гривень 00 копійок);

- до 15.02.2013 р. підлягає сплаті сума в розмірі 3 900,00 грн. (три тисячі дев’ятсот гривень 00 копійок);

- до 28.02.2013 р. підлягає сплаті сума в розмірі 6 245,66 грн. (шість тисяч двісті сорок п’ять гривень 66 копійок).

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя С.М. Морозов