Ухвала суду № 36340407, 19.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц-775-10925-13 Головуючий 1 інстанції Дехта Р.В.

Категорія 27 Доповідач Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобешевського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Старобешевського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року був задоволений позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Не погодившись із рішенням суду, відповідачка принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що договір застави автомобілю був посвідчений у нотаріальній формі, а зміни до нього - у простій письмовій формі, а тому недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору свідчить про нікчемність цього договору,

- звертаючи стягнення на предмет застави, судом першої інстанції не було враховано те, що рішенням господарського суду донецької області з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за кредитним договором та наказ, виданий господарським судом, знаходиться на виконанні у відповідній державній виконавчій службі,

- рішенням Старобешевського районного суду з відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідачки підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити. При цьому звернув увагу апеляційного суду на те, що через відсутність майна боржника виконавчий лист про стягнення заборгованості з боржника був повернутий банку.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається.

22 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір, згідно із яким йому було відкрито невідновалювальну кредитну лінію у сумі 136 000 (сто тридцять шість тисяч ) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.5% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 травня 2009 року.

26 травня 2008 року між банком і ОСОБА_1 був укладений договір застави автотранспорту, згідно із яким у забезпечення зобов*язань за кредитним договором ОСОБА_3 був наданий автомобіль моделі VOLVO, рік випуску 2006.

Договір застави був посвідчений 26 травня 2008 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 4495.

30 квітня 2010 року між банком на ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін до пунктів 1.1 та 1.3 Договору застави транспортного засобу (а.с. 14).

Вказаний договір був укладений у простій письмовій формі.

Через невиконання ОСОБА_3 зобов*язань за кредитним договором, станом на 20 березня 2013 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 407 031 гривня 54 копійки, із яких 99 002 гривень - заборгованість по кредиту, 180 467 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 88 417 гривень 15 копійок - пеня за порушення строків погашення кредиту, 39 144 гривень 66 копійок - пеня за порушення строків погашення процентів за кредитом.

Відповідно до статей 526 і 527 ЦК України зобов*язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 289 ЦК України у разі невиконання зобов*язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, які суд першої інстанції оцінив і правильно прийшов до висновку про задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства.

Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що зміни до договору застави транспортного засобу були внесені договором, який не був нотаріально посвідчений, а був укладений у простій письмовій формі, то апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто законодавцем визначена обов*язкова нотаріальна форма договору застави лише для нерухомого майна.

Сторони на власний розсуд дотримались нотаріальної форми договору.

30 квітня 2010 року між банком на ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір про внесення змін до пунктів 1.1 та 1.3 Договору застави транспортного засобу (а.с. 14).

Пунктом 1.1. у первинній редакції було визначено, що вказаний договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору із посиланням лише на дату його укладення і розмір кредиту, визначений у розмірі 136 000 доларів США.

Пунктом 1.1. в редакції від 30 квітня 2010 року вказано, що вказаний договір частково забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору із посиланням не лише на дату кредитного договору, а також на те, між якими особами був укладений кредитний договір (між банком та ОСОБА_3), зазначено розмір отриманого кредиту у національній валюті України у розмірі 646 351 гривня 93 копійки.

Таким чином, змінений пункт 1.1 договору викладений детальніше щодо сторін договору і розмір кредиту 136 000 доларів США переведений у національну валюту України.

Пунктом 1.3 договору застави в редакції від 26 травня 2008 року було передбачено, що предмет застави оцінюється сторонами у розмірі 1 013 284 (один мільйон тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 15 копійок.

У новій редакції пункт 1.3 договору застави передбачає вартість предмету застави у розмірі 1 010 749 гривень. Що стосується зміни вартості предмету застави, яка зменшилась майже на 3 000 гривень, то вказане зменшення було обгрунтовано тим, що з моменту укладення договору застави пройшло 2 роки і через експлуатацію автотранспортних засобів їх вартість зменшилась. Проти цього ОСОБА_1 не заперечувала і підписала вказані зміни до договору.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналізуючи зімни договору застави, які були внесені договором від 30 квітня 2010 року без дотримання нотаріальної форми, вбачається що вказані зміни не стосуються процедури звернення стягнення на заставлене майно і не є предметом спору по цій справі.

Довід апеляційної скарги про те, що в зв*язку з наявністю рішення господарського суду про стягнення з основного боржника заборгованості за кредитним договором і рішення місцевого суду про стягнення з відповідача заборгованості за цим же кредитним договором, суд не повинен був задовольняти вимоги банку про звернення стягнення на заставлене майно, є необгрунтованим.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старобешевського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: