Ухвала суду № 36339713, 12.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.Справа № 815/5051/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Молокозавод» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області №0001362200 від 02.07.2013 року, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 145 650 грн. та №0001352200 від 02.07.2013 року, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182 062 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Арцизька ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 14.06.2013 року №505/2200/31292740, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Молокозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ПП «Стандарт-Ойл» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму в розмірі 258 962 грн.;

п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 207 170 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що протягом І, ІІ, ІІІ, ІV кварталів 2010 року Товариством безпідставно сформовано податковий кредит та включено до обсягу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами(двічі віднесено витрати до складу податкового кредиту) та які не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, а саме, витрати з придбання мазуту від ПП «Стандарт-Ойл», оскільки господарські операції з вказаним контрагентом не мали реального характеру в силу відсутності у останнього майна, трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, та направлені на мінімізацію податкових зобов'язань.

Такий висновок податкового органу зроблений на підставі матеріалів кримінального провадження № 32013170000000173 від 12.02.2013 року за ознаками ч.3 ст.212 КК України, якими встановлено складання підроблених первинних бухгалтерських документів - договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, у тому числі, посадовими особами ПП «Стандарт-Ойл».

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.07.2013 року №0001362200, яким ТОВ визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145 650 грн., в тому числі 116 520 грн. за основним платежем та 29 130 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0001352200, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 182 062 грн., в тому числі 145 650 грн. за основним платежем та 36 412 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом до суду не представлено належних доказів щодо підтвердження факту нереальності господарських операцій, відображених позивачем у податковій звітності в періоді, що перевірявся. В свою чергу, первинні документі, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит, та віднесено до складу валових витрати по господарським правовідносинам з вказаним контрагентом, відповідають вимогам чинного законодавства. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та зменшувати валові витрати.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

А відтак сам по собі факт порушення кримінального провадження за фактом вчинення посадовими особами ПП«Стандарт-Ойл» злочинних дій не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником. Такий висновок в силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних витрат платника по цим операціям, про афілійованість платника з контрагентом для створення схеми ухилення від оподаткування та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Стандарт-Ойл» 11.03.2010 року був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів - мазуту М-100, М-40.

Факт поставки та оплати товару підтверджується видатковими та податковими накладними, банківськими розрахунками.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на валові витрати та податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Стандарт-Ойл».

Судом першої інстанції обґрунтовано спростовано посилання податкового органу як на доказ нереального придбання позивачем у ПП «Стандарт-Ойл» мазуту на факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Стандарт-Ойл» за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, оскільки згідно із ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справи у суді першої інстанції не наведено обґрунтованих доводів тому, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо сторонами договору, а саме - позивачем та ПП«Стандарт-Ойл» матеріали справи не містять.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.