Рішення № 36339069, 25.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23768/13 25.12.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна»ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ»простягнення 20 438,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: від позивачаМунько О.М.від відповідача Бабюк Т.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» (далі - Відповідач) про стягнення 20 438,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 25.11.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог оскільки розмір страхового відшкодування розраховувався позивачем без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК. Крім того, відповідно до наданого відповідачем аварійного сертифікату (ЦВ) №2633/4 розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК становить 15 970,18 грн., а відтак, за умови вирахування від суми 15 970,18 грн. франшизи передбаченої полісом №АС/0922087, розмір страхового відшкодування в порядку регресу становить 14 970,18 грн., при цьому, страхове відшкодування у розмірі 17 970,18 грн. було сплачено відповідачем до порушення провадження у справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 р. між позивачем та укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №6994, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК.

17.04.2013 р. о 07 годині 35 хвилин водій Лихогляд Б.М., керуючи транспортним засобом «Богдан», державний реєстраційний номер АА 6524 НХ по пр. Перемоги, 102 в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, погодні умови, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК, під керуванням Войтенка Т.В.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2013 р. у справі №759/6222/13-п водія Лихогляда Б.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного 22.04.2013 р. ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (0,4843), в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 678,42 грн.

Згідно рахунку №Сч-Ш-0331 від 16.07.2013 р., складеного ТОВ «Літо «Авто», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК, складає 20 438,00 грн.

Страховим актом №7005.04.13 від 31.07.2013 р. пошкодження транспортного засобу марки «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК, внаслідок ДТП, що сталося 17.04.2013 р. о 07 годині 35 по пр. Перемоги, 102 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20 438,00 грн.

На підставі страхового акту, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, у відповідності до розрахунків страхового відшкодування, перерахував на рахунок ПраТ «Кримський титан» суму страхового відшкодування у розмірі 20 438,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1921 від 31.07.2013 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 20 438,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Лихогляда Б.М. у скоєнні ДТП, встановлена у судовому порядку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи вбачається, що Лихогляд Б.М., з вини якого трапилось спірна ДТП, працює на посаді водія у КП «Київпастранс».

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що власником транспортного засобу «Богдан», державний реєстраційний номер АА 6524 НХ є КП «Київпастранс», а Лихогляд Б.М., керував автобусом в силу трудових відносин з КП «Київпастранс».

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність КП «Київпастранс» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автобусу «Богдан», державний реєстраційний номер АА 6524 НХ, застрахована - відповідачем згідно із полісом №АС/0922087.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Богдан», державний реєстраційний номер АА 6524 НХ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АС/0922087, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Вимогою в порядку регресу №837 від 26.09.2013 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 20 438,00 грн.

Останній відповіді не направив, грошові кошти на вимогу претензії не перерахував.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто спеціальним законам, який застосовується до спірних правовідносин, зокрема ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме у даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не рахунками СТО.

Матеріалами справи (звіт від 22.04.2013 р.) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, внаслідок спірного ДТП становить 16 678,42 грн.

Суд відзначає, що звіт від 22.04.2013 р. складений ТОВ «ЕАК «Довіра», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №9520/10, виданого фондом Державного майна України 13.04.2010 р., викладені в звіті дані відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, крім того, із розрахунків визначених звітом вбачається, що розмір матеріального збитку розраховувався з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,4843), що спростовує твердження відповідача про зворотне.

При цьому, відповідачем на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву заперечень про те, що розмір матеріального збитку власника транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК з урахування коефіцієнту фізичного зносу є меншим, ніж розмір, що визначений наданим позивачем звітом від 22.04.2013 р., складеним ТОВ «ЕАК «Довіра», надано аварійний сертифікат (ЦВ) №2633/4 про розмірі страхового відшкодування та консультаційний висновок №26333/4 з визначення фізичного зносу складових та ринкової вартості КТЗ.

Отже, між сторонами виник спір з приводу розміру відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Суд відзначає, що встановлення дійсної вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без спеціальних знань є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із абз. 3 п. 32 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував у призначенні судової експертизи та покладення на нього обов'язку з попередньої оплати, а також просив здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано розмір відновлювального ремонту автомобіля Toyota», державний реєстраційний номер АМ 1768 АК, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, що визначений звітом від 22.04.2013 р., складений ТОВ «ЕАК «Довіра».

Полісом №АС/0922087, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом №АС/0922087 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 678,42 грн. (16 678,42 грн. вартість відновлювального ремонту згідно звіту експерта - 1 000,00 грн. франшизи) до звернення позивача із позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконуючи зобов'язання за полісом №АС/0922087 здійснив виплату страхового відшкодування в порядку регресу на користь позивача у розмірі 14 970,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2938 від 03.12.2013 р.

З відтиску штемпелю канцелярії Господарського суду м. Києва на першому аркуші позовної заяви №944 від 30.10.2013 р. вбачається, що позовна заява №944 від 30.10.2013 р. подана до суду 06.12.2013 р.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування у розмірі 14 970,18 грн. здійснена відповідачем до звернення позивачем із позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, зазначені статті передбачають, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Оскільки, на момент звернення позивачем із позовом до суду порушеного права позивача по сплаті відповідачем частини страхового відшкодування у розмірі 14 970,18 грн. не існувало, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі у розмірі 14 970,18 грн. необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 708,24 грн. (15 678,42 грн. встановлений судом розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті в порядку регресу внаслідок спірної страхової події - 14 970,18 грн. часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати спірного страхового відшкодування).

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708; код ЄДРПОУ 31113488) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра - Україна» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Бассейна, 1-3/2, літ. А, оф. F-20, Бізнес-центр «Арена Сіті»; код ЄДРПОУ 13934129) страхове відшкодування у розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2013 р.