Ухвала суду № 36338917, 10.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 815/4868/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Лук'янчук О.В. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника Південної митниці Міндоходів і зборів України - Покотило Дар'ї Юріївни, представників ТОВ "Водолій - Логістик" - Пашкета Олександра Павловича та Крижанівської Наталії Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів і зборів України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій - Логістик" до Південної митниці Міндоходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених платежів,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Водолій - Логістик" звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів і зборів України (далі - Південна митниця), Головного управління Державної казначейської служби (далі - ГУ ДКС) України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610010/2 від 17 червня 2013 року, картки відмови в прийняті митної декларації № 500060001/2013/00323 від 17 червня 2013 року та стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області суму надмірно сплачених платежів у розмірі 31839,98 грн., з яких мито у сумі 6123,07 грн. та податок на додану вартість в сумі 25716,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що дії Південної митниці щодо відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів є протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам діючого законодавства.

Постановлю Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Водолій - Логістик" задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував рішення Південної митниці №500060001/2013/610010/2 від 17 червня 2013 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00323 від 17 червня 2013 року. Також, суд зобов'язав Південну митницю повернути через ГУ ДКС України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів у сумі 31839,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником Південної митниці Міндоходів і зборів України подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з`ясованні всі обставини, що мають значення у справі, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2011 року між ТОВ "Водолій - Логістик" та компанією Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина), укладено контракт №02-11 від 27 січня 2011 року, відповідно до умов якого Компанія зобов'язалася поставити у власність Товариства товар - металеві радіатори, в асортименті, в кількості та за цінами визначеними у рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

На виконання вищезазначеного контракту на адресу позивача у червні 2013 року від продавця компанії Termo Teknik Tic ve San A.S. (Туреччина) надійшов вантаж, а саме: виріб з чорних металів - радіатори панельні сталеві, несекційні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза (виріб з чорних металів), легуючі елементи в легуючих кількостях не виявлені, зовні мають лакофарбове покриття на основі складаних поліефірів та епоксидів. В комплект до кожного радіатора входить: вироби для кріплення - 4 кріпильних різьбових вироби (шурупи металеві оцинковані), 1 кран з латуні, 1 заглушка з латуні з гумовим кільцем, 4 циліндроподібних вироби з полімерного матеріалу (дюбелі), насадка на кріплення до радіаторів (виріб складної форми), вироби зі сплаву на основі заліза (оцинковані) для кріплення радіаторів. TYPE 22 PKКР, в комплекті: 500/22/1000К-А - 442 шт., 500/22/1100К-А - 119 шт., 500/22/1500К-А - 17 шт., 500/22/1600К-А - 85 шт. 500/22/2000К-А -17 шт. Загалом 680 шт. Завширшки 100 мм. Завдовжки 1000-2000 мм. Заввишки 500 мм. В комплект кожного радіатора входить: бокові кришки - 2 шт., верхня решітка - 1 шт., на загальну суму 21390,59 євро.

З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, ТОВ "Водолій - Логістик" подано до Південної митниці вантажну митну декларацію №500060001/2013/00323 від 07 червня 2013 року, в якому митна вартість товару визначена за методом оцінки № 1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вартість визначена позивачем на підставі документів, які були надані до Південної митниці на підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний контракт №02-11 від 27 січня 2011 року, специфікація №2 від 10 червня 2011 року, рахунок-фактура (інвойс) №17848 від 28 травня 2013 року, банківський платіжний документ №00013107 від 05 березня 2012 року, ВМД країни відправлення №13343100EX093789 від 29 травня 2013 року, довідка ТПП №000465 від 13 травня 2013 року, розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 21 травня 2012 року та ін.

Під час здійснення контролю правильності і визначення митної вартості товарів Південна митниця дійшла висновку, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, наявні ознаки підробки: зокрема в поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному договорі та інвойсі (комерційному документі) підписи іноземної сторони контрактоутримувача є різними. Також, у наданій до митного оформлення калькуляції відсутній номер документа, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та відсутні підписи та печатки керівництва підприємства.

У зв'язку з чим ТОВ "Водолій - Логістик" було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: каталоги виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки біржових організацій про вартість сировини.

10 червня 2013 року ТОВ "Водолій - Логістик" надано до Південної митниці копію каталогу виробника б/н; інформацію щодо вартості сировини від 02 травня 2013р. б/н.

17 червня 2013 року Південною митницею прийнято рішення про коригування заявленої декларантом ТОВ "Водолій-Логістик" митної вартості товару за №500060001/2013/610010/2 від 17 червня 2013 pоку та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів 500060001/2013/00323 від 17 червня 2013 pоку, що імпортовані товариством відповідно до контракту про поставку товару №02-11 від 27 січня 2011 року (із додатками 1-9 до контракту), укладеного з компанією Termo Текпік Tic ve San A.S. (Туреччина), на умовах GIF UA Одеса (у редакції Інкотермс 2000 p.).

Підставою для прийняття такого рішення стало не надання ТОВ "Водолій-Логістик" у повному обсязі до Південної митниці додаткових документів, що запитувались, Крім того, у висновку ТПП від 13 травня 2013 року № 000465 зазначений середній рівень вартості на всі артикули радіаторів сталевих, а в наданому для митного оформлення комерційному інвойсі вартість кожної позиції визначена окремо, а також у наданій бухгалтерській документації відсутні складові митної вартості, що унеможливлює розрахувати митну вартість товарів, крім того, період, вказаний у бухгалтерської документації, не відповідає фактичній даті формування поставки даної партії товарів.

Вирішуючи справу, та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів картки відмови в прийняті митної декларації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 265 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК) визначено, що декларантом має право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Також, статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 4, 8 ст. 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Частиною 1 статті 53 МК передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений частиною 2 статті 53 МК України.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами для підтвердження митної вартості товарів "вироби з чорних металів - радіатори панельні сталеві, несекційні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза" до Південної митниці разом з митною декларацією (МД) № 500060001/2013/022679 від 07.06.2013 та декларацією митної вартості (ДМВ) № 500060001/2013/022679 від 07.06.2013 були подані наступні документи, що підтверджують заявлену митну вартість графа 4 ДМВ № 500060001/2013/022679 від 07.06.2013: платіжне доручення виробника № 00026018 від 04.02.2013, копія інвойсу на закупівлю сировини № 07/12-20855 від 05.07.2012, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.01.2013, довідка ТПП № 000465 від 13.05.2013, розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 21.05.2012, контракт на закупівлю сировини № NS-TRMT-202/2012/З від 16.04.2012.

Також, відповідно до графи 44 МД 500060001/2013/022679 від 07.06.2013 разом з митною декларацією подані: зовнішньоекономічний контракт № 02-11 від 27.01.2011 (із додатками), специфікація № 2 від 10.06.2011, рахунок-фактура (інвойс) № 17848 від 28.05.2013, копія митної декларації країни відправлення № 13343100ЕХ093789 від 29.05.2013 та ніші документи.

Щодо сумніву Південної митниці у підписах іноземної сторони, додатково було надано документ від Турецької компанії Termo Текпік Tic ve San A.S., з яких вбачається що підписи та печатки мають різний вигляд у зв'язку з тим, що їх існує декілька, а також у зв'язку із широким колом підписантів за документами, які їх оформлюють. Тобто порушень або підробок, які б викликали спрацювання профілю ризику постачальником-нерезидентом у документах не було.

Також декларантом 10 червня 2013 року надано копію каталогу виробника б/н. та інформацію щодо вартості сировини від 02.05.12 б/н.

З викладено випливає, що декларантом надано вичерпний перелік документів достатній для підтвердження митної вартості товару за першим методом.

Крім того, як встановлено судом у відповідача була наявна інформація щодо розмитнення позивачем ідентичного товару за зовнішньоекономічним контрактом №02-11 від 27 січня 2011 року.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (метод 1); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); в) на основі віднімання вартості (метод 4); г) на основі додавання вартості (обчислена вартість) (метод 5); ґ) резервний (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При використанні 2 (другого) методу за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. При цьому незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Відповідно до статті 60 МК України, яка регламентує застосування 3 (третього) методу визначення митної вартості - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується, що відповідач не обґрунтував послідовного застосування методів визначення вартості товару, та не довів на вимоги частини 1 статті 72 КАС України правомірності здійснення митної оцінки ввезеного позивачем товару за методом 6 (резервним методом).

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції вірно, що у зв'язку протиправним рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів виникла сума надмірно сплачених платежів у розмірі 31839,98 грн.

Порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Згідно п. 19 цього Порядку безспірне списання коштів, сплачених та зарахованих до доходів до Державного бюджету України здійснюється на підставі відповідних виконавчих документів органами Державної казначейської служби України, що свідчить про те, що поновлення прав платника податків, який надмірно сплатив до Державного бюджету України кошти здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення такої суми з Державного бюджету України на користь такого платника податків.

Враховуючи вищенаведений Порядок, позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених платежів дійсно підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Південної митниці повернути через ГУ ДКУ України в Одеській області на користь позивача суму надмірно сплачених платежів у сумі 31839,98 грн., що було також вірно встановлено судом.

Тому, враховуючи вимоги статті 71 КАС України, що кожна зі сторін спору повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач - суб'єкт владних повноважень Південна митниця, яка заперечувала проти адміністративного позову, таких доказів не надала та не довела і при апеляційному розгляді справи, що діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: