Ухвала суду № 36338586, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 814/2179/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стоянов і Ко» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Стоянов і Ко» (далі ПП «Стоянов і Ко») звернулось до суду з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 24.04.2013 року №0000192203.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що викладені в акті перевірки висновки Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби щодо наявності порушень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність і обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року №0000192203.

Присуджено на користь Приватного підприємства «Стоянов і Ко» судові витрати у розмірі 114,70грн. з Державного бюджету України. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПП «Стоянов і Ко» зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

21-29.03.2013 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

05.04.2013 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №41/2200/32843804, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ на загальну суму 6 525грн.

В акті перевірки відповідач вказує, що встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента МПП «Тотем» в сумі 6 525грн., оскільки МПП «Тотем» має стан 12 (припинено але не знято з обліку) і з ним не можливо провести звірку.

24.04.2013 року на підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 6 525грн. та штрафними санкціями на суму 1 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товару у МПП «Тотем», так як даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та іншими первинними документами, які підтверджують факт поставки товару від МПП «Тотем».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції ПП «Стоянов і Ко» включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у МПП «Тотем» дизельного палива, на підставі належним чином оформленої податкової накладної № 1 від 02.02.2011 року.

Реальність здійснення спірної господарської операції підтверджується дослідженими судом першої інстанції первинними документами (видатковою та податковою накладною а.с. 23-24) та випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 25).

Під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації, на підставі якої останнім був сформований податковий кредит по операціям з МПП «Тотем», у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Зі змісту наявних в матеріалах справи заперечень відповідача на адміністративний позов ПП «Стоянов і Ко», також, вбачається, що відповідач не заперечує щодо наявності у позивача первинної документації по операціям з МПП «Тотем» та не зазначає про будь-які недоліки її оформлення.

Поряд з цим, як зазначено у вказаних запереченнях відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту від 27.03.2013 року №110/22-32497234 про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Тотем».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти зустрічних звірок/перевірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, наявність факту узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з МПП «Тотем» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв