Рішення № 36336296, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6324/13 18.12.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 36949031

до відповідача: Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія

про стягнення заборгованості у розмірі 900 106,28 євро та пені в розмірі 88 509,87 євро

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Новікова О.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія про стягнення заборгованості у розмірі 900 106,28 євро, що еквівалентно 9 212 620,63 грн., та пені в розмірі 2 788 715,45 євро, що еквівалентно 28 542 604,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №41exp від 05.08.2011р. та додаткових угод до нього в частині проведення оплати поставленого товару у повному обсязі та у визначені договором строки.

Згідно з заявою б/н від 18.12.2013р. позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 88 509,87 євро, що еквівалентно 905 901,75 грн. В частині стягнення основного боргу позовні вимоги зменшені не були.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розцінює заяву позивача як заяву про зменшення позовних вимог та розглядає остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 900 106,28 євро, що еквівалентно 9 212 620,63 грн., та пені в розмірі 88 509,87 євро, що еквівалентно 905 901,75 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав, правом на участь у розгляді справи не скористався.

При цьому, Компанія «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином відповідно до положень Конвенції від 15.11.1965р. про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах шляхом направлення судового доручення до компетентного органу держави відповідача.

Листом вих.№NA/1122/2013HPG від 24.06.2013р. прокуратурою Республіки і кантона Женеви було повідомлено про виконання судового доручення господарського суду м.Києва.

За таких обставин, приймаючи до уваги повідомлення відповідача у встановлений спосіб про розгляд господарським судом м.Києва справи №910/6324/13, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів отримання вказаним товариством направлених судом матеріалів, господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з п.9.1 контракту №41exp від 05.08.2011р. усі спори та розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням даного контракту, сторони вирішують шляхом переговорів, а у випадку, якщо сторони не досягнуть згоди з таких питань, спори підлягають вирішенню в господарському суді м.Києва згідно з матеріальним та процесуальним правом України.

За таких обставин, за висновками суду, спір у справі №910/6324/13 підлягає розгляду господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарським судом враховано приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (продавець) та Компанією «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA») (покупець) було укладено контракт №41exp на поставку товарів.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір від 05.08.2011р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.1 контракту в редакції доповнення №1 від 25.01.2012р. продавець зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти в серпні 2011р. - січні 2013р. нафтопродукти в об'ємі до 100 000 тон.

Згідно з п.1.2 контракту №41exp від 05.08.2011р. найменування та кількість товару в конкретній партії, опціон, строк поставки, ціна і вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами, які є невід'ємною частиною контракту.

За змістом положень п.п.4.1-4.2 укладеного сторонами правочину в редакції доповнення №1 від 25.01.2012р. ціна товару визначається додатковою угодою. При поставці товару на умовах DAP кордон Республіки Білорусь у випадку зміни білоруською залізницею залізничного тарифу на перевезення нафтопродуктів по території Республіки Білорусь, ціна товару змінюється відповідним чином. Перерахунок оформлюється доповненням до відповідної додаткової угоди, що підписується сторонами, з зазначенням дати відвантаження, кількості відвантажених нафтопродуктів та розміру нового тарифу.

21.09.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» та Компанією «Рамеко Енерджі Груп АТ» було підписано додаткову угоду №32-45Н/48 до контракту №41exp від 05.08.2011р., за змістом п.1.1 якої продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання оплатити продавцю та прийняти у власність на умовах DAP Словечно та/або DAP Тереховка бензин автомобільний АІ-92, виробництва ПАТ «Нафтан», в кількості 1500 тон +/-10% в опціоні продавця.

Пунктами 3.1, 3.2 додаткової угоди від 21.09.2012р. передбачено, що попередня оплата товару, який поставляється за цією угодою, складає 1 238 910 євро. Оплата здійснюється протягом 10 днів від дати виставлення рахунку (інвойса). Валюта платежу євро.

Відвантажений, але не оплачений товар на суму опціону приймається та оплачується протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку (інвойса). Валюта платежу євро (п.3.3 додаткової угоди).

На виконання викладених вище умов додаткової угоди №32-45H/48 від 21.09.2012р. до контракту №41exp від 05.08.2011р. позивачем було складено інвойс №32-45H/48 від 21.09.2012р. на суму 1 238 910 євро.

Відповідно до актів приймання-передачі №32-45H/48(45) та №32-45H/48(46) в період з 26.09.2012р. по 01.10.2012р. позивачем було поставлено відповідачу на умовах DAP Словечно бензин автомобільний АІ-92 в об'ємі 1466,475 тон, по орієнтовній ціні 825,94 євро за тону, на загальну суму 1 211 220,36 євро.

Вказані акти були підписані без зауважень та заперечень представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

03.10.2012р. позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №32-45Н/48/1 до контракту №41exp від 05.08.2011р., якою визначено кінцеву ціну автомобільного бензину АІ-92, що поставлений відповідно до додаткової угоди №32-45Н/48 від 21.09.2012р., на рівні 871,55 євро за метричну тону.

На підставі додаткової угоди №32-45Н/48/1 від 03.10.2012р. позивачем було сформовано інвойс №32-45Н/48/1 від 03.10.2012р. на загальну суму 1 278 106,28 євро за поставку товару об'ємом 1466,475 тон, вартістю 871,55 євро за 1 тону.

Враховуючи, що інвойс було складено в день підписання сторонами додаткової угоди №32-45Н/48/1 від 03.10.2012р., приймаючи до уваги обізнаність відповідача про внесення змін до ціни товару, судом приймається до уваги дата 03.10.2012р. в якості дати виставлення інвойсу №32-45Н/48/1 від 03.10.2012р.

Тобто, приймаючи до уваги зміст п.3.3 додаткової угоди №32-45Н/48 від 21.09.2012р. та встановлений судом факт передачі продавцем товару покупцю, зобов'язання відповідача з оплати товару, поставленого позивачем, мало бути виконано не пізніше 05.10.2012р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з акту звірки розрахунків за період з 21.09.2012р. по 29.10.2012р. за контрактом №41exp від 05.08.2011р., що підписаний сторонами, банківської виписки від 24.10.2012р. з рахунку позивача та листа вих.№2012/10/25-1 від 25.10.2012р. Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ», 24.10.2012р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в рахунок оплати поставленого товару в сумі 2000 євро.

Також наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що 11.01.2013р. Компанією «Рамеко Енерджі Груп АТ» було сплачено позивачу 176 000 євро, 11.03.2013р. - 100 000 євро, 25.03.2013р. - 100 000 євро.

Тобто, на момент звернення 02.04.2013р. до суду з розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем складала 900 106,28 грн., яку було заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до стягнення.

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем наявну заборгованість було частково погашено, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Зокрема, 03.04.2013р. Компанією «Рамеко Енерджі Груп АТ» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» 150 000 євро, 04.04.2013р. - 50 000 євро, 17.04.2013р. - 200 000 євро, 08.05.2008р. - 50 000 євро, 27.05.2013р. - 100 000 євро, 17.06.2013р. - 50 000 євро, 01.07.2013р. - 50 106,23 євро.

Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару складає 250 000,05 євро. Іншого відповідачем доведено не було.

Навпроти, за змістом листа б/н від 10.10.2013р. Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» відповідачем підтверджено наявність заборгованості в сумі 250 000 євро та висловлено намір вказаний борг погасити.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за контрактом №41exp від 05.08.2011р. та додатковими угодами до нього виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що заборгованість в розмірі 250 000,05 євро підлягає стягненню з Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна».

Одночасно, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як вказувалось судом вище, після порушення судом провадження у справі №910/6324/13 відповідачем було добровільно сплачено частину заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» в сумі 650 106,23 євро.

За таких обставин, оскільки між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо боргу відповідача в розмірі 650 106,23 євро, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA») грошових коштів в сумі 650 106,23 євро у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, з приводу позовних вимог про стягнення з Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA») пені в розмірі 88 509,87 євро господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст.3 вказаного вище Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.7.1 контракту №41exp від 05.08.2011р. у випадку порушення покупцем строків перерахування грошових коштів, що передбачені контрактом та діючою додатковою угодою, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити пеню в розмірі 0,05% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, а при простроченні платежу понад 50 банківських днів з дати відвантаження розмір пені складає 2% від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу.

Враховуючи, що передбачений умовами договору розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, позивачем правомірно нараховано пеню згідно з положеннями ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за період, що відповідає ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, при перевірці зробленого позивачем розрахунку судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» не були враховані приписи ст.253 Цивільного кодексу України, за змістом якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також допущені помилки при визначенні періодів прострочення з урахуванням часткових оплат.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру пені, приймаючи до уваги періоди прострочення, що визначені позивачем, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені за період з 02.10.2012р. по 01.04.2013р. на суму 87 825,24 євро.

Одночасно, за змістом листа №01-08/369 від 29.06.2010р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України, Декрет №15-93 від 19.02.93р. Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому, законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової суми в іноземній валюті з одночасним визначенням її еквіваленту в гривнях України.

При цьому, позивачем було розраховано гривневий еквівалент заявлених до стягнення грошових коштів шляхом перерахування відповідної суми євро в суму доларів США та подальшим перерахуванням суми в гривні України. Проте, за висновками суду, гривневий еквівалент суми, що підлягає стягненню, необхідно визначити шляхом її безпосереднього перерахування за офіційним курсом євро по відношенню до гривні України.

За відомостями Національного банку України офіційний курс 100 євро по відношенню до 100 гривень України станом на 01.04.2013р. становить 1023,5037 одиниць.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Київ підлягає заборгованість у розмірі 250 000,05 євро, що еквівалентно 2 558 759,76 грн., та пеня в розмірі 87 825,24 євро, що еквівалентно 898 894,58 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Київ до Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія про стягнення заборгованості у розмірі 900 106,28 євро, що еквівалентно 9 212 620,63 грн., та пені в розмірі 88 509,87 євро, що еквівалентно 905 901,75 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA») (16, rue de Hesse, 1204 Geneva, Switzerland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд.48, 50А /літера А/, ЄДРПОУ 36949031) заборгованість у розмірі 250 000,05 євро, що еквівалентно 2 558 759,76 грн., пеню в розмірі 87 825,24 євро, що еквівалентно 898 894,58 грн., а також судовий збір в розмірі 68 820 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Київ до Компанії «Рамеко Енерджі Груп АТ» («Rameco Energy Group SA»), м.Женева, Швейцарія про стягнення 650 106,23 євро.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 18.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя М.О.Любченко