Рішення № 36336277, 24.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2013 р. Справа № 914/4273/13

За позовом: Солонківської сільської ради, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Вест»,

м. Львів,

про стягнення 15' 403,41 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Труш О.В.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Солонківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Вест» про стягнення 15' 403,41 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 26.11.2013р. У судових засіданнях 26.11.2013р., 10.12.2013 р., 24.12.2013 р. оголошувалась перерва.

У судове засідання 24.12.2013р. представник позивача не з'явився, причин неприбуття не повідомив. У попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи наступним. 10.04.2012 р. між Солонківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Вест» укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Моїсеєвою О.Я., приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 05.02.2009 р. за реєстр. №247. Відповідно до абз. 4 п.2 ч. 3 зазначеного договору відповідач зобов'язався провести оплату в розмірі 3% річних від простроченої суми із урахуванням індексу інфляції на відповідні рахунки Солонківської сільської ради терміном до 01.05.2012 р. Оскільки відповідачем у порушення умов договору від 10.04.2012 р. не сплачено заборгованості у добровільному порядку, позивач вимагає стягнути з ТзОВ «Оріон-Вест» 15' 403,41 грн. заборгованості за договором.

У судове засідання представник відповідача з'явився, подав клопотання про припинення провадження в частині 6' 567,37 грн. у зв'язку з добровільним погашенням боргу. На підтвердження долучив платіжне доручення №829 від 23.12.2013 р. на вказану суму. В решті позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.02.2009 р. між Солонківською сільською радою та ТзОВ «Оріон-Вест» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений Моїсєєвою О.Я., приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу 05.02.2009 р. за реєстр. №247.

17.01.2012 р. рішенням №332 ІХ сесії VI скликання Солонківської сільської ради вирішено розірвати за згодою сторін договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.02.2009 р., оскільки розрахунки між сторонами по ньому не здійснювалися.

10.04.2012 р. сторонами укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, яким розірвано укладений 05.02.2009 р. договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4320 га, розташованої у с. Солонка Пустомитівського району Львівської області. Кошти в розмірі 166' 406,40 грн., які згідно вищевказаного договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-Вест» зобов'язане було оплатити за продану земельну ділянку Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не отримувала (абз. 2 п.2 договору).

Відповідно до абз. 3 п. 2 договору ТзОВ «Оріон-Вест» зобов'язується провести оплату в розмірі 3 (три) відсотки річних від простроченої суми із урахуванням індексації на відповідні рахунки Солонківської сільської ради терміном до 01.05.2012 р.

25.07.2013 р. позивач надіслав відповідачу повідомлення №617 про погашення заборгованості на підставі абз. 3 п. 2 договору від 10.04.2012 р.

01.08.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію №664 про погашення заборгованості в сумі 13' 989,71 грн. Докази надіслання претензії долучені до матеріалів справи.

19.08.2013 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист №16, у якому просив надіслати відповідачу детальний розрахунок заборгованості на суму 13'989,71 грн.

29.08.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист №754 про погашення існуючої заборгованості разом з розрахунком заборгованості.

Відповідач надіслав позивачу лист №17 від 09.09.2013 р., у якому зазначив, що не визнає заборгованість у сумі 13' 989,71 грн., однак готовий розглянути питання щодо оплати сільській раді коштів, зазначених в п. 3 договору від 10.04.2012 р., орієнтовно у сумі 4' 992,19 грн.

Повідомленням (повторним) №824 від 13.09.2013 р. позивач просив відповідача з'явитися до Солонківської сільської ради для вирішення питання щодо проведення спірної оплати.

Листом №838 від 19.09.2013 р. позивач повторно вимагав від товариства погасити 13' 989,71 грн. заборгованості. Докази надіслання листа відповідачу (копія поштової квитанції та повідомлення про вручення) долучені до матеріалів справи.

11.10.2013 р. листом №03 відповідач повідомив позивача, що не визнає претензію щодо погашення заборгованості в сумі 13' 989,71 грн., проте погоджується провести оплату в розмірі 5' 286,73 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 202 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Договір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладений сторонами 10.04.2012 р. Тоді ж припинилося зобов'язання між сторонами. Позивач просить стягнути заборгованість за договором від 10.04.2012 р. і для її обчислення бере період з 01.01.2011 р. (дата початку прострочення платежів за договором від 05.02.2009 р.) по 01.11.2013 р. Суд вважає таке визначення періоду для нарахування заборгованості за договором неправильним, оскільки, як убачається із п.2 договору від 10.04.2012 р., ТзОВ «Оріон-Вест» зобов'язувався сплатити суму, яка повинна визначатися з урахуванням того, що прострочення відбулося до 10.04.2012 р. - моменту укладення договору про розірвання. Будь-яке інше стягнення за період після 10.04.2012 р. уже не буде стягненням заборгованості за договором, а можливе тільки як стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості, пені чи інфляційних втрат. Натомість позивач просив стягнути з відповідача саме заборгованість за договором, а не штрафні санкції.

Враховуючи наведене, суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми заборгованості та встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у сумі 6' 567,37 грн. Нарахування інших сум як основного боргу є безпідставним.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріалами справи, а саме, платіжним дорученням, долученим до поданного відповідачем клопотання, підтверджується погашення 6' 567,37 грн. - суми основного боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та припинити провадження в справі у частині стягнення 6' 567,37 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки відповідач сплатив основний борг у сумі 6' 567,37 грн. після подання позову, то судовий збір покладається пропорційно на нього. Аналогічна позиція відображена у п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 653 Цивільного кодексу України, ст.173, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, п.1-1 ч. 1 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6' 567,37 грн. - суми основного боргу.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Вест» (79066, м. Львів, Сихівський район, вул. Драгана, буд. 26, кв. 89, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25553088) на користь Солонківської сільської ради (81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04369699) 733,44 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 25.12.2013р.

Суддя Яворський Б.І.