Рішення № 36335646, 23.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 року Справа № 913/3134/13

Провадження №5/913/3134/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

до відповідача Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 27138 грн.87 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Бондаренко В.А., представник за довіреністю від 01.04.2013 № 1-3/3д-58;

від відповідача - Смиков С.О., помічник директора з правових питань, довіреність від 02.01.2013 № 1-1/22.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 30.12.2011 № 211-9ра в сумі 27138 грн. 87 коп., в тому числі: борг - 24204 грн. 49 коп., пеня - 1810 грн. 36 коп., 3% річних - 1124 грн. 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за роботи в сумі 24204 грн. 49 коп. відповідно до договору про надання послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ ст. Краснокутська. Крім того, позивачем нараховано пеня в сумі 1810 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 1124 грн. 02 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заву, в якому визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та 3% річних, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені просив відмовити, оскільки договором не встановлено її розмір.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», як виконавцем, та Державним підприємством «Донбасантрацит», як замовником, 30.12.2011 було укладено договір № 211-9ра про надання послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ ст. Краснокутська (далі за текстом - договір) (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання з надання замовнику (відповідачу у справі) послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ, а також із здійснення маневрової роботи по ст. Краснокутська.

Згідно з п. 2.2 договору замовник здійснює остаточний розрахунок відповідно до рахунків та підписаних актів виконаних робіт до 25 числа наступного місяця.

Позивачем на підтвердження надання вказаних послуг на загальну суму 74204 грн. 49 коп. надано акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

від 30.01.2012 за січень 2012 року;

від 29.02.2012 за лютий 2012 року;

від 31.03.2012 за березень 2012 року.

Відповідач прийняв виконані послуги без зауважень та претензій.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 24204 грн. 49 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24204 грн. 49 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних у сумі

1124 грн. 02 коп. за періоди з 26 числа місяця, наступного за розрахунковим, по 11.11.2013 підлягає задоволенню повністю, як обґрунтовано нараховані за належним період.

Разом з тим, відзивом на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням позову відповідачем, суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 1810 грн. 36 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Договір містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, але не визначено її розмір, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені представник позивача мотивує нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позивач невірно тлумачить зміст норми вказаного закону, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки є неправильним.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за договором у сумі 24204 грн. 49 коп. та 3% річних у сумі 1124 грн. 02 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1605 грн. 57 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення 27138 грн. 87 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, б. 10, код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, б. 6, код 37713861, борг сумі 24204 грн. 49 коп., 3% річних у сумі 1124 грн. 02 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1605 грн. 57 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.12.2013.

Суддя С.В.Вінніков