Рішення № 36335609, 23.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 року Справа № 913/3256/13

Провадження №5/913/3256/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

до відповідача Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 258502 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Бондаренко В.А., представник за довіреністю від 01.04.2013 № 1-3/3д-58;

від відповідача - Єфременко М.С., помічник директора з правових питань, довіреність від 21.03.2013 № 1-1/573.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.01.2010 № 18 в сумі 258502 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за роботи в сумі 258502 грн. 80 коп. відповідно до договору про надання послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ ст. Краснокутська від 01.01.2010 № 18.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 20.12.2013 № 1397, в якому посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, та просить застосувати його до спірних правовідносин.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Державним підприємством «Донбасантрацитвантажтранс» (правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит»), як виконавцем, та Державним підприємством «Донбасантрацит», як замовником, 01.01.2010 було укладено договір № 18 про надання послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ ст. Краснокутська (далі за текстом - договір) (а.с. 10-11).

Згідно наказу № 574 від 29.12.2013 Міністерства вугільної промисловості України припинено діяльність ДП «Донбасантрацитвантажтранс» шляхом приєднання до ДП «Ровенькиантрацит».

Між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, як концесієдавцем, та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», як концесіонером, 01.12.2011 укладено концесійний договір, відповідно до пункту 1.1 якого концесієдавець надає концесіонеру на платній та строковій основі згідно умовам цього договору право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства «Ровенькиантрацит», місцезнаходження юридичної особи за адресою: 94701, Україна, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична. 6, та на побудову об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу підприємства, визначених у додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною, на умовах взяття концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства та об'єктів незавершеного будівництва після їх добудови, у складі цілісного майнового комплексу підприємства для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

За пунктом 33.8 концесійного договору концесіонер є правонаступником ДП «Ровенькиантрацит» за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у ДП «Ровенькиантрацит» станом на дату укладення між сторонами концесійного договору та передані концесіонеру за зведеним актом приймання - передачі майна, з моменту його укладення між сторонами.

На виконання вказаного пункту договору Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантарцит» складено зведений акт приймання-передачі.

Пунктом 1.3 вказаного акту передбачено, що дебіторську заборгованість яка сформувалася у підприємства станом на дату укладення концесійного договору за результатами правовідносин підприємства з третіми особами, та склад яких визначено в передавальному акті № 3/РА дебіторської та кредиторської заборгованості, які сформувалися у Державного підприємства «Ровенькиантрацит» станом на 01.12.2011 та передаються концесіонеру відповідно до концесійного договору від 01.12.2011.

Так, між ДП «Ровенькиантрацит» та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» 01.12.2011 підписаний передавальний акт № 3/РА дебіторської та кредиторської заборгованості, яка сформувалася у ДП «Ровенькиантрацит» станом на 01.12.2011 та передається Концесіонеру відповідно до концесійного договору від 01.12.2011, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та

ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит». Згідно даних цього акту передано в тому числі і дебіторську заборгованість ДП «Донбасантрацит» перед ДП «Ровенькиантрацит».

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання з надання замовнику (відповідачу у справі) послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ, а також із здійснення маневрової роботи по ст. Краснокутська.

Згідно з п. 2.1 договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю у відповідності з калькуляцією 28550 грн. 28 коп. на місяць.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг протягом 5-ти банківських днів місяця, наступного за звітним.

Позивачем на підтвердження надання вказаних послуг на загальну суму 285502 грн. 28 коп. надано акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

від 28.02.2010 № 26 за лютий 2010 року;

від 31.03.2010 № 27 за березень 2010 року;

від 30.04.2010 № 47 за квітень 2010 року;

від 18.05.2010 № 61 за травень 2010 року;

від 30.06.2010 № 77 за червень 2010 року;

від 31.07.2010 № 108 за липень 2010 року;

від 31.08.2010 № 114 за серпень 2010 року;

від 30.09.2010 № 132 за вересень 2010 року;

від 31.10.2010 № 154 за жовтень 2010 року;

від 31.12.2013 № 191 за грудень 2010 року.

Відповідач прийняв виконані послуги без зауважень та претензій.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 285502 грн. 28 коп., в той час як позивачем заявлено до стягнення лише 258502 грн. 28 коп., що є його правом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Заявлена до стягнення позивачем заборгованість у сумі 258502 грн. 28 коп. утворилася за акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

від 28.02.2010 № 26 за лютий 2010 року;

від 31.03.2010 № 27 за березень 2010 року;

від 30.04.2010 № 47 за квітень 2010 року;

від 18.05.2010 № 61 за травень 2010 року;

від 30.06.2010 № 77 за червень 2010 року;

від 31.07.2010 № 108 за липень 2010 року;

від 31.08.2010 № 114 за серпень 2010 року;

від 30.09.2010 № 132 за вересень 2010 року;

від 31.10.2010 № 154 за жовтень 2010 року;

від 31.12.2013 № 191 за грудень 2010 року.

Відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з положень п. 2.3 договору та з урахуванням вимог ст. 260 та

ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності розпочався за вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт:

від 28.02.2010 № 26 за лютий 2010 року - з 06.03.2010;

від 31.03.2010 № 27 за березень 2010 року - з 08.04.2010;

від 30.04.2010 № 47 за квітень 2010 року - з 08.05.2010;

від 18.05.2010 № 61 за травень 2010 року - з 08.06.2010;

від 30.06.2010 № 77 за червень 2010 року - з 08.07.2010;

від 31.07.2010 № 108 за липень 2010 року - з 07.08.2010;

від 31.08.2010 № 114 за серпень 2010 року - з 09.09.2010;

від 30.09.2010 № 132 за вересень 2010 року - з 08.10.2010;

від 31.10.2010 № 154 за жовтень 2010 року - з 06.11.2010;

від 31.12.2013 № 191 за грудень 2010 року - з 11.01.2011.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна заява подана позивачем до суду 02.12.2013. (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2010 № 26 за лютий 2010 року, від 31.03.2010 № 27 за березень 2010 року, від 30.04.2010 № 47 за квітень 2010 року, від 18.05.2010 № 61 за травень 2010 року, від 30.06.2010 № 77 за червень 2010 року, від 31.07.2010 № 108 за липень 2010 року, від 31.08.2010 № 114 за серпень 2010 року, від 30.09.2010 № 132 за вересень 2010 року, від 31.10.2010 № 154 за жовтень 2010 року.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у зв'язку зі спливом позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за актами з лютого 2010 року по жовтень 2010 року та заявленням відповідача про застосування при вирішенні даного спору позовної давності, у задоволенні позову про стягнення заборгованості за вказаний період слід відмовити. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги за грудень 2010 року в сумі 28550 грн. 28 коп. підлягають задоволенню.

Посилання позивача на переривання перебігу позовної давності при підписанні акту звірення розрахунків від 14.10.2013 на суму 6598479 грн. 09коп. судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Акт звірення розрахунків не є доказом визнання відповідачем заборгованості з оплати за товар. Акт звірення бухгалтерів є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. При цьому, волевиявлення юридичної особи щодо погодження сплатити певну суму боргу має бути виражено через уповноважені органи (керівника чи іншу уповноважену на це особу).

У п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» надана відповідь на наступне питання.

«Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України ( 435-15 ) перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Що можна вважати такими діями?»

«Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).»

Отже, Вищий господарський суд України не визначив акт звірення серед документів, які можуть встановлювати факт визнання боргу та відповідно бути підставою для переривання строку позовної давності.

Разом з тим, далі у вказаному Інформаційному листі вказано, що господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Вказаний акт звірення не може бути документом, який свідчить про визнання відповідачем боргу з оплати за послуги, надані за договором №18 від 01.01.2010 про надання послуг з приймання та відправлення потягів постом ЕЦ ст. Краснокутська.

Крім того, не доведено підписання вказаного акту звірення уповноваженим представником юридичної особи відповідача.

Питання щодо повноважень особи має істотне значення при оцінці акту звірення як документу, яким юридична особа виражає свою волю щодо визнання боргу.

Акт не містить підпису директора відповідача. Отже, акт звірення не підписаний ані директором юридичної особи, ані керівником структурного підрозділу.

Підпис мається у графі для підписання головним бухгалтером відповідача. Акт містить відбиток печатки юридичної особи. За будь-яких обставин наявність відбитку печатки не доводить належності повноважень особи, що підписала документ, на вчинення таких юридично значимих дій.

Відповідно до приписів ст. 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу України органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Довіреності на ім'я особи, що підписала акт від підприємства відповідача, в якій би були б визначені повноваження щодо визнання від юридичної особи відповідача боргу перед іншими суб'єктами господарювання, суду не надано.

Отже, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що уповноваженим органом підприємства відповідача не вчинялися дії (при складенні акту звірення розрахунків від 14.10.2013), що могли б свідчити про визнання юридичною особою боргу.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 570 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення 258502 грн. 80 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, б. 10, код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, б. 6, код 37713861, борг сумі 28550 грн. 28 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 570 грн. 77 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 26.12.2013.

Суддя С.В.Вінніков

\