Рішення № 36335601, 19.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/4136/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Мартиненка Василя Михайловича

до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»

про зобов'язання повернути майно

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Неживий Д.М., довір. б/н від 20.11.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Мартиненко Василь Михайлович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (далі - відповідач) про зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання № 206/1 від 01.12.2012 р. в частині повернення майна, переданого на зберігання, в зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача в триденний термін з дня набрання рішенням законної сили повернути на користь позивача 29 т 830 кг цукру.

05.12.2013 р. до господарського суду Київської області від ФОП Мартиненка В.М. надійшла заява № 3 від 05.12.2013 р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу 29 т 830 кг цукру.

У судових засіданнях 21.11.2013 р. та 19.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 21.11.2013 р. та 19.12.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Кагарлицький цукровий завод» (охоронець) та Фізичною особою-підприємцем Мартиненком Василем Михайловичем (депонент) було укладено договір складського зберігання № 206/1 (договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною договору, депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання цукор в кількості 29,83 тон (майно).

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 договору встановлено, що охоронець зобов'язаний повернути майно депоненту повністю чи частково за першою вимогою останнього.

Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 договору депонент зобов'язаний письмово, в строк не менше 1 місяця до дати повернення майна зі зберігання повідомити охоронця про наміри повернення майна та припинення цього договору, та після закінчення строку повідомлення про припинення договору забрати у охоронця майно.

У відповідності з п. 2.4 договору депонент має право у будь-який час вимагати у охоронця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Цей договір набуває чинності з моменту отримання охоронцем майна на зберігання. Термін дії договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов'язань.

01.12.2012 р. на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання 29,83 т цукру, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним представниками сторін.

01.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявкою № 1 на зняття цукру із зберігання, в якій просив підготувати до зняття із зберігання 29,83 т цукру, а також зазначив про намір його забрати із зберігання 01.08.2013 р.

01.10.2013 р. ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» та ФОП Мартиненком В.М. було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого було звірено залишки цукру в розмірі 29,83 тон на суму 146167,00 грн.

Оскільки відповідач не повернув позивачу майно, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, або доказів повернення спірного майна за договором № 206/1 від 01.12.2012 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути прийняте на зберігання майно, передане відповідачу, а саме - цукор у кількості 29 т 830 кг, є правомірною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) повернути Фізичній особі-підприємцю Мартиненку Василю Михайловичу (09260, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Ліщинка, вул. Степова, 35, ідент. номер 1622319210) - 29 (двадцять дев'ять) тон 830 (вісімсот тридцять) кг цукру.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь Фізичної особи-підприємця Мартиненка Василя Михайловича (09260, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Ліщинка, вул. Степова, 35, ідент. номер 1622319210) - 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 34 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.12.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна