Ухвала суду № 36335588, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 820/9556/13-а

Головуючий 1 інстанції: Мороко А.С.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Антоненко Н.В.

за участю:

представників позивача - Кисиль О.О., Теличко Н.М.

представника відповідача - Гиря В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. по справі № 820/9556/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський проектно-вишукувальний інститут об`єктів транспорту «АТ «ХАРДІПРОТРАНС»

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківський проектно-вишукувальний інститут об`єктів транспорту «АТ «ХАРДІПРОТРАНС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.10.13 р. № 0000792211, № 0000802211, № 0000812211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.13 р. по справі № 820/9556/13-а адміністративний позов був задоволений в повному обсязі: скасовані податкові повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.10.13 р. № 0000792211, № 0000802211, № 0000812211.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.13 р. по справі № 820/9556/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень є акт № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.13 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період серпень-листопад 2010 р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) та їх подальшої реалізації, в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.8, п 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ в сумі 115912,0 грн.; п. 5.1, п. 5.2.1, п 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого були занижені зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 93850,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з недійсністю господарських операцій АТ «Хардіпротранс» з ФОП ОСОБА_4 за період серпень-грудень 2010 р., оскільки за наявною у відповідача інформацією, отриманою від Основ'янської МДПІ м. Харкова, неможливо було провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень-грудень 2010 р.

Судом першої інстанції правомірно встановлено та це підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що між АТ «Хардіпротранс» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) укладені договори про виконання підрядних робіт № 6 від 03.06.10 р., № 7 від 17.06.10 р., № 8 від 18.10.10 р., № 9 від 22.10.10 р., № 10 від 05.11.10 р., предметом яких було виконання ремонтно-будівельних робіт. При цьому суд першої інстанції зазначив, що факт виконання умов договорів про виконання підрядних робіт підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, актами прийому виконаних робіт. Крім того, факт виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи локальними кошторисами, відомостями ресурсів та договірними цінами до договорів. Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Також судом першої інстанції зроблений висновок, що первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Колегія суддів зазначає, що виявлені порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язував з тим, що за наявною у нього інформацією, отриманою від Основ'янської МДПІ м. Харкова, не можливо було провести зустрічну звірку ФОП ОСОБА_4, а тому зроблений висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій, порушення своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), тобто правочини, укладені ПАТ «Харківський проектно-вишукувальний інститут об`єктів транспорту «АТ «ХАРДІПРОТРАНС» з ФОП ОСОБА_4, які виконувались в серпні-грудні 2010 р., на думку контролюючого органу є нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав неналежним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки він є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами фактичного проведення зустрічної звірки, а у зв'язку із встановленням факту, що не дає можливості провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, а він не встановлює порушення законодавства контрагентом позивача.

Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідачем була проведена документальна виїзна перевірка АТ «Хардіпротранс» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 р. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 (у тому числі і за договорами № 6 від 03.06.10 р., № 7 від 17.06.10 р.), про що складений акт № 2567/15-412/01388452 від 03.09.10 р., на підставі якого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000121540/0 від 17.09.10 р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 125000,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37500,0 грн. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.10 р. по справі № 2-а-11792/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.11 р., податкове повідомлення-рішення № 0000121540/0 від 17.09.10 року скасоване, при цьому згідно висновків суду господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_4 направлені на реальне настання правових наслідків, позивачем правомірно та обґрунтовано сформований податковий кредит за укладеними договорами, зокрема № 6 від 03.06.10 р. та № 7 від 17.06.10 р.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції зробив висновок, що вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлена реальність вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 за договорами № 6 від 03.06.10 р., № 7 від 17.06.10 р., а тому висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки № 270/20-33-22-01-06/01388452 від 13.09.13 р., у зв'язку із наведеними обставинами поряд із встановленими при розгляді даної адміністративної справи є неправомірними.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що підставою для висновку контролюючого органу про нікчемність укладених ПАТ «Харківський проектно-вишукувальний інститут об`єктів транспорту «АТ «ХАРДІПРОТРАНС» з ФОП ОСОБА_4 правочинів, слугували висновки акту перевірки стосовно того, що відповідно до висновку ВПМ Основянської МДПІ м. Харкова № 206 від 11.12.12 р. щодо відсутності можливостей реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4) було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері посередництва в торгівлі товарами широкого асортименту при відсутності наявних складських приміщень та автотранспорту, необхідних для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності. Згідно звітів по формі 1-ДФ щодо фактичного кількісного складу працівників, який був наданий до ДПІ, на підприємстві фактично рахується 1 чоловік. В період з 01.08.10 р. по 01.07.12 р. ФОП ОСОБА_4 сформований податковий кредит від постачальників: ПП «Харківбудмонтаж» в сумі 1020,8 тис. грн.; TOB «Домострой» в сумі 6199,2 тис. грн.; TOB «Асконт Україна» в сумі 216,4 тис. грн., TOB «Торгівельний дім «Промтех» в сумі 1041,6 тис. грн.; TOB «Брокер Класік» в сумі 724 тис. грн.; TOB «A4» в сумі 1 тис. грн.; ФОП ОСОБА_5 в сумі 15,8 тис. грн. Вказані підприємства податкові накладні в єдиному реєстрі не реєстрували, а у відношенні ФОП ОСОБА_5 ВПМ Основ'янської МДПІ складені висновки щодо відсутності можливостей реального здійснення господарських операцій.

Крім того, перевіряючі вказали на те, що згідно даних АІС ДПС складські приміщення у ФОП ОСОБА_4 відсутні, а згідно наданих декларацій до Основ'янської МДПІ м. Харкова ФОП ОСОБА_4 не має власності земельних ділянок та складів, встановити умови транспортування товару не виявилося можливим у зв'язку з відсутністю ОСОБА_4 згідно наявних баз Основ'янської МДГП. При перевірці за даними бази даних БТ «АБМ» - зареєстрованих на гр. ОСОБА_4 транспортних засобів не встановлено. Відповідно до даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено, що ФОП ОСОБА_4 має негативну податкову історію, за критеріями підпадає під ознаки «транзитера». ВПМ Основ'янської МДПІ у відношенні останнього був складений висновок щодо відсутності можливостей реального здійснення господарських операцій: № 47 від 12.07.12 р. Також перевіряючі в ході проведення перевірки встановили, що свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_4 НОМЕР_5 від 04.12.07 р. станом на 11.12.12 р. анульоване за бажанням платника, стан платника на 11.12.12 р. « 3» триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС).

Наведені обставини за висновком контролюючого органу свідчать про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій ФОП ОСОБА_4 за період з 01.08.10 р. по 01.07.12 р.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Крім того, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013р. по справі № 820/9556/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.13 р. по справі № 820/9556/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.13 р. по справі № 820/9556/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський проектно-вишукувальний інститут об`єктів транспорту «АТ «ХАРДІПРОТРАНС» до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.12.2013 року.