Ухвала суду № 36335491, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 552/5141/13-а

Головуючий 1 інстанції: Самсонової О.А.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 30.07.2013р. по справі № 552/5141/13-а

за позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області

про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області , звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом, в якому просив скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавської області Приймак О.М. № 33220543 від 18.06.13 р. за безпідставністю.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 30.07.13 р. по справі № 552/5141/13-а було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 30.07.13 р. по справі № 552/5141/13-а та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист № 1613/2-а-1467/11, виданий Котелевським районним судом Полтавської області 22.06.12 р., згідно якого Центр по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області зобов'язано здійснити виплату ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу за 2010 р. та 2011 р. відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.4).

Постановою старшого державного виконавця Головного управління юстиції у Полтавській області від 18.06.13 р. на боржника накладений штраф у розмірі 1360,0 грн. за повторне невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при винесенні постанови про накладення штрафу старший державний виконавець Приймак О.В. діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень, у спосіб, передбачений Законом, а штраф накладений в межах санкції ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» в мінімальному розмірі.

Відповідно законів України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» державний виконавець не має повноважень давати оцінку змісту або підставам прийняття судового рішення, а також державному виконавцю заборонено самостійно змінювати порядок виконання рішення. Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Згідно ч. 2 ст. 30 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Главою 7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок виконання рішень в немайнових спорах: в ст. 75 зазначаються загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин зазначених вимог державний виконавець застосовує до боржника штраф відповідно ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Згідно ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України та ч. 2 ст. 14 КАС України постанови суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського Суду з прав людини, відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ці рішення є джерелом права та частиною національного законодавства і встановлює, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Практика Європейського Суду з прав людини вказує на те, що у розумний строк розгляду справи включається період від надходження до суду заяви до закінчення виконання рішення суду. Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського Суду з прав людини, зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяє, щоб остаточне зобов'язання рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною цивільного процесу.

Листом Верховного Суду України № 1-5/400 від 14.07.06 р. визначено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

В ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а оскаржувана постанова є правомірною. Оскільки відсутність коштів у боржника - державного органу, не може бути поважною причиною для невиконання судового рішення, що набрало законної сили та є порушенням прав стягувача - громадянина України на судовий захист. Крім того, позивачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт того, що позивачем вчинялись будь-які дії на виконання виконавчого листа, виданого судом. Також позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, або ж із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 30.07.13 р. по справі № 552/5141/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 30.07.13 р. по справі № 552/5141/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 30.07.13 р. по справі № 552/5141/13-а за позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Водолажська Н.С.Судді Філатов Ю.М. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.