Постанова № 36335363, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2013 року м.Київ №826/16272/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Левченко І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь ЛБ" до Державної податко-вої інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання незаконними і скасування податкових повідомлень-рішень №0004722204, №0004712204 від 16.09.2013,

в с т а н о в и в:

Позов обґрунтовано невідповідністю результатів перевірки вимогам податкового зако-нодавства щодо порядку формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та нада-ним до перевірки документам, які спростовують зазначені відповідачем висновки.

Під час розгляду представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Відповідач заперечень чи інших матеріалів не надав, явку свого представника до судо-вого засідання не забезпечив, причин чого суд не повідомив, у зв'язку з чим та згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 27.08.2013 №581 відповідачем проведе-но документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за період січень-квітень 2012р., за результатами якої складено акт від 02.09.2013 №789/22-04/34003093 і винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16.09.2013 №004722204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 143326 грн. (у т.ч.: основний платіж - 114661 грн., штраф - 28666 грн.);

- від 16.09.2013 від 16.09.2013 №0004712204, яким позивачу збільшено грошове зобо-в'язання з податку на прибуток на 150493 грн. (у т.ч.: основний платіж - 120394 грн., штраф - 30099 грн.).

Спірне грошове нарахування здійснено за порушення позивачем п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК і заниження позивачем податку на прибуток на 120394 грн. та ПДВ на 114660,74 грн., внаслідок укла-дення позивачем з ТОВ "М-Центр-1" правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Під витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподат-кування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення плат-ником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ве-дення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податково-го) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату това-рів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податко-вою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч. 2 ст. 3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9) та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч. 2 ст. 9.

Отже, формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності і реалізується за наявності в платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток за півріччя 2012р. і ПДВ за січень-квітень 2012р. результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" з придбання товарів і задекларовано у складі валових витрат 526074 грн. та у складі податко-вого кредиту з ПДВ 114661 грн. нарахованого податку.

До перевірки позивачем надано необхідні рахунки-фактури, видаткові накладні, по-даткові накладні і банківські виписки, перелік яких наведено в акті, що підтверджують прид-бання позивачем товарів відповідного найменування, кількості, ціни, загальної вартості, а також нарахування ПДВ у ціні товарів. Засвідчені копії цих документів наявні у справі.

Перевіркою вірно встановлено, що придбання товарів здійснювалося позивачем на підставі виписаних ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" і прийнятих позивачем до оплати рахунків-фактур (РФ):

- РФ від 19.01.2012 №СФ-0001521 на суму 90775,36 грн. (у т.ч. ПДВ-15129,23 грн.),

- РФ від 24.01.2012 №СФ-0001657 на суму 30865,12 грн. (у т.ч. ПДВ-5144,19 грн.),

- РФ від 30.01.2012 №СФ-0001824 на суму 36587,42 грн. (у т.ч. ПДВ-6097,90 грн.),

- РФ від 31.01.2012 №СФ-0001820 на суму 49953,07 грн. (у т.ч. ПДВ-8325,51 грн.),

- РФ від 10.02.2012 №СФ-0002255 на суму 83393,21 грн. (у т.ч. ПДВ-13898,87 грн.)

- РФ від 24.02.2012 №СФ-0002696 на суму 101936,68 грн. (у т.ч. ПДВ-16989,45 грн.),

- РФ від 12.03.2012 №СФ-0003092 на суму 96482,39 грн. (у т.ч. ПДВ-16080,40 грн.),

- РФ від 05.04.2012 №СФ-0003767 на суму 88202,94 грн. (у т.ч. ПДВ-14700,49 грн.),

- РФ від 11.04.2012 №СФ-0003875 на суму 110123,63 грн. (у т.ч. ПДВ-18353,94 грн.),

- РФ від 10.02.2012 №СФ-0002255 на суму 83393,21 грн. (у т.ч. ПДВ-13898,87 грн.).

Поставка товарів здійснена на підставі наступних видаткових накладних (ВН):

- ВН від 20.01.2012 №РН-0001024 на суму 90775,36 грн. (у т.ч. ПДВ-15129,23 грн.),

- ВН від 25.01.2012 №РН-0001035 на суму 31269,68 грн. (у т.ч. ПДВ-5211,61 грн.),

- ВН від 31.01.2012 №РН-0001061 на суму 49953,07 грн. (у т.ч. ПДВ-8325,51 грн.),

- ВН від 31.01.2012 №РН-0001062 на суму 36587,42 грн. (у т.ч. ПДВ-6097,90 грн.),

- ВН від 14.02.2012 №РН-0001091 на суму 83393,21 грн. (у т.ч. ПДВ-13898,87 грн.),

- ВН від 27.02.2012 №РН-0001128 на суму 101936,68 грн. (у т.ч. ПДВ-16989,45 грн.),

- ВН від 14.03.2012 №РН-0001158 на суму 95197,37 грн. (у т.ч. ПДВ-15866,23 грн.),

- ВН від 06.04.2012 №РН-0001247 на суму 88202,94 грн. (у т.ч. ПДВ-14700,49 грн.),

- ВН від 12.04.2012 №РН-0001260 на суму 110501,78 грн. (у т.ч. ПДВ-18416,96 грн.).

Відповідно до наданих банківських виписок позивачем здійснювалася часткова перед-плата за товару згідно виписаних рахунків-фактур, остаточний грошовий розрахунок прово-дився після відвантаження товару, виходячи з фактичної кількості і вартості поставленого товару, що зазначена у видаткових накладних.

Розбіжність між кількісними і вартісними показниками у рахунках-фактурах і видат-кових накладних несуттєва і пояснюється тим, що кількість фактично відвантаженого товару дещо відміна.

Як вірно встановлено перевіркою і не заперечувалося позивачем, на кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість позивача за поставлений товар склала 402,65 грн.

Також, перевіркою вірно встановлено, що ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" виписано на користь позивача наступні податкові накладні (ПН):

- ПН від 19.01.2012 №41 на суму 90637,20 грн. (у т.ч. ПДВ-15106,20 грн.),

- ПН від 20.01.2012 №62 на суму 138,16 грн. (у т.ч. ПДВ-23,03 грн.),

- ПН від 24.01.2012 №78 - на суму 30865,12 грн. (у т.ч. ПДВ-5144,19 грн.),

- ПН від 25.01.2012 №85 на суму 404,56 грн. (у т.ч. ПДВ-67,43 грн.),

- ПН від 31.01.2012 №112 - на суму 36587,42 грн. (у т.ч. ПДВ-6097,90 грн.),

- ПН від 31.01.2012 №113 на суму 50100,04 грн. (у т.ч. ПДВ-8350,01 грн.),

- ПН від 10.02.2012 №39 на суму 48000 грн. (у т.ч. ПДВ-8000 грн.),

- ПН від 13.02.2012 №44 на суму 35120,02 грн. (у т.ч. ПДВ-5853,34 грн.),

- ПН від 14.02.2012 №52 на суму 273,19 грн. (у т.ч. ПДВ-45,53 грн.),

- ПН від 24.02.2012 №85 на суму 54000 грн. (у т.ч. ПДВ-9000 грн.),

- ПН від 27.02.2012 №91 на суму 47936,68 грн. (у т.ч. ПДВ-7989,45 грн.),

- ПН від 13.03.2012 №44 на суму 57000 грн. (у т.ч. ПДВ-9500 грн.),

- ПН від 14.03.2012 №49 на суму 39482,36 грн. (у т.ч. ПДВ-6580,39 грн.) (як зазначено в акті, показники даної ПН скориговано згідно розрахунку коригування ПН від 05.04.2012 №11 на суму "-" 800,88 грн. (у т.ч. ПДВ - "-" 99,22 грн.),

- ПН від 05.04.2012 №12 на суму 55284,99 грн. (у т.ч. ПДВ-9214,17 грн.),

- ПН від 06.04.2012 №15 на суму 32917,95 грн. (у т.ч. ПДВ-5486,33 грн.),

- ПН від 11.04.2012 №33 на суму 57000 грн. (у т.ч. ПДВ-9500 грн.),

- ПН від 12.04.2012 №41 на суму 53501,78 грн. (у т.ч. ПДВ-8916,96 грн.).

Вказані податкові накладні виписувалися ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за першою по-дією - надходження грошових коштів на рахунок продавця, які, як зазначив суд вище, сплачувалися позивачем авансом, а також по факту поставки товарів.

Перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціям з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Водночас, як встановлено судом, господарські зобов'язання з поставки товарів недійс-ним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст визначених у ньому господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій, дозволяють ідентифікувати господарські операції та відпові-дають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК.

Дійсність вказаних первинних документів підтверджується тим, що ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" в установленому порядку було зареєстрованим платником ПДВ, тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі був виписувати по-даткові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є підставою для формування податкового кредиту.

Також, судом встановлено, що придбані позивачем товари використані в межах здійснення господарської діяльності позивача, основним видом якої, як встановлено в акті перевірки, євиробництво інших готових металевих продуктів. Зокрема, як вбачається із наданих позивачем на вимогу суду документів, позивачем виготовлено та реалізовано ПАТ "Креді Агріколь банк", ТОВ "Нафтаойл", ТОВ "ДТЕК Сервіс", ПП "Секрет-Сервіс", ТОВ "Банкспецзахист" та ін. виготовлені в тому числі із придбаних у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" запчастин сейфи, доказом чого є наявні у справі рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримувачів.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належність, допустимість і достат-ність наданих позивачем доказів. Водночас висновки перевірки є необґрунтованими, а зазначені в акті обставини не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на "транзитний" акт ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2012 по 30.11.2012, оскільки неможливість проведення зустрічної звірки не свідчить про відсутність фінансово-господарських відносин між позивачем і названим контрагентом у січні-квітні 2012р. і не спростовує правового значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірки первинних документів.

Висновки перевірки і заперечення відповідача про недійсність правочинів та відсут-ність реального настання правових наслідків по господарсько-договірним відносинам з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК зроблені без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підста-вою для зазначених висновків, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК. Так, перевіркою не встановлено і суду не надано доказів визнання правочинів недійсними в судовому порядку, а також не надано конкретних доказів пору-шення правочином публічного порядку, тобто спрямованості його на заволодіння коштами (майном) держави, тому відсутні підстави вважати такий правочин нікчемним (ст. 228 ЦК). Надходження "транзитного" акта не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

Судження відповідача про відсутність необхідних умов (відсутності технічного персо-налу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) для провадження ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" господарської діяльності є необґрунтованими і не беруться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтверджені належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях і суперечать наданим позивачем перви-нним документам. Акт ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС про неможливість прове-дення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", який містить суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.

Інших аргументованих заперечень і доказів відсутності реальності господарських операцій та спростування доводів і доказів позивача відповідач у акті перевірки не зазначив та до суду не надав.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів, а також правильності обчислення і повноти нарахування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних при-пущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, внаслідок чого висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ є необ'єктив-ними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про неправомірність проведення перевірки та її результатів та про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомір-ності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 50, 70, 71, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь ЛБ".

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шнвченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.09.2013 №004722204 та №0004712204.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь ЛБ" судовий збір у сумі 2294 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко