Ухвала суду № 36334615, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/19017/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013

у справі № 2а-7043/11/1470

за позовом Виробничо-торгівельної фірми "Велам" товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013, задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби №0000423600 від 20.04.2011.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача (на підставі наказів СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 04.02.2011 № 63 та від 14.03.2011 № 123) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено Акт перевірки від 04.04.2011 №371/36/13842002, в якому встановлено порушення вимог: пп.4.1.1, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5, пп.5.4.9 п.5.4, п.5.9 ст.5, пп.7.3.3, пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді з 01.01.2008 по 31.12.2010 на загальну суму 471325,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 04.04.2011 № №371/36/13842002, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011.№0000423600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 589156,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 471325,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117831,25 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2008 ВТФ "Велам" ТОВ була подана декларація з податку на прибуток за результатами діяльності за 2007 рік, в якій на кінець звітного періоду відображена у рядку А7 сума 292076 грн., а саме сума дебетових сальдо по балансовим рахункам 111 "Бібліотечні фонди" в сумі 1562,76 грн., 112 "МНМА" в сумі 289871,36 грн., 115 "Інвентарна тара" в сумі 642 грн. В січні 2008 року підприємством виявлено помилкове відображення ним у рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" суму 289871,36 грн., оскільки проведеною інвентаризацією встановлено списання зазначених активів.

Позивачем, у відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при подачі декларації на прибуток за І квартал 2008 року, самостійно виправлено помилку та зазначено про відсутність МНМА станом на 31.03.2008.

Факт здійснення у 2007 році позивачем помилки підтверджується самим актом перевірки. Зокрема, зазначено, що в бухгалтерському обліку підприємством здійснено наступні проводки: Дт 832 "Амортизація інших необоротних матеріальних активів", Кт 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів", кредитове сальдо по рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" станом на 31.12.2007р.-01.01.2008р. становить 292076 грн. Зазначене свідчить про те, що МНМА знаходились у використанні, а не на складах, а також про те, що були завищенні показники приросту балансової вартості запасів за 2007 рік на суму 292076 грн., а отже, й податкові зобов'язання були завищенні у 2007 році на суму 73019 грн. Згодом, за результатами самостійно виявленої та виправленої помилки у І кварталі 2008 року показники балансової вартості відкориговані та приведенні позивачем у відповідність.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанції, що виправлення позивачем помилки не призвело до заниження податкових зобов'язань у зв'язку з тим, що сума у розмірі 73019,00 грн. була зайво сплачена підприємством у 2008 році за результатами діяльності підприємства за 2007 рік, і, як наслідок, Державному бюджету не було нанесено шкоди у вигляді недоплати податку на прибуток.

Щодо висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення суми валових витрат по довгостроковому страхуванню життя на суму 1020699,00 грн., слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було укладено договори на довгострокове страхування життя найманих працівників з страховою компанією "Страхова компанія "Юпітер". За 2008 рік підприємством було сплачено по зазначеному договору за страхування найманих працівників 648725 грн., за 2009 рік - 385043 грн., за 2010 рік - 361438 грн. На зазначені суми позивач збільшив витрати на оплату праці та у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди відніс їх до валових витрат.

Згідно зі ст. 985 Цивільного кодексу України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ч.3 ст.3 Закону України "Про страхування").

Отже, наведеними нормами спростовується висновки податкового органу, що вигодонабувачем при особистому страхуванні життя може бути лише застрахована особа або члени її сім'ї.

У відповідності із п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян). Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Оскільки законодавство України не ставить у залежність право платника податків віднести до складу валових витрат витрати на сплату добровільних внесків на страхування найманої ним особи, у разі, якщо вигодобувачем по договору страхування на час його укладення визначено ту чи іншу особу, а не особисто застрахованого чи члена його сім'ї, судами зроблено вірний висновок про відсутність у відповідача підстав для розширеного тлумачення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і неприйняття витрат, понесених у зв'язку із страхуванням життя найманих працівників у 2008-2010 роках.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діяльності позивача порушень пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення витрат на поліпшення основних фондів за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 на суму 1233747,00 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2011, позивач володіє базою відпочинку, яка розташована в с.Чорноморка Очаківського району Миколаївської області. Протягом 2008 року позивач проводив будівельні роботи з реконструкції вказаної бази відпочинку, а суми витрат на будівельні роботи у розмірі 1233747 грн. підприємство у податковому обліку віднесло до валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.

Відповідно до пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, база відпочинку "Велам" як об'єкт нерухомого майна зареєстрована в Державному реєстрі нерухомого майна, як окремий цілісний об'єкт за №17 від 07.12.2001р., а у податковому обліку визнана об'єктом основних фондів 1 групи та амортизується за ставкою 1,25%. З метою реконструкції придбаної бази відпочинку "Велам" в Туристичну базу "Велам", на підставі розпорядження голови Очаківської РДА №28 від 01.02.2005, позивачем було розроблено Архітектурно-планувальне завдання за №1/05 від 16.01.2005 на проектування реконструкції бази відпочинку в туристичну базу на 100 місць.

Відповідно до проектної документації, після отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи по робочому проекту №01/17 від 06.02.2006 Миколаївської обласної служби державної інвестиційної експертизи, територіальною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції туристичної бази на 96 місць ВТФ "Велам" ТОВ. Будівельні роботи на об'єкті реконструкції на підставі відповідних договорів підряду виконані підрядниками і по закінченню кожного етапу виконання робіт з реконструкції туристичної бази "Велам" здійснювалось оформлення відповідних актів. Після виконання 1 етапу реконструкції бази 14.11.2007р. було переоформлено технічний паспорт на громадський будинок "Туристична база "Велам" на 96 місць" за реєстровим №17, що був наданий об'єкту при реєстрації права власності.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Зі змісту пункту 8.7 даної статті вбачається, що поліпшенням основних фондів є, в тому числі, всі види ремонту, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Враховуючи, що на об'єкті основних фондів Туристична база "Велам" здійснено перебудову, за результатами якої не було створено нових об'єктів основних фондів, і витрати підприємства по реконструкції не перевищують 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року та початок звітного періоду, що підтверджено первинними документами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на реконструкцію Туристичної бази "Велам" в сумі 1233747,00 грн. до складу валових витрат.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль