Ухвала суду № 36334576, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/19897/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

у справі № 810/310/13-а

за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 відмовлено в задоволенні подання Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою подання задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Укрхарчопромкомплект" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності, товариство перебуває на обліку як платник податків у Васильківській ОДПІ.

17.12.2012 позивачем на адресу відповідача направлено запит від 17.12.2012 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Проте, у встановлений законодавством строк, товариством не надано до податкового органу пояснень та їх документального підтвердження, а тому 22.01.2013 начальником Васильківського ОДПІ видано наказ №39 про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрхарчопромкомплект" з 22.01.2013 тривалістю 10 робочих днів.

22.01.2013 перевіряючими складено акт №11/22-0130479810 про відмову платника податків в допуску посадових осіб Васильківської ОДПІ до обстеження приміщень, території та проведення перевірки, того ж дня начальником податкового контролю Васильківської ОДПІ подано звернення до начальника Васильківської ОДПІ про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів та підстав для його задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи подання, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний: подавати належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання пп. 16.1.5); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (пп.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом пп.16.1.13).

Згідно із п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п.81.2 ПК України).

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, перевіряючи ми під час перевірки були пред'явлені всі необхідні документи для здійснення перевірки, в тому числі пред'явлено оригінал посвідчення.

Та обставина, що оригінал посвідчення не було надано в руки представнику товариства не може бути доказом непред'явлення такого документа у розумінні вимог ст. 81 ПК України.

Крім того, що в ході апеляційного розгляду справи встановлено пред'явлення перевіряючими всіх інших, передбачених Податковим Кодексом України, документів для здійснення перевірки.

Відповідно до приписів п. 94.2.3 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

З урахуванням наведених норм, а також того, що встановлено безпідставність недопуску працівників податкового органу до перевірки, що є свідченням недобросовісного ухилення відповідача від виконання законних вимог, а саме - обов'язку щодо ознайомлення з направленням на проведення перевірки, копією наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, апеляційний суд дійшов вірного висновку про правомірність дій податкового органу та необхідність задоволення подання Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс".

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль