Ухвала суду № 36334568, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/14507/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-1670/7171/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позовні вимоги про визнання відсутності компетенції на проведення камеральної перевірки, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001821502/1181 від 05.04.2011 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № 0001821502/1181 від 05.04.2011, в іншій частині - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача щодо податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих за листопад - грудень 2010 року, відповідачем складено акт № 1261/15-322/23814076 від 15.03.2011, в якому встановлено порушення вимог пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 126 613,60 грн. (в т.ч. за листопад 2010 року - 62 781,06 грн., за грудень 2010 року - 63 832,54 грн.).

На підставі акта перевірки, відповідачем 05.04.2011 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0001821502/1181, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158 267,00 грн. (в т.ч. 126 613,60 грн. - основний платіж, 31 653,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Зі змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2010 між позивачем (замовник) та ПП "Градко" (підрядник) було укладено договір № 14, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання монтажно-ремонтних робіт, поставки засобів та техніки

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Градко" на виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами, а саме: податковими накладними, які позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 11 за листопад 2010 року та № 12 за грудень 2010 року; довідками вартості виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних робіт, підписаними сторонами договору.

Позивачем в повному обсязі оплачено підрядні роботи, виконані ПП "Градко" протягом листопада - грудня 2010 року, що підтверджується копіями платіжних доручень, виписками ПАТ "ПФБ" з особового рахунку ПрАТ "Електронні технології".

На момент виникнення спірних правовідносин, ПП "Градко" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Доводи податкового органу про нереальність господарських операцій із ПП "Градко", яку відповідач пов'язує з фактом здійснення вказаним підприємством господарських операцій з ТОВ "Вел-Маркет", судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль