Ухвала суду № 36334440, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/42030/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 рокуу справі№ 2а-17050/11/2670за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року у справі № 2а-17050/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі в частині задоволення позову, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині, прийняти нове про повне задоволення позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 207, 208 Господарського кодексу України, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 11, 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Інтер Ресурс Трейд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, складено акт від 07.10.2011 року № 856/42-10/19014832, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9 520 738,0 грн., а також пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 7 616 590,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0007264210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 11 424 885,0 грн. (за основним платежем 7 616 590,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 808 295,0 грн.); податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0007274210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 14 281 107,00 грн. (за основним платежем 9 520 738,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 760 369,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, реальність виконання договорів поставок, укладених між позивачем та TOB «Інтер Ресурс Трейд» № ЦХП-07-04209-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-04309-01 від 31.12.2009 року, № ЦХП-07-02510-01 від 21.09.2010 року, № ЦХП-07-06910-01 від 30.12.2010 року, не доведена позивачем.

Колегія суддів такий висновок вважає передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що документальну позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області в рамках кримінальної справи, порушеної стосовно директора та головного бухгалтера ТОВ «Інтер Ресурс Трейд», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 с. 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що вказана кримінальна справа, порушена не відносно посадових осіб позивача та не за фактом ухилення від сплати податків, а тому у податкового органу наявні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки чинна на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення редакція пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України не пов'язувала неможливість прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, з колом обвинувачених чи складом злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки для вирішення спору необхідно дослідити питання набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи, в рамках якої було призначено перевірку позивача.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 2а-17050/11/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак