Ухвала суду № 36334436, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/25559/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 рокуу справі№ 2а-7600/12/1370 (876/334/13)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж»доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-7600/12/1370 (876/334/13) позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 22.06.2012 року № 0000692304.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-7600/12/1370 (876/334/13) скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 20, п. 198.2 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Фаворит престиж» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «БК Київбудмонтаж» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, складено акт від 07.06.2012 року № 1210/22-40/35620723, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту в Декларації ПДВ за вересень 2011 року в сумі 42 155,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 42 155,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2012року № 0000692304, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52 693,75 грн. (основний платіж 42 155,00 грн., штрафні санкції 10 538,75 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що реальність господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «БК Київбудмонтаж», підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат і те, що вказані первинні документи недійсними або нечинними судами не визнавались.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки доводи податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій є правомірними.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору про надання послуг по монтажних роботах н/ж трубопроводів та шліфуванню н/ж деталей на перила № 01/09/11 від 01.09.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ «БК Київбудмонтаж» підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Київбудмонтаж» позивачем надано договір № 24/03/11 від 24.03.2011 року, укладений між ТОВ «Фаворит Престиж» та ТОВ «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе», відповідно до п. 2.1 якого позивач виконує конструкторські, слюсарно-механічні, зварювальні роботи по виготовленню конструкцій з нержавіючої сталі чорного металу. З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за даним договором ТОВ «Фаворит Престиж» замовило в ТОВ «БК Київбудмонтаж» послуги по монтажних роботах н/ж трубопроводів згідно з кресленням.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «БК Київбудмонтаж» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірних операцій з ТОВ «БК Київбудмонтаж».

Посилання суду апеляційної інстанції на акт перевірки № 961/22-2/37143821 від 20.04.2012 року Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011року», який покладено в основу доводів відповідача, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі № 2а-4911/12/1370 (яка набрала законної сили) визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Київбудмонтаж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо відображення акту від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК Київбудмонтаж» в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в позові підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 2а-7600/12/1370 (876/334/13) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-7600/12/1370 (876/334/13) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак