Ухвала суду № 36334373, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2013 р. м. Київ К/800/17227/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової службина постанову та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 рокуу справі№ 2-а-1970/1738/11за позовомПриватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекціїпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року у справі № 2-а-1970/1738/11 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001502305/0 від 10.02.2011 року, № 0001742305 від 04.04.2011 року, № 0000011601/0 від 20.01.2011 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року у справі № 2-а-1970/1738/11 скасовано і прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001502305/0 від 10.02.2011 року, № 0001742305 від 04.04.2011 року, № 0000011601/0 від 20.01.2011 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. а. 5.1, 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією виїзної перевірки ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року складено акт № 114/23- 522/31914381 від 25.01.2011 року, яким зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.5.1 п. 5.5, ст. 5, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2. п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток на 29 245,90 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якы призвели до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 124 586,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.02.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001502305/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 36 557,37 грн. (29 245,90 грн. за основним платежем та 7 311,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,), № 0001532305/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 218 025,50 грн. (за основним платежем 124 586,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 93 439,50 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень від 10.02.2011 року рішенням ДПА в Тернопільській області № 5108/10/25-007/131 від 31.03.2011 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001502305/0 від 10.02.2011 року та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001532305/0 від 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ 47 669,10 грн., в тому числі за основним платежем 27 239,50 грн. та штрафними санкціями 20 429,60 грн.

У зв'язку із цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001742305 від 04.04.2011 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 170 356,40 грн., в тому числі за основним платежем 97 346,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73 009,90 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком про задоволення позову, проте скасував постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням ст. ст. 13-1, 23, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнявши нову постанову такого ж змісту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2003 року ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» придбав в Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради за 178 715,00 грн. приміщення площею 511 кв. м в м. Тернополі по бульв. Т. Шевченка, 23 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Приміщення підприємством прийнято фактично, про що складено акт передачі від 31.10.2003 року і зареєстровано право приватної власності (реєстраційне посвідчення від 01.12.2003 року).

16.08.2005 року ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» уклало кредитний договір № СМ-600/03Т/2005 з АКБ «Райффайзенбанк Україна» на загальну суму 1 500 000,00 грн. Використання кредитних коштів повинно здійснюватись на: перший - четвертий транші в загальному розмірі 1 400 000 грн. на поповнення обігових коштів, п'ятий транш в розмірі 100 000,00 грн. на проведення ремонту предмету іпотеки, яким є приміщення загальною площею 511 кв. м в м. Тернополі бульв. Т. Шевченка, 23.

Предметом укладеного 30.10.2006 року кредитного договору № 34/К між ВАТ «Кредобанк» та ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» (позичальник) є надання позичальнику кредиту у розмірі 2 500 000,00 грн., траншами, із цільовим призначенням платежу: - погашення кредитної заборгованості в «Райффайзенбанк Україна», - оплата витрат на проведення будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт приміщення по бульв. Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі (пункти 2.1.2, 2.1.5 договору). Повернення суми кредиту передбачено здійснювати відповідно до узгодженого графіку (додаток № 1 до договору) з остаточною датою повернення до 28.10.2016 року. Так, згідно з графіком, з жовтня 2007 року до жовтня 2010 року (36 місяців) підлягала до сплати сума погашення кредиту в загальному розмірі 833 400,00 грн. основного боргу, з яких 277 800,00 грн. підлягало оплаті в період, охоплений перевіркою (з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом розглядуваного податковою перевіркою періоду (жовтень 2009 року - вересень 2010 року) ПП «Захід-хліб-збут-2002» сплачено на рахунок ВАТ «Кредобанк» 277 800,00 грн. основного боргу та 445 423,11 грн. відсотків та комісій банку за вказаним кредитним договором № 34/К від 30.10.2006 року.

Оскільки позивачем здійснювалось погашення не 2, а 1 траншу кредиту за кредитним договором № 34/К від 30.10.2006 року, відсотки нараховані за користування кредитними коштами не відносились до кредитних ресурсів взятих для виконання певних робіт у приміщенні по бульварі Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі, а сплачувались за отримання коштів, призначених для погашення кредитної заборгованості в «Райффайзенбанк Україна».

Пунктами 5.1 та 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) було передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необґрунтованість доводів відповідача про завищення платником валових витрат внаслідок безпідставного включення в 4 кварталі 2009 року і 1-3 кварталах 2010 року сум відсотків в розмірі 54 875,00 грн., сплачених банківській установі за користування кредитом по кредитному договору № 34/К від 30.10.2006 року.

В акті перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із завищенням суми амортизаційних відрахувань на 62 108,62 грн. за 2-3 квартали 2010 року внаслідок нікчемності договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 року, укладеного із ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Судом апеляційної інстанції встановлено реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 року, укладеного позивачем з підрядником ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під амортизацією слід розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Згідно із пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 зазначеного Закону визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та раховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Посилання податкового органу на нікчемність спірного договору обґрунтовано відхилена апеляційним судом, оскільки договір підряду між ТОВ «С.Д.Ж.Р.Груп» і ПП «Захід-хліб-збут-2002» на момент його укладення відповідав вимогам законодавства щодо його чинності, не суперечив вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001502305/0 від 10.02.2011 року.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженнях про те, що підприємством неправомірно до складу податкового кредиту звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 року включено: суму 2 251,66 грн. по податковій накладній виписаній Городенківською державною сортодослідною станцією в червні 2009 року, суму 154,78 грн. по податковій накладній, виписаній ТОВ «Епіцентр К» в червні 2009 року, суми 4 768,33 грн. та 5 245,17 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Агропромислова фірма» «Родник» в червні 2009 року; до складу податкового кредиту звітної декларації по ПДВ за січень 2010 року суми 95 416,66 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Агрофірма Трипілля» у вересні 2009 року.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що при подачі додатку № 5 до звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 року позивач не зазначав у ньому як підставу для включення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 2 251,66 грн. по податковій накладній, виписаній Городенківською державною сортодослідною станцією у червні 2009 року. Вказані суми ПДВ по податкових накладних № 82 від 18.08.2009 року та № 84 від 25.08.2009 року, одержаних позивачем у жовтні 2009 року від Городенківської державної сортодослідної станції, датовані не червнем 2009 р., а серпнем 2009 року та увійшли до показників уточнюючого розрахунку, поданого до податкового органу 23.10.2009 року, а в подальшому відображені в уточнюючому розрахунку поданому 27.04.2010 року.

Також, сума ПДВ в розмірі 154,78 грн. згідно з податковою накладною, одержаною позивачем у жовтні 2009 року від ТОВ «Епіцентр К», увійшла до показників уточнюючого розрахунку, поданого відповідачу 23.10.2009 року. Ця податкова накладна датована не червнем 2009 року, а 20.08.2009 року.

Згідно з додатком № 5 до звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 року позивач не зазначав як підставу для включення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 4 768,33 грн. та 5 245,17 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Агропромислова фірма» «Родник» в червні 2009 року. В жовтні 2009 року згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (заміна податкової накладної та проведення розрахунку), поданого разом з додатком № 5 відповідачу 23.10.2009 року, підприємством виправлено суму ПДВ з 5 245,17 грн. на 4 768,33 грн., що в загальному не вплинуло на перерахунок сум як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту.

Вказане коригування пов'язане із заміною податкової накладної № 16 від 30.06.2009 року на загальну суму 31 1471,00 грн. в тому числі ПДВ 5 245,17 грн., сума ПДВ по якій була відображена у складі податкового кредиту декларації за липень 2009 року (подана до податкового органу 18.08.2009 року) на податкову накладну № 16 від 30.06.2009 року загальною сумою 28 610,00 грн., в тому числі ПДВ 4 768,33 грн., розрахунки по якій і були проведені в жовтні 2009 року (платіжне доручення № 3190 від 30.10.2009 року).

Щодо правомірності формування підприємством податкового кредиту в сумі 95416,66 грн. внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Трипілля» у січні 2010 р., то судом встановлена реальність господарських операцій по виконанню договору поставки сільськогосподарської продукції № 28/09/09 28.09.2009 року, укладеного між ПП «Захід-хліб-збут-2002» (покупець) та ТОВ «Агрофірма Трипілля» («продавець»), що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи положення пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001742305 від 04.04.2011 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року складено акт № 2/1601/31914381 від 10.01.2011 року, яким зафіксовано порушення вимоги пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в невірному визначенні суми податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету в сумі 169 605,00 грн., оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року (рядок 16.4 декларації) ПДВ на загальну суму 169 605,00 грн. по податкових накладних, виписаних у періодах (червень 2010 року, вересень 2010 року) відмінних від звітного.

На підставі даного акта перевірки від 10.01.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011601/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 254 407,50 грн., в тому числі 169 605 грн. за основним платежем та 84 802,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом апеляційної встановлено, що позивач 20.12.2010 року подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, де у рядку 16.4 відобразив суму 169 605,00 грн. Правильність формування позивачем податкового кредиту підтверджується матеріалами справи щодо фактів отримання позивачем у листопаді 2010 року податкових накладних, які виписані контрагентами у вересні 2010 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року, журналом обліку вхідних документів, копіями таких податкових накладних та документами про виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи положення пп. пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач за датою отримання податкових накладних, перелічених в акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей правомірно сформував податковий кредит з ПДВ в податковій декларації за звітний період листопад 2010 року.

Отже, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2013 року у справі № 2-а-1970/1738/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак