Ухвала суду № 36334356, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/12276/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-1670/5701/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавакондитер»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17.08.2012 № 0000442204, № 0000852312, № 0000862312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Полтавакондитер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, складено акт № 2256/22-1/00382208 від 08.08.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 58 458 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 456 196 грн.; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23 Декларації з ПДВ) на суму 158 551 грн.; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні умов імпортного контракту від 08.10.2010 № 3112/31, укладеного з фірмою «В.V. Vormenfabriek Tilburg» (Голландія) стосовно несвоєчасного надходження товару по імпорту в сумі 7 105,25 євро (75 124,79 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.08.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442204 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1 444,18 грн.;

- № 0000852312 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 549 093 грн., в т.ч.: 517 654 грн. основного платежу та 31 439 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000862312 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 158 551 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000442204 слугував висновок акту перевірки про надходження товару в режимі імпорту від нерезидента на адресу позивача з порушенням встановленого законодавством строку.

Проте судами встановлено, що згідно умов контракту, укладеного між ПАТ «Полтавакондитер» та фірмою «В.V. Vormenfabriek Tilburg» (Голландія) № 3112/31 від 08.10.2010, на митну територію України ввозилось обладнання та запасні частини.

На виконання умов контракту позивачем внесено передплату на загальну суму 14 210,50 євро: 15.11.2010 в розмірі 7 105,25 євро за якою граничним строком поставки є 14.05.2011 та 28.04.2011 в розмірі 7 105,25 євро за якою граничним строком поставки є 25.10.2011.

Як встановлено матеріалами справи, позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до пп. 3.2. п. 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затвердженого наказом Державної митної служби, від 17.11.1998 № 723, штамп «Під митним контролем» (тип 2) носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на CMR, товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Таким чином моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, є момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення, перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до відбитку «Під митним контролем» Ягодинської митниці на деклараціях форми МД-2 CMR, що засвідчує факт перетину товаром митного кордону України 08.05.2011, позивачем дотримано граничних строків здійснення імпортних операцій згідно контракту від 08.10.2010 № 3112/31

Щодо безпідставного віднесення позивачем у І кварталі 2011 року до складу скоригованих валових витрат вартість маркетингових послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТОВ «Метро Кеш енд Керрі Україна» та ТОВ «Діад», а також завищення витрат на загальну суму 1 449 748,59 грн. та податкового кредиту на суму 79 275,50 грн., за рахунок неправомірного включення до їх складу вартості маркетингових послуг, послуг з просування товарів, логістичних послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТОВ «АТБ Маркет», ТОВ «Метро Кеш енд Керрі Україна», ТОВ «Торгова група «Союз», ПП «Південь агроекспорт», ТОВ «Європейський Фонд Розвитку», ТОВ «Діад», ПП «Агентство маркетингових досліджень», відповідач не визнав правомірно сформованими валові витрати та податковий кредит позивача за період, що перевірявся, з тих підстав, що маркетингові послуги надаються покупцями продукції на стимулювання збуту товарів, визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденного продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування та ін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами встановлено, що позивачем, в межах здійснення своєї господарської діяльності, укладено договір з ТОВ «АТБ Маркет» від 01.01.2012 № 35651 щодо визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденного продажу, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування.

Між позивачем та ТГ «Союз» укладено договір на дистриб'юцію товару від 01.03.2012 № 118/05-12 щодо надання маркетингових послуг (з розміщення торгового обладнання та проведення промо-заходів у Харківській області та місті Харкові), про надання маркетингових послуг із стимулювання збуту товарів, поставлених за договором дистриб'юції.

Між позивачем та ПП «Південь агроекспорт» укладено договір від 01.11.2011 № 245/11-11 щодо надання послуг з проведення промо-заходів та акцій по продукції ТМ «Домінік» у місті Одесі та Одеській області.

Між позивачем та ТОВ «Європейський Фонд Розвитку» укладено договір від 01.03.2011 № 101/03-11 щодо надання маркетингових послуг з розміщення продукції ТМ «Домінік».

Між позивачем та ТОВ «Діад» укладено договір від 04.01.2010 № 81/03-10 про надання маркетингових послуг з розміщення продукції ТМ «Домінік».

Між позивачем та ПП «Агентство маркетингових досліджень» укладено договір від 08.02.2011 № 415 про визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденного продажу, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкети, проведення фокус-груп.

Між позивачем та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» укладено договір від 01.01.2012 № 20181, згідно умов якого ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» надає Постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами, також надає послуги з логістики.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами встановлена судами обох інстанцій з підтвердження матеріалів справи, а саме: податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актами здачі-прийняття виконаних робіт (отриманих послуг), рахунками-фактури.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про надання послуг не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній податковими накладними, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова