Ухвала суду № 36334305, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К-39051/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 31 березня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року

у справі № 5/930-12/120А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар»

до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області,

за участю Прокуратури Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000902321/0 від 20 жовтня 2006 року, № 0000902321/1 від 21 листопада 2006 року, № 0000902321/2 від 01 лютого 2007 року, № 0000902321/3 від 10 квітня 2007 року, № 0000102321/2 від 01 лютого 2007 року, № 0000102321/3 від 10 квітня 2007 року, № 0000112321/2 від 01 лютого 2007 року, № 0000112321/3 від 10 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000902321/3 від 10 квітня 2007 року в частині визначення ТОВ «Бальтазар» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 27 131,65 грн. (20 679,61 грн. - основний платіж, 6 452,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000102321/3 від 10 квітня 2007 року в частині визначення ТОВ «Бальтазар» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 151,85 грн. (6 101,23 грн. - основний платіж, 3 050,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000112321/3 від 10 квітня 2007 року в частині зменшення ТОВ «Бальтазар» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 6 050,80 грн. та визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 025,40 грн. В частині позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000902321/0 від 20 жовтня 2006 року, № 0000902321/1 від 21 листопада 2006 року, № 0000902321/2 від 01 лютого 2007 року, № 0000102321/2 від 01 лютого 2007 року, № 0000112321/2 від 01 лютого 2007 року провадження у справі закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 31 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог.

Крім того, ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області на Золочівську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Бальтазар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 23/23/20804002 від 13 жовтня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000902321/3 від 10 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 63 417,69 грн. (48 336,89 грн. - основний платіж, 15 080,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000102321/3 від 10 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 266,44 грн. (30 844,29 грн. - основний платіж, 15 422,15 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000112321/3 від 10 квітня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 91 460,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 45 730,00 грн.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до валового доходу за першою подією (укладання договору № 1 від 10 листопада 2005 року з ОСОБА_3) суми в розмірі 20 833,33 грн., заниженням валового доходу на суму в розмірі 18 066,47 грн. внаслідок невірного визначення приросту балансової вартості запасів (придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Авіас» паливно-мастильних матеріалів), неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості придбаних в Українсько-Великобританського спільного підприємства «НОТ» скретч-карток мобільних телефонів, які не використовувались в господарській діяльності підприємства.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Бальтазар» підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на невключення до складу податкових зобов'язань за першою подією (укладання договору № 1 від 10 листопада 2005 року з ОСОБА_3) суми податку на додану вартість в розмірі 4 166,67 грн., а також неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних мобільних телефонів Siemens A52 та Siemens A70, скретч-карток до них та послуг мобільного зв'язку, з підстав їх невикористання у власній господарській діяльності підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 334/94-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В розглядуваній ситуації податковий орган вказує про те, що датою виникнення валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість є дата укладання між позивачем та ОСОБА_3 договору № 1 від 10 листопада 2005 року.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що судові інстанції обґрунтовано не погодились з такими доводами відповідача, оскільки дата укладання договору є датою узгодження договірних умов щодо здійснення господарської діяльності, а не датою фактичного здійснення відповідної операції.

Твердження контролюючого органу про заниження ТОВ «Бальтазар» валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаним епізодом спростовується також висновком судово-економічної експертизи № 3745 від 30 грудня 2008 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Однак, як встановлено судами, відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги всіх подорожніх листів вантажного автомобіля за період липень - грудень 2005 року, а також не враховано того, що підприємством витрачались паливно-мастильні матеріали для заправки гусеничного крану РДК-25, який використовувався позивачем для будівельно-монтажних робіт, що, зокрема, підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 3745 від 30 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті перевірки № 23/23/20804002 від 13 жовтня 2006 року відсутні посилання на будь-які первинні документи, які б підтверджували факт використання придбаних скретч-карток не в господарській діяльності підприємства, що, зокрема, унеможливлює визнання висновку контролюючого органу про протиправність віднесення вартості таких скретч-карток до складу валових витрат обґрунтованим.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження використання придбаних мобільних телефонів Siemens A52 та Siemens A70, скретч-карток до них та послуг мобільного зв'язку в межах власної господарській діяльності позивачем долучено до матеріалів справи копії наказів № 2-П від 01 серпня 2005 року та № 3-П від 05 грудня 2005 року про залучення засобів мобільного зв'язку до господарської діяльності.

В свою чергу, контролюючим органом в порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яких доказів на спростування вказаної обставини не надано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Львівської області від 31 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Перемишлянському районі Львівської області її правонаступником - Золочівською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 31 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.