Ухвала суду № 36334302, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ К/9991/32626/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року

у справі № 2а-3758/11/2470

за позовом Міського комунального підприємства «Газкомплектприлад»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідач) про скасування рішення № 0089120234 від 31 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0089120234 від 31 грудня 2009 року в частині застосування до МКП «Газкомплектприлад» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 160,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь МКП «Газкомплектприлад» судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та прийняття нового рішення про залишення без змін оскаржуваного рішення № 0089120234 від 31 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Чернівці проведено перевірку ринку та автостоянки, що належать позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 4236/24/12/23/14268108 від 21 грудня 2009 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 6 232,00 грн. без видачі відповідних розрахункових документів.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що у розрахункових документах, що роздруковувались позивачем при проведенні розрахунків, невірно вказано адресу господарської одиниці внаслідок невнесення МКП «Газкомплектприлад» змін в реєстратори розрахункових операцій після перейменування рішенням 35 сесії V скликання Чернівецької міської ради № 515 від 28 лютого 2008 року вул. Дубінської на вул. Романа Шухевича.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0089120234 від 31 грудня 2009 року, яким до позивача за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 160,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Положення касовий чек повинен містити такий обов'язковий реквізит як адресу господарської одиниці.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Проте, недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Таким чином, невірне зазначення в розрахункових касових чеках адреси господарської одиниці (вул. Дубінська, 8-А, замість її нової назви - вул. Романа Шухевича, 8-А), не вплинуло на ідентифікацію особи, яка здійснює розрахунки, та на зміст розрахункової операції, а відтак підстави для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 160,00 грн. оскаржуваним рішенням відсутні.

Що стосується доводів податкового органу про пропущення позивачем строку звернення до суду, то слід зазначити, що в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп викладено думку про те, що частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, тривалість та правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Так, згідно з частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.