Ухвала суду № 36334298, 17.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року м. Київ К/9991/51952/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2-а-7937/09/1070

за позовом Приватного підприємства «Астро-С»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позов Приватного підприємства «Астро-С» (позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000192340/0 від 14 травня 2009 року та № 0000202340/0 від 14 травня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Астро-С» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Астро-С» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1386/23-112/34268903 від 28 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000192340/0 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 357,50 грн. (67 605,00 грн. - основний платіж, 33 752,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000202340/0 від 14 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 123 570,50 грн. (84 507,00 грн. - основний платіж, 39 063,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку на підставі первинних документів та податкових накладних, складених від імені ТОВ «Катко» на виконання укладених між вказаним суб'єктом господарювання та ПП «Астро-С» договорів підряду.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на визнання недійсними постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2008 року у справі № 2-а-932/2008 установчих документів (Статуту) ТОВ «Катко» з дати державної реєстрації, тобто з 13 квітня 2007 року, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Катко», первинних бухгалтерських документів з реквізитами ТОВ «Катко» (накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, рахунків-фактур, актів прийому-передачі векселів, векселів та інших) з моменту складання. На виконання вказаного рішення суду Васильківською ОДПІ Київської області складено акт № 51 від 14 липня 2008 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Катко» з дати його реєстрації, тобто з 03 травня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами, фактичне виконання укладених між ПП «Астро-С» та ТОВ «Катко» договорів підряду засвідчується належним чином складеними актами виконаних робіт типової форми № КБ-2, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, кошторисами вартості будівельних робіт. Розрахунки між сторонами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки ТОВ «Катко», що підтверджується відповідними банківськими виписками.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагента ремонтних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка на час вчинення відповідних господарських операцій мала статус платника податку на додану вартість.

При цьому слід враховувати, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її реєстрації в якості платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями первинних документів та податкових накладних.

А відтак, враховуючи те, що на момент укладання та виконання спірних договорів підряду (січень - травень 2008 року) контрагент позивача перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Більш того, судовими інстанціями встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2008 року скасовано. Провадження у справі № 2-а-932/2008 закрито.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.