Ухвала суду № 36334245, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/9991/14593/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-13304/09/11/0170

за позовом Приватного підприємства «Галюр»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Галюр» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0013122303 від 29 жовтня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2010 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 1801/01/12/23/24694059 від 09 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0013122303 від 29 жовтня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 455,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з незабезпеченням ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 727,50 грн.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Як з'ясовано судами, позивачем на підтвердження ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання у встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством порядку долучено до матеріалів справи видаткові накладні та накладні на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що сума реалізованого ПП «Галюр» товару та сума товару в залишку не перевищує кількості товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем в період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року на підставі видаткових накладних.

Відповідно до вибіркового опису товарів, що знаходяться на реалізації в магазині, який належить позивачу, складеного посадовими особами ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим, кількість товарно-матеріальних цінностей, що знаходились на місці реалізації, не перевищує кількості товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними.

При цьому судовими інстанціями встановлено, що під час проведення перевірки відповідач мав можливість витребувати у підприємства документи на підтвердження ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання і пересвідчитись у їх наявності, однак не реалізував повноваження, надані йому статтею 11 Закону України від 04 грудня 1990 року 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу в розглядуваній ситуації підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.