Постанова № 36333973, 25.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 справа №905/5635/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівРадіонової О.О., Татенко В.І. за участю представників сторін: від позивача: Требік Т.Ю. - довіреність № 06/4821 від 16.04.2013 р. від відповідача: Щукін А.Л. - довіреність в№ 767 від 09.12.2013 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від29.08.2013р. (повний текст підписано 29.08.2013р.) у справі№905/5635/13 (суддя Гринько С.Ю.) за позовомПриватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м.Горлівка Донецької області до Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м.Горлівка Донецької області про стягнення 229935 грн.86коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/5635/13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області до Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 229935,86коп., з яких 148446,12грн. боргу за послуги з теплопостачання, 4238,33 грн. - 3% річних та 77251,41 грн. пені - задоволені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Колективне підприємство Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м. Горлівка Донецької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не витребувані документи, що мають значення для розгляду справи; не прийнято до уваги при задоволенні даного позову відсутність договірних зобов'язань між сторонами у спірний період з 04.11.2011 р. по 28.05.2013 р., наявність яких є обов'язковою для правовідносин у сфері теплопостачання, враховуючи, що розбіжності за договором № 107 врегульовано на підставі рішення суду від 28.05.2013 року; а також надмірно великий розмір заявлених позивачем до стягнення санкцій. Також, скаржник зазначає про безпідставність нарахування заборгованості за опалювальний сезон 2012 року з посиланням на те, що умовами договору (п. 9.1.) не встановлено наявність правовідносин сторін у вказаний період. Крім того, скаржник вказує на неукладеність договору № 107 зважаючи, що договір не містить всіх істотних умов, необхідних для даного виду договорів.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення, визнанні недійсним договору № 107 та відмові у задоволенні позову.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування від позивача додаткових документів, яке судом відхиляється, оскільки по-перше, схема теплових мереж наявна в матеріалах справи та була надана самими відповідачем (а.с.99); по-друге, витребування відомостей щодо кількості споживачів не стосується розгляду спору. Тобто, заявлене клопотання судова колегія вважає недоцільним та необґрунтованим.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 905/5635/13; розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї; заслухавши пояснення представників скаржника та позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м.Горлівка та скасування рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/5635/13 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, 15.10.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області та Колективним підприємством Горлівський завод «Побутрадіотехніка», м. Горлівка Донецької області укладено договір на постачання теплової енергії №107 з протоколом розбіжностей.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2013 р. у справі № 5006/11/219пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року та постановою Вищого господарського суду від 24.07.2013 року, врегульовано розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору №107 від 15.10.2012 року, та частково викладено спірні пункти договору в редакції суду.

За умовами п.1.1 договору №107 постачальник (позивач) зобов'язується надавати споживачу (відповідачу) теплову енергію у вбудоване в житловий будинок, розташований за адресою: вул. Пушкінська, 25, нежитлове приміщення загальною площею 375,80 м2, з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,025 Гкал/год, а споживач зобов'язується її отримувати та оплачувати за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Пунктом 2.1. Договору № 107 встановлено, що період поставки теплової енергії - в період опалювального сезону (за умови наявності лімітів на паливно-енергетичні ресурси постачальника).

Відповідно до п.5.1 Договору, в редакції, затвердженій рішенням суду, розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює шляхом попередньої оплати згідно з платіжною вимогою-дорученням постачальника протягом 10-ти днів після її отримання.

За п.5.2 договору споживач оплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі по об'єктах, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: на опалення загальної площі 375,80кв.м, виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1кв.м. опалювальної площі у сумі 20,02грн. за 1кв.м., сума оплати 7523,52грн., окрім того ПДВ 20% в сумі 1504,70грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду становить 9028,22грн. З 10.12.2011року на опалення загальної площі 375,80кв.м., виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1кв.м опалювальної площі у сумі 28,63 грн. за 1 кв.м., сума оплати 10759,15грн., окрім того, ПДВ 20% в сумі 2151,83 грн. сума оплати в місяць опалювального сезону 12910,98 грн.

Згідно з п. 9.1 Договору, викладеній в редакції суду у справі №5006/11/219пд/2012, строк дії договору з 17.10.2011 р. та протягом опалювального сезону 2013 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Оскільки рішення суду у справі №5006/11/219пд/2012 набрало законної сили, матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем послуги з опалення об'єкта відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать підписані позивачем та балансоутримувачем без зауважень та заперечень акти на включення центрального опалення з 17.10.2011 р. та з 15.10.2012 р.; рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради № 313 від 04.04.2012 р. про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років і № 307 від 03.04.2013 р. про закінчення опалювального сезону 2012-2013 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, на виконання умов договору № 107 останнім виставлялись відповідачеві платіжні вимоги-доручення за спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами сум, пред'явлених в платіжних дорученнях із зазначенням дат отримання та реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції.

Загальна вартість спожитої відповідачем в опалювальний сезон у період з жовтня 2011 по квітень 2013 року теплової енергії становить 148446,12грн. (з врахуванням проведеного позивачем перерахунку в розмірі 595,86 грн.).

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг у строки, встановлені договором № 107, а саме протягом 10 днів з дати отримання платіжної вимоги, всупереч вимогам договору та закону не виконав, у зв'язку з чим з його боку виникла заборгованість у період з жовтня 2011р. по квітень 2013р. на загальну суму 148446,12грн.

В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги, зокрема, щодо кількості та вартості наданих позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 148446,12грн.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 148446,12грн., Колективним підприємством Горлівським заводом «Побутрадіотехніка» допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 148446,12грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4238,33грн. за період прострочення з 04.11.2011р. по 28.07.2013р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 4238,33грн, нарахованих від суми заборгованості окремо за кожний місяць за весь період прострочення з 04.11.2011 року по 28.07.2013 року, які підлягають стягненню з відповідача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 77251,41 грн. за період прострочення з 07.11.2012р. по 28.07.2013р., від суми заборгованості окремо за кожний місяць

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом п.7.3 договору, в редакції, затвердженій рішенням суду, за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу .

Вказані умови договору аналогічні нормами ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якими передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вказаного, як зазначено вище, зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 77251,41 грн., за період з 07.11.2012р. по 28.07.2013 року від суми заборгованості по кожному рахунку окремо відповідно до п.7.3 договору та вимог вищевказаного Закону в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Оскільки договором визначений вид відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за яке повинен відповідати споживач, умови договору кореспондуються з нормою закону, який передбачає розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання, має застосовуватися саме той закон, який регулює передбачені наслідки невиконання договору.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата теплової енергії та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.7.3. договору колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 77251,41 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не витребувані документи, що мають значення для розгляду справи; не прийнято до уваги при задоволенні даного позову відсутність договірних зобов'язань між сторонами у спірний період з 04.11.2011 року по 28.07.2013 року, наявність яких є обов'язковою для правовідносин у сфері теплопостачання, враховуючи укладення договору № 107 на підставі рішення суду від 28.05.2013 року; а також надмірно великий розмір заявлених до стягнення санкцій, заявлений позивачем до стягнення. Також, скаржник зазначає про безпідставність нарахування заборгованості за опалювальний сезон 2012 року з посиланням на те, що умовами договору (п. 9.1.) не встановлено наявність правовідносин сторін у вказаний період. Крім того, скаржник вказує на неукладеність договору № 107 зважаючи, що договір не містить всіх істотних умов, необхідних для даного виду договорів.

Вказані твердження скаржника не приймаються судом до уваги зважаючи на таке.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані документи, що мають значення для розгляду справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування, а отже і подання доказів покладено на сторони та інших учасників процесу.

Сторона процесу вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ з причин відмови особи, в якої він знаходиться в його наданні, що має також підтверджуватися відповідними доказами.

Разом з тим, задоволення клопотання та витребування доказів є правом, а не обов'язком суду, а отже саме суд вирішує необхідність витребування доказів при розгляді кожної конкретної справи та відхиляє клопотання у випадку, якщо доказ не стосується справи, або певні обставини підтверджено іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Отже колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції прав заявника в цій частині.

Інші доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та встановленими постановою наявними правовідносинами сторін.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/5635/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/5635/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 10.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 13.12.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко