Рішення № 36333785, 19.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7683/13 19.12.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Малого приватного підприємства «Гетьман»

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Цимбаліст В.В. представник за довіреністю № 155/1/03-07 від 02.01.13.

Від відповідача: Бачинська А.Ю. представник за довіреністю № б/н від 22.11.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Малого приватного підприємства «Гетьман» (далі - відповідач) про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується нежилими приміщеннями в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві без правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.13. порушено провадження у справі № 910/7683/13 та призначено її до розгляду на 21.05.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/7683/13, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.06.13.

03.06.13. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України через відділ діловодства суду подано заяву, відповідно до якої Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» просить суд виселити відповідача з нежилих приміщень загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі та повернути вказані приміщення позивачу. Суд розцінив дану заяву позивача як заяву про зміну предмету позову, внаслідок чого справа № 910/7683/13 розглядається з врахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 13.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.06.13., про що сторони повідомлені під розписку.

18.06.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Мале приватне підприємство «Гетьман» проти позову заперечує з підстав викладених в відзиві.

В судовому засіданні 18.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 02.07.13., про що сторони повідомлені під розписку.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.13., за клопотанням сторін на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/7683/13 призначено до розгляду на 17.09.13. відповідно.

В судовому засіданні 17.09.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.10.13., про що сторони повідомлені під розписку.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/7683/13 призначено до розгляду на 21.11.13.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 21.11.13. представника відповідача, розгляд справи № 910/7683/13 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 19.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з урахуванням заяви від 03.06.13.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/7683/13.

В судовому засіданні 19.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.10. № 1112 та від 29.07.11. № 1339, нежилі приміщення загальною площею 1 509,50 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

Спір у справі виник в зв'язку з користуванням відповідачем нежилими приміщеннями загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві без достатніх на те правових підстав, а саме за відсутності відповідно договору оренди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем як Орендарем на оренду спірних нежитлових приміщень 05.12.07. було укладено Договір № 237 з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва як Орендодавцем.

Строк дії Договору № 237 від 05.12.07. було встановлено п. 9.1 до 05.12.08.

Далі, 01.09.10. між відповідачем як Орендарем та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» як Орендодавцем було укладено Договір № 99 щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 768,10 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі,7/2.

Строк дії Договору № 99 від 01.09.10. було встановлено п. 9.1 до 01.09.12.

Доказів пролонгації вказаного Договору відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Далі, як відзначалось судом, нежилі приміщення загальною площею 1 509,50 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ст. 136 ГК України).

Проте, доказів укладання нового договору оренди нежилих приміщень загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві відповідача з позивачем після 01.02.12. матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що Мале приватне підприємство «Гетьман» безпідставно користується спірними нежилими приміщеннями.

Посилання відповідача на факт сплати ним орендної плати за користування спірними приміщеннями не приймається судом до уваги, оскільки спір в даній про виселення відповідача виник в зв'язку з користуванням ним нежилими приміщеннями загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві без достатніх на те правових підстав, а саме за відсутності відповідно договору оренди, а не у зв'язку з несплатою Малим приватним підприємством «Гетьман» платежів за користування приміщенням.

Крім того, з наданого відповідачем акту від 01.02.12. вбачається, що його складено про фактичне використання Малим приватним підприємством «Гетьман» нежилими приміщеннями загальною площею 498,20 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві, тобто за відсутності договору оренди.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Мале приватне підприємство «Гетьман» (03164, м. Київ вул. Клавдіївська, б. 34, кв. 48; ідентифікаційний код 21635903) з нежилих приміщень загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві та зобов'язати Мале приватне підприємство «Гетьман» (03164, м. Київ вул. Клавдіївська, б. 34, кв. 48; ідентифікаційний код 21635903) передати нежилі приміщення загальною площею 498,20 кв.м, в т.ч. у підвалі 436,80 кв.м, на 1 поверсі 61,4 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500).

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (03164, м. Київ вул. Клавдіївська, б. 34, кв. 48; ідентифікаційний код 21635903) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко