Рішення № 36333776, 17.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа № 909/138/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів: головуючої судді Малєєвої О.В., судді Гриняк Б. П. , судді Фанда О. М.

при секретарі судового засідання Мартиненко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради (Фонд охорони навколишнього природного середовища), с.Міжріччя Болехівської міськради, Івано-Франківська область, 77211,

до відповідача: Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс", вул. Міцкевича, 10, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500,

про відшкодування збитків на суму 84373,62 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: представник Гарасимик Т.О., посвідчення №011571 від 26.10.2012,

від відповідача: представник Пастушин Б.В., довіреність № 176 від 11.12.2013,

від позивача представники не з'явились

встановив:

Долинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради (фонд охорони навколишнього природного середовища) заявлено позов до Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування збитків на суму 84373,64 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013, в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2013 справу скеровано на новий розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Малєєвої О.В., судді Гриняка Б.П., судді Фанди О.М.

Згідно ст.77 ГПК України в судовому засіданні від 11.12.2013 оголошувалась перерва до 17.12.2013.

При новому розгляді справи прокурором була подана заява вих. №98-4185 від 19.11.2013 та заява №9804373 вих-13 від 06.12.2013 про зміну предмета позову, в якій з урахуванням вимог ст.69 Бюджетного кодексу України щодо розподілу суми заявлених збитків між одержувачами, прокурор просив стягнути з Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" 84373,62 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 42186,81 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Міжрічанської сільської ради, 16874,72 грн до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 25312,09 грн до спеціального фонду Державного бюджету України.

В судовому засіданні 11.12.2013 представник прокуратури дану заяву підтримав.

Згідно ст.22 ГПК України позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (ст.29 ГПК України). Враховуючи те, що розгляд справи по суті не розпочинався, вказана заява прокурора прийнята судом.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 18.04.2012 при здійсненні перевірки було виявлено незаконну рубку 67-ми дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба в кварталі № 3, ділянки 2, 6; кварталі № 4, ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18, загальною масою 18,2 м3 на території лісового обходу № 1 Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. Вказує на те, що вироком Болехівського міського суду від 28.12.2012 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, Шопоняк Ігора Васильовича, який згідно наказів № 37 від 10.06.1986 та № 2 від 04.01.2010 працював на посаді майстра лісу Гузіївської технічної дільниці Долинського САЛГ. Зазначає, що згідно наказу №2 від 05.01.2011 "Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ" за Шопоняком І.В. було закріплено та передано під охорону обхід №1, куди входять квартали 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 527 га; проте дана особа неналежним чином віднеслась до виконання своїх службових обов'язків по охороні лісу, не виявила в кварталі № 3, ділянки 2-6; кварталі № 4 ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 незаконну рубку 67-ми дерев граба, берези, осики, липи, вільхи, дуба загальною ліквідною масою 18,42 м3, чим було заподіяно істотну шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 84373, 62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 3, 19, 86,107 Лісового кодексу України, ст.ст.47, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.29, 69 Бюджетного кодексу України.

Представник позивача заявлений позов підтримав.

Відповідач позов не визнав. Вважає, що Долинський спеціалізований лісгосп шкоди лісовому господарству не завдавав, оскільки незаконної рубки не здійснював, вимог "Порядку спеціального використання лісових ресурсів", затвердженого постановою КМУ №761 від 23.05.2007, умов та порядку заготівлі деревини під час проведення рубок лісу не допускав. Відмічає, що постановою КМУ №665 від 23.07.2008 не передбачено відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень. З посиланням на ст.1166, ст.1172 ЦК України заперечує можливість деліктної відповідальності юридичної особи за протиправні дії працівника, які за своїм змістом не випливають з трудового (службового) становища. Вказує на те, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками, завданими незаконною порубкою дерев невстановленими особами. Вирок Болехівського міського суду від 28.12.2012 розцінює як такий, що встановлює вину конкретної фізичної особи в екологічному правопорушенні і не доводить вказаний причинно-наслідковий зв'язок. Звертає увагу, що при розгляді згаданої кримінальної справи цивільний позов про стягнення збитків в сумі 84373,62 грн було залишено без розгляду з підстав проведення розслідування в кримінальній справі по встановленню осіб, які вчинили незаконну рубку у кварталах 3,4 обходу №1.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

Згідно акту перевірки Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 18.04.2012 (а.с.43-44 т.І) було виявлено 67 пнів незаконно зрубаних дерев загальною масою 18, 42 м3 в кварталі №3, ділянки 2, 6; кварталі № 4, ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 на території лісового обходу №1 Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. В даному акті вказано, що обхід №1 охороняє майстер лісу Шопоняк Ігор Васильович. Згідно наказу №2 від 05.01.2011 (а.с.23-25 т.І) "Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ" за Шопоняком І.В. було закріплено та передано під охорону обхід №1 Гузіївської технічної дільниці №2, куди входять квартали 1, 2, 3, 4, 5, загальною площею 527 га.

Відповідно до п.1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, акт перевірки - це документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Як передбачено п.4.19 вказаного Порядку, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. Представники відповідача згаданий акт підписаний без зауважень, в установленому порядку його не оскаржували, а тому він є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28.12.2012 (а.с.25-29 т.П), який набрав законної сили 14.01.2013, Шопоняка Ігора Васильовича визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України, та застосовано ч.1 ст.69 Кримінального кодексу України з призначенням покарання у вигляді штрафу розміром 1000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями на підприємствах, установах, організаціях лісового господарства строком на 1 рік.

Даним вироком встановлено, що Шопоняк І.В., взявши на себе обов'язок по охороні лісу у ввіреному йому обході, не належним чином віднісся до виконання своїх службових обов'язків по охороні лісу, не виявив в кварталі №3, ділянки 2-6; кварталі № 4 ділянки 7, 9, 11, 13, 14, 16, 18 незаконну рубку 67 дерев породи граб, берези, осики, липи, вільхи, дуба загальною ліквідною масою 18,42 куб.м; внаслідок невиконання своїх службових обов'язків Шопоняк І.В. Долинському САЛГ заподіяно істотну шкоду на загальну суму 84373,62 грн.

Як передбачено ч.3 ст.35 ГПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Розрахунок розміру шкоди, завданої лісовому господарству вказаною незаконною рубкою лісу є додатком до акту перевірки від 18.04.2012 ( а.с.17-19 т.І). Даний розрахунок проведено державним інспектором з ОНПС Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області згідно додатку 1 постанови КМУ від 23.07.2008 №665 з урахуванням індексації і визначено розмір шкоди - 84373,62 грн. Даний розрахунок відповідає приписам постанови КМУ від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

При вирішенні спору слід виходити з того, що відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами п.1 ч.2 ст.19 та ч.ч.1,5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Як передбачено п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст.107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Системний аналіз змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.1,5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Такий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 22.10.2013 у даній справі. При цьому згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як передбачено ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

В ч.2 ст.1166 ЦК України вказано, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Оскільки при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач не подав доказів відсутні вини у вчиненні правопорушення - незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території. При цьому факт наявності вини відповідача у заподіянні шкоди, який пов'язаний з неналежним виконанням службових обов'язків його працівником, встановлений вищевказаним вироком суду і має преюдиційне значення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги п.7 ч.3 ст.29, п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.8,124 Конституції України, ст.ст.43,49, ст. 82 -ст.85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської ради (Фонд охорони навколишнього природного середовища) до Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування збитків на суму 84373,62 грн.

Стягнути з Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" 84373,62 грн (вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят три гривні шістдесят дві копійки) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 42186,81грн (сорок дві сто вісімдесят шість гривень вісімдесят одну копійку) на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Міжрічанської сільської ради, 16874,72 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривень сімдесят дві копійки) до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету, 25312,09 грн (двадцять п'ять тисяч триста дванадцять гривень дев'ять копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" в доход Державного бюджету України 1720,50 грн (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати стягувачам після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13

Головуючий суддя Малєєва О. В.

Суддя Гриняк Б. П.

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Малєєва О. В. 23.12.13