Рішення № 36332873, 10.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" грудня 2013 р. Справа № 911/4345/13

за позовом приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району

про стягнення 3821,93 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М., уповноважений, довіреність від 23.08.2013р. № 313;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.11.2013р. № 410 до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 3821,93 грн. заборгованості за поставлений товар, в тому числі 2975,99 грн. основного боргу, 845,94 грн. 17% річних, та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки від 09.03.2010р. № 1638 поставив відповідачу товар на суму 2975.99 грн. на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту поставки. Відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2975.99 грн. Також позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належать до стягнення передбачені договором 17 процентів річних в сумі 845,94 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4345/13 та призначено справу до розгляду на 10.12.2013р.

В судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача подав суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця В03 № 836934, місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру відповідає адресі, зазначеній позивачем в позовній заяві, на яку суд належним чином направляв копію ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням. Зазначене поштове відправлення на адресу суду не повернулось.

Згідно пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м. Черкаси (далі по тексту - ПП «ТД «Поляков»), до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

09.03.2010р. між ПП «ТД «Поляков» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір поставки №1638 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов Договору:

- Загальна сума товару, ціна одиниці, асортимент, кількість визначається у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника (пункт 1.2 Договору);

- Прийом товару здійснюється за накладною покупцем за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару є дата накладної і після прийняття товару він обміну та поверненню не підлягає (пункт 3.3 Договору);

- Покупець здійснює розрахунки за кожну отриману партію товару окремо шляхом перерахування 100% вартості на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару. (пункт 4.2 Договору);

- При порушенні покупцем пункту 4.2 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, збитки від інфляції та 17 % річних від суми боргу за весь час прострочення. (пункт 5.2 Договору);

- Договір вважається чинним в частині зобов'язань до повного їх виконання (пункт 6.1 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ПП «ТД «Поляков» в лютому 2012р. поставив відповідачу товар на суму 2975,99 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками видаткових накладних, а саме:

від 29.02.2012р. № КК-0390444 на суму 1533,42 грн.,

від 29.02.2012р. № КК-0390537 на суму 469.02 грн.,

від 29.03.2013р. № КК-0390226 на суму 973.55 грн.

Товар за вказаними накладними був отриманий повноважним представником відповідача за генеральним дорученням. Оригінали видаткових накладних та генерального доручення надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2 Договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за кожну отриману партію товару окремо шляхом перерахування 100% вартості на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач твердить, що за товар, поставлений за вищенаведеними видатковими накладними, відповідач грошові кошти не сплатив.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд ухвалою від 22.11.2013р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірними видатковими накладними. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ПП «ТД «Поляков» в частині оплати за отриманий товар на суму 2975,99 грн., відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми в примусовому порядку є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 845,94 грн. 17% річних. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів річних встановлений сторонами пунктом 6.1 Договору, згідно якого у разі порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, збитки від інфляції та 17 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договором, розмір та порядок нарахування пені, виходячи з наступного розрахунку:

Накладні від 29.02.2012р.Сума, грн. Фактично сплачено, грн. Кінцевий строк оплати (пункт 4.2 Договору)Основний боргПеріод прострочення17% річних, грн. (пункт 6.1 Договору№ КК-03904441533,42 14.03.121533,42 № КК-0390537469,02 14.03.12469,02 № КК-0390226973,55 14.03.12973,55 всього2975,99014.03.122975,9915.03.12 - 14.11.2013р.845,51судом встановлено, що за заявлений позивачем до 14.11.2013р. включно відповідача належать до стягнення 17% річних в сумі 845,51 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - приватного підприємства «Торговий дім «Поляков» заборгованості в розмірі 3821,50 грн., яка складається з 2975,99 грн. основного боргу та 845,51 грн. 17% процентів річних У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 614, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Торговий дім «Поляков» задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь приватного підприємства «Торговий дім «Поляков» (18005, м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Чехова, буд. 41, код ЄДРПОУ 32268131)

2975,99 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок) основного боргу,

845.51 грн. (вісімсот сорок п'ять гривень п'ятдесят одну копійку) процентів річних,

1720,30 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень тридцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 25.12.2013р.