Рішення № 36332363, 24.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2013 р. Справа № 902/1483/13

за позовом:Калинівської міської ради Вінницької області (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Дзержинського, 47)

до:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 105 669,25 грн. згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники :

позивач: Церковник Ж.М., довіреність № 02-1-906 від 04.07.2013 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2083 від 03.12.2012 р.

ОСОБА_4, довіреність № 2083 від 03.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 01.11.2013 р. звернулась Калинівська міська рада Вінницької області (далі-позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі -відповідач) з позовом про стягнення 105669,25 грн. згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та відповідачем 16 серпня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки в м. Калинівка площею 0,1075 га. у відповідності до умов Договору вартість продажу земельної ділянки визначена рішенням № 189 17-ої сесії Калинівської міської ради 5-го скликання від 23.04.2008 р. і становить 132 161,00 грн. з яких 39700,00 грн. сплачується до підписання договору, а решту грошей відповідач зобов'язувався сплатити протягом 3-х років частками щомісячно, починаючи з 15.09.2008 року, однак на момент подачі позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 66080,50 грн.

Таким чином позивач вважає, що заборгованість по договору та нараховані збитки за неналежне виконання зобов'язання повинні бути стягнуті з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 04.11.2013 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 21.11.2013 р.

Вказаною ухвалою зобов'язано позивача надати до суду уточнений розрахунок штрафних санкцій з посиланням на чинне законодавство; докази часткових проплат здійснених відповідачем на день розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення реалізації прав, наданих учасникам процесу.

05.12.2013 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає основну заборгованість частково в сумі 22418,38 грн., а в частині основного боргу в сумі 43662,12 грн. та 39588,75 грн. - пені застосувати позовну давність та в позові відмовити.

16.12.2013 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 66 081,00 грн. основної заборгованості та 7 956,72 грн. - пені.

24.12.2013 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Суд розглянувши подану заяву приймає її на підставі ст. 22 ГПК України.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали викладені у відзиві обставини та визнали позов частково в сумі 22418,38 грн. в решті позовних вимог просили суд відмовити.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, а саме п.п. 1.1. та 1.2 Договору, продавець (позивач), в особі представника, на підставі рішення № 189 17-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 23 квітня 2008 року продав, а покупець (відповідач) купив земельну ділянку площею 0,1075 га, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Відповідно до п.п. 2.1.та 2.2. Договору, вартість продажу земельної ділянки визначена рішенням № 189 17-ої сесії Калинівської міської ради 5-го скликання від 23.04.2008 р. і становить 132 161,00 грн. з яких 39700,00 грн. сплачується до підписання договору, а решту грошей відповідач зобов'язувався сплатити протягом 3-х років з дня підписання договору, рівними частками щомісячно до 15 числа, починаючи з 15.09.2008 року в продовж трьох років.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання по договору щодо оплати, а саме: 20 серпня 2008 року сплатив 39700,00 грн.; 08 лютого 2013 року - 18626,00 грн. та 20 лютого 2013 року - 7754,50 грн.

В заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66081,00 грн., однак суд зробивши перерахунок заборгованості відповідача перед позивачем на підставі поданих в справу доказів (банківська виписка на суму 39700,00 грн. від 20.08.2008 р., квитанція № к24/8/57 від 08.02.2013 р. на суму 18626,00 грн., платіжне доручення № 35392793 від 20.02.2013 р. на суму 7754,50 грн.) в становив що на день розгляду справи в судовому засіданні заборгованість відповідача за договором складає 66080,50 грн.(132 161,00 грн. - 39700,00 грн. - 18626,00 грн. - 7754,50 грн. = 66080,50 грн.), а тому в заявлені позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 0,50 грн. основного боргу слід відмовити як безпідставно заявлених.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд на підставі ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України застосувати позовну давність до частини позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Так, розглянувши заяву відповідача, викладену у відзиві, про застосуванні позовної давності судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.2. Договору, продаж визначеної у Договорі земельної ділянки вчиняється за 132 161,00 грн. з яких 39700,00 грн. сплачується до підписання договору, а решту грошей відповідач зобов'язувався сплатити протягом 3-х років з дня підписання договору, рівними частками щомісячно до 15 числа, починаючи з 15.09.2008 року в продовж трьох років.

Таким чином, умовами договору передбачено, що залишок боргу в сумі 92461,00 грн. відповідач має сплатити в строк до 15 вересня 2011 року рівними частками щомісячно, даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи листами позивача від 24.01.2013 р. та 27.05.2013 р.

З аналізу викладеного судом встановлено, що повний розрахунок за земельну ділянку повинен був бути здійснений відповідачем до 15.09.2011 року (включно), таким чином позивач дізнався (чи міг дізнатися) про порушення свого права 15.09.2011 р.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач не здійснював щомісячні платежі за період з 15.09.2008 року по 08.02.2013 року, а в суд з вимогою про стягнення боргу звернувся лише 30.10.2013 р.

Відповідно до ст. 223 ГК України, ст.. 256 ЦК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України -загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності по вимогам кредитора, яка випливає із порушення боржником умов договору про погашення боргу частками (щомісячними платежами) починається по відношенню до кожної окремої частини з дня, коли відбулось дане порушення.

Позовна давність в таких випадках обчисляється окремо по кожному простроченому платежу. Дана позиція Верховного Суду України викладена у постанові ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13.

Відповідач 08.02.2013 року здійснив платіж на виконання умов договору та враховуючи вимоги ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Статтею 267 ЦК України визначено наслідки спливу позовної давності, а саме:

- Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

- Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

- Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

- Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

- Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що відповідач мав розраховуватись з позивачем щомісячними платежами починаючи з 15.09.2008 року і до 15.09.2011 року то вимоги позивача про стягнення боргу за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року (17 місяців) в сумі 43662,12 грн. (із розрахунку щомісячного платежу в сумі 2568,36 грн.) задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені з порушенням строку позовної давності, що у силу ст. 267 ЦК України є підставою відмови у позові.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги той факт, що позивач просить стягнути з відповідача 66080,50 грн. боргу, з яких , як встановлено судом, 43662,12 грн. є такими, що не підлягають задоволенню, в зв'язку зі спливом позовної давності, а заборгованість з лютого 2010 року по вересень 2011 року в сумі 22418,38 грн. (з урахуванням часткових проплат) судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення 7956,72 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

В п. 4.1. Договору, на який посилається позивач, зазначено, що у випадку невиконання покупцем умов цього договору продавець має право вимагати виконання покупцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань.

За таких обставин в частині стягнення 7956,72 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 16.08.2008р. не зазначено про забезпечення виконання зобов'язання пенею, а в п. 4.1. Договору зазначено лише про збитки.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представником позивача докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2113,39 грн., в зв'язку з зменшенням позовних вимог сума судового збору має становити 1720,50 грн., що на 392,89 грн. більше розміру, встановленого законом, а тому вказана сума підлягає поверненню з бюджету на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Калинівської міської ради Вінницької області (22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Дзержинського, 47, код 04326106) 22418,38 грн. - основного боргу; 520,96 грн. - судового збору.

В частині стягнення 43662,62 грн. - основного боргу та 7 956,72 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 грудня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи