Рішення № 36332353, 20.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2013 р. Справа № 902/1340/13

Господарський суд Вінницької області у складі у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів: Тварковського А.А., Яремчука Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ

до: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, м.Вінниця

про визнання права власності

при секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників:

позивача: Книжник М.В., довіреність № 2460D/2013 від 04.10.2013 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.2001 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", м.Київ до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, м.Вінниця про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 23.

Ухвалою суду від 24.09.2013 року порушено провадження у справі № 902/1340/13 та призначено до розгляду на 09.10.2013 року.

08.10.2013 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог (а.с.37, т.1).

Ухвалою від 09.10.2013 року розгляд справи відкладено до 23.10.2013 року.

21.10.2013 року позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення по справі (а.с.47-48, т.1).

Ухвалою суду від 23.10.2013 року розгляд справи відкладено до 31.10.2013 року в зв'язку з неявкою відповідача з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу.

В засіданні суду 31.10.2013 року представником позивача подано для долучення до матеріалів справи відповідь приватного нотаріуса ОСОБА_2 про неможливість видачі позивачу дублікату договору купівлі - продажу майна по правочину від 10.11.1996 року, який на момент його укладення відповідно до законодавства укладався в простій письмовій формі без обов'язкового посвідчення нотаріусом (а.с.82, т.1).

За усним клопотанням позивача в засіданні суду оголошено перерву до 04.11.2013 року.

В засіданні суду 04.11.2013 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування від БТІ інформації щодо площі та літерності приміщення по Хмельницькому шосе, 23 в м.Вінниці, яке належить ПАТ СК "Універсальна".

Ухвалою суду від 04.11.2013 року з метою отримання додаткових доказів розгляд справи відкладено до 20.11.2013 року.

18.11.2013 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви в якій останній просить суд визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" на нежилі приміщення загальною площею 287,6 кв.м., що розташовані за адресою м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23, літ.А (а.с.90, т.1).

Ухвалою суду від 20.11.2013 року розгляд справи відкладено на 04.12.2013 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів на підставі поданого позивачем клопотання.

Ухвалою суду від 04.12.2013 року розгляд справи відкладено до 09.12.2013 року.

Ухвалами від 04.12.2013 року та від 09.12.2013 року суд, в порядку ст.65 ГПК України, витребовував від КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" надати письмову інформацію щодо літерності площ приміщення, що було предметом договору купівлі - продажу майна укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Вінницянафтопродукт" та Закритим акціонерним товариством "Страхова інвестиційна компанія "Талісман" (аркуш інвентарної справи 123) із врахуванням наявних в інвентаризаційній справі матеріалів, в тому рахунку тих, що підтверджують набуття права власності та його реєстрацію за Відкритим акціонерним товариством "Вінницянафтопродукт" та попередніми правовласниками (ТОВ "Техсервіс-ЛТД", ДП "Вінницяінжавтосервіс") тощо.

Під час проведення судового засідання 09.12.2013 року суд дійшов висновку, що справа № 902/1340/13 відноситься до категорії справ значної складності враховуючи необхідність у витребуванні значного обсягу доказової бази для всебічного та об'єктивного з'ясування обставин спору у зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 09.12.2013 року для розгляду справи № 902/1340/13 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О..

Ухвалою від 09.12.2013 року справу № 902/1340/13 прийнято колегією суддів до свого провадження та призначено до розгляду на 20.12.2013 року.

В судове засідання 20.12.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 09.12.2013 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Соборна, буд.59, м.Вінниця, 21050.

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул.Соборна, буд.59, м.Вінниця, 21050, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд зауважує, що факт отримання ухвал, в тому рахунку останньої - від 09.12.2013 року - підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

20.12.2013 року до суду надійшла заява позивача про уточнення прохальної частини позовної заяви відповідно до якої останній просить суд визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23 і яке складається з: приміщення у підвалі 26, 27, частина 28 площею 5,0 кв.м., на ІІ поверсі 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, частина 176 площею 63,9 кв.м., загальною площею частини приміщень 287,6 кв.м..

Також у вказаній заяві позивач просить покласти судові витрати на нього.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву позивача у порівнянні із змістом заявленого позову суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду позаяк в останній конкретизовано місцерозташування оспорюваної частини приміщення, його площа та ідентифікуючі цифрові характеристики при незмінності предмету позовних вимог (визнання права власності на нерухоме майно).

Як вбачається із позовної заяви та письмових пояснень підставою позовних вимог є посилання позивача на наступні обставини:

- реєстраційним свідоцтвом Вінницького МБТІ від 27.03.1997 року підтверджується право власності за ЗАТ "Страховий центр "Поділля" на нежитлові приміщення,що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23;

- позивач є правонаступником ЗАТ "Страховий центр "Поділля";

- правоустановчі документи на право власності на нежитлові приміщення площею 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23, а саме оригінал договору купівлі-продажу майна від 10.11.1996 року та акт прийому-передачі майна від 19.11.1996 року втрачено, а оформити їх дублікат неможливо, оскільки останні оформлялись в простій письмовій формі;

- численні безрезультатні спроби позивача зареєструвати право власності на вказані приміщення в позасудовому порядку протягом 2010-2013 років, зокрема звернення з листами та заявами до Комунального підприємства Вінницьке МБТІ, Вінницької міської ради та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Вінницькій області залишились без задоволення тощо.

В якості нормативно-правового обгрунтування заявленого позову позивач послався на приписи ст.ст.319, 321, 392 ЦК України.

Як вказувалось вище відповідач відзиву та будь-яких письмових пояснень щодо власної процесуальної позиції з приводу заявленого позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В порядку приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу № 171 від 12.02.1996 року державне підприємство "Вінницяінжавтосервіс" прийняло за актом передачі майна від 19.04.1996 року майно, серед якого приміщення № 16, з № 22 по № 27, 28, 29, з № 78 по № 98, з № 102 по № 109, з № 148 по № 165, з № 167 по № 208, № 217, № 253 загальною площею 2 020,9 кв.м., що розташовані за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця (а.с.109-116, 119, т.1).

Правонаступником державного підприємства "Вінницяінжавтосервіс" являється товариство з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-ЛТД", що підтверджується п.1.1 статуту останнього (а.с.117-118, т.1).

Згідно біржового контракту № 903 від 05.08.1996 року ТОВ "Техсервіс-ЛТД" продало ЗАТ "Вінницянафтопродукт" приміщення у підвалі 26, 27, частина 28 площею 5,0 кв.м., на ІІ поверсі 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, частина 176 площею 63,9 кв.м., загальною площею частини приміщень 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця (а.с.120-123, т.1).

В подальшому ВАТ "Вінницянафтопродукт" на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.1996 року продало ЗАТ "Страхова інвестиційна компанія "Талісман" нежилі приміщення загальною площею частини приміщень 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця (а.с.124-127, т.1).

За рішенням загальних зборів засновників (протокол № 8 від 28.10.1996 року) ЗАТ "Страхова інвестиційна компанія "Талісман" переіменоване у Закрите акціонерне товариство "Страховий центр "Поділля", що вбачається із п.1.1 Статуту останнього (а.с.49-67, т.1).

Відповідно до реєстраційного свідоцтва Комунального підприємства Вінницьке МБТІ від 27.03.1997 року право власності на нежитлові приміщення площею 287,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23 належать Закритому акціонерному товариству "Страховий Центр Поділля" (а.с.128, т.1).

Згідно п.1.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", товариство, з поміж іншого, створене шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Страховий центр Поділля" у Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (а.с.7-19, т.1).

Пунктом 1.1.3 вказаного статуту зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно п.1.2 вказаного статуту товариство є правонаступником закритого акціонерного товариства "Страховий центр "Поділля", відкритого акціонерного товариства "Терен", страхового акціонерного товариства закритого типу "Саламандра-Десна", закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Карпати".

11.10.20111 року позивач звернувся до Комунального підприємства Вінницьке МБТІ з заявою (№406) з проханням переєстрації приміщень площею 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23 (а.с.24, т.1).

У відповіді на лист Комунальне підприємство Вінницьке МБТІ зазначило, що внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно не є державною реєстрацією відповідного права та не потребує заміни чи отримання нового правовстановлюючого документу (листи №1118 від 14.10.2011року, №187 13.02.2012 року) (а.с.25-26, т.1).

11.12.2012 року позивач звернувся до Вінницької міської ради з заявою № 1940/10-022 щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення площею 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23 за Публічне акціонерне товариство "Універсальна" в зв'язку з втратою правоустановчих документів (а.с.20, т.1).

Листом виконавчий комітет Вінницької міської ради (№01-00-006-55603 від 29.12.2012 року) звернув увагу на відсутність з 01.01.2013 року у органів місцевого самоврядування повноважень по оформленню права власності та видачі свідоцтв на право власності (а.с.21, т.1).

13.08.2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Вінницькій області з проханням надати інформацію щодо можливості виготовлення дублікату втраченого договору купівлі-продажу від 19.11.1996 року та реєстрації права на нерухоме майно при відсутності оригіналу вказаного договору (а.с.28, т.1).

Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Вінницькій області надала деякі роз'яснення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, що підтверджується листом від 26.03.2013 року № 84/3/23 (а.с.29, т.1).

Із змісту листа КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризацї" від 17.12.2013 року № 1104суд/вих слідує, що ВАТ "Вінницянафтопродукт" після придбання у ТОВ "Техсервіс-ЛТД" нежилого приміщення загальною площею 287,6 кв.м., відчужило приміщення такою площею ЗАТ "Страхова інвестиційна компанія "Талісман" про що вказувалось вище.

Також у вказаному листі зазначено, що нежилі приміщення, які являлись предметом біржового контракту № 903 від 05.08.1996 року укладеного між ЗАТ "Вінницянафтопродукт" та ТОВ "Техсервіс-ЛТД" після набуття їх у власність ЗАТ "Страхова інвестиційна компанія "Талісман" в подальшому не являлись предметом будь-яких правочинів по відчуженню майна.

При цьому станом на 29.12.2012 року право власності зареєстровано, крім іншого, за ЗАТ "Страховий центр "Поділля" - площа нежитлових приміщень - 287,6 кв.м..

Виходячи з наведеного вище суд приходить до переконливого висновку про те, що нежитлові приміщення які були предметом біржового контракту № 903 від 05.08.1996 року відповідно були предметом договору купівлі-продажу від 10.11.1996 року і як наслідок свідчать саме про їх набуття ЗАТ "Страховий центр "Поділля".

Також суд зазначає, що в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 14514447 від 12.12.2013 року та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 14513957 від 12.12.2013 року наявних в матеріалах справи відсутня інформація про реєстрація права власності на нежитлові приміщення, які були предметом вказаних вище біржового контракту та договору купівлі-продажу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, способів захисту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Відповідно до приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 392 ЦК України видно, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2011 у справі № 25/208-08.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Главою 24 ЦК України унормовано набуття права власності.

Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вказувалось вище позивач неодноразово звертався з листами до відповідача з проханням зареєструвати право власності на нежилі приміщення, які являються предметом даного спору, однак останній відмовляв в реєстрації права власності за позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача свідчать про оспорення права власності позивача на спірне майно, відтак, позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права на підставі ст.392 ЦК України.

Як встановлено судом факт придбання спірного майна товариством правонаступником якого являється позивач підтверджується договором від 10.11.1996 року, факт передачі придбаного майна підтверджується актом прийому-передачі майна від 19.11.1996 року, а факт правонаступництва від покупця за вказаним договором до позивача статутами останніх.

Із матеріалів справи також слідує, що на момент розгляду даної справи зазначений вище договір у встановленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним, а тому є чинним, що свідчить про правомірність набуття позивачем права власності на оспорювані нежитлові приміщення та належність йому на праві власності останніх на момент прийняття рішення у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів доведено приналежність спірного майна йому на праві власності, в зв'язку з чим колегія суддів вважає заявлений Публічним акціонерним товариством "Універсальна" позов до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про визнання права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 23 правомірним та обгрунтованим в зв'язку з чим задовольняє його в повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховано, що згідно пункту 18 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні зі здійсненням права власності та його захистом" названі у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" органи єдиної системи реєстрації відповідних прав (систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку) можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

В зв'язку з поданою позивачем заявою про покладення на нього судових витрат, а також враховуючи те, що спір у даній справі виник не з вини відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на нього у відповідності до приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

20.12.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна", вул.Б.Хмельницького, 48 А, м.Київ, 01030 (ідентифікаційний код-20113829) на нежитлові приміщення у підвалі 26, 27, частина 28 площею 5,0 кв.м., на ІІ поверсі 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, частина 176 площею 63,9 кв.м., загальною площею частини приміщень 287,6 кв.м., що розташовані за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 23, м.Вінниця.

3. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

судді Тварковський А.А.

Яремчук Ю.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул.Соборна, буд.59, м.Вінниця, 21050.