Ухвала суду № 36331190, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13305/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Харченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому згідно заяви про уточнення, зміну позовних вимог просив:

- визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України ВП № 34087985 від 05.09.2012 року за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу);

- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В., що проявилися в неналежному розгляді заяви ОСОБА_2 від 28.08.2012 року про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, Голови ДВС України Стадніка Г.В., начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В., що проявилися в не виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року по справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а-19515/10/2670;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути належним чином заяву ОСОБА_2 від 28.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження та винести постанову у відповідності та згідно до вимог ст. 11, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» про відкриття виконавчого провадження;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України виконати в повному та фактичному обсязі вимоги постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року по справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а-19515/10/2670;

- винести окрему ухвалу відносно Державної виконавчої служби України, Голови ДВС України Стадника Г.В., начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р. В. для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спричинили порушення та не дотримання вимог національного законодавства, порушення прав та інтересів ОСОБА_2 та для притягнення винних осіб до відповідальності;

- встановити судовий контроль, спосіб та порядок виконання судового рішення;

- покласти обов'язок щодо належного, повного та фактичного виконання постанови суду на Голову ДВС України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2а-19515/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по невиконанню рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Погребна проти України» в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002; зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Погребна проти України» в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002.

12 червня 2012 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №2а-19515/10/2670 про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року, згідно якої зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського суду з прав людини у справі «Погребна проти України» в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 року №2-7/2002, у якому стягувачем визначено ОСОБА_2

28 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження. До заяви позивачем було додано оригінал виконавчого листа № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2011 року у справі № 2а-19515/10/2670 та копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі № 2а-19515/10/2670.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В. від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-19515/10/2670, виданого 12 червня 2012 року.

Зазначену постанову державний виконавець мотивував тим, що у виконавчому документі містяться виправлення в ідентифікуючих даних стягувача, а саме: зазначено рукописний текст, який не завірено, що є порушенням п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах. Також, вказав, що інформація щодо боржника відсутня в Єдиному державному реєстрі щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Постанову від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) супровідним листом від 14 вересня 2012 року за № П-11487/5.1303/7 направлено на адресу позивача 17 вересня 2012 року (відповідно до штампу на конверті), яку останнім отримано 19 вересня 2012 року.

Позивач, вважаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05 вересня 2012 року та дії державного виконавця, а також посадових осіб Державної виконавчої служби України протиправними, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність винесення відповідачем постанови від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV.

Згідно ст. 2 та ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 25 Закону передбачений порядок прийняття виконавчого документа до виконання.

Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження встановлено частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних у платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно пунктів 12.2 та 12.3 розділу ХІІ Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2006 року № 155, виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, або їх представників після набрання судовим рішенням законної сили, а в справах, за якими рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення судового рішення. Виконавчий лист заповнюється чітко і грамотно. Помарки і виправлення у виконавчому листі не допускаються.

Частинами 1 та 2 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом, а згідно частини 4 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у разі видачі виконавчого документу судом, тільки суду надано право вносити виправлення до такого виконавчого документу шляхом винесення відповідної ухвали.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, виданому Київським апеляційним адміністративним судом, невідомою особою внесено виправлення, а саме рукописним текстом зазначено паспортні дані та ідентифікаційний номер позивача (стягувача по зазначеному виконавчому листу), які Київським апеляційним адміністративним судом не засвідчувались.

Отже, поданий 28 серпня 2012 року ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України на виконання виконавчий лист у справі № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, містить виправлення, які не відповідають закону, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження за таким виконавчим листом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 вправі звернутись в порядку ст.259 КАС України до суду який видав виконавчий лист з заявою про виправлення помилки, допущеної при його оформленні, проте позивач обрав інший шлях захисту своїх інтересів, який не ґрунтується на вимогах законодавства.

На думку суду апеляційної інстанції, наведені апелянтом обставини не можуть бути підставою для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Також частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, державним виконавцем винесено 05 вересня 2012 року, тобто з пропуском встановленого строку, при цьому супровідний лист про направлення зазначеної постанови підписано 14 вересня 2012 року, а направлено на адресу позивача 17 вересня 2012 року.

Проте, дотримання строків розгляду та направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження саме по собі не впливає на правомірність винесення такої постанови. Перевірка наявності чи відсутності в діях державного виконавця порушень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» могла б здійснюватися у разі заявлення позивачем вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо порушення строків розгляду та направлення копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Однак, такі вимоги позивачем в межах даної справи - не заявлялися.

Також, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскільки решта позовних вимог ОСОБА_2 є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 05.09.2012 року ВП № 34087985, то підстави для їх задоволення відсутні, так як оскаржувана постанова державного виконавця є законною та винесеною в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 17.12.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.