Ухвала суду № 36330302, 18.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 735/1278/13-ц Провадження № 22-ц/795/2698/2013 Головуючий у I інстанції - Корзюк Т. П. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Руденко О.М., за участю:представника відповідача та третьої особи - Харченко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Червоненського психоневрологічного інтернату на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Червоненського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Червоненський психоневрологічний інтернат просить скасуватирішення Коропського районного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги Червоненського психоневрологічного інтернату зводяться до того, що в оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою та неправильністю встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи, неправильною, необ'єктивною оцінкою доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не було враховано факти неправомірної поведінки позивачки та взагалі неправильно трактована її поведінка, оскільки вона дійсно не виконувала свої посадові обов'язки та самовільно, безпідставно залишала своє робоче місце, що і підтверджено матеріалами справи та показами свідків. Також на думку апелянта, висновок суду першої інстанції стосовно того, що звільнення ОСОБА_6 відбулося з порушенням процедури погодження з профспілковим органом суперечить дійсним обставинам справи, оскільки позивачка відмовилась від участі в засіданні профспілкового комітету, при цьому судом не взяті до уваги свідчення голови профспілкового комітету ОСОБА_7 та членів ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили, що під час засідання профспілкового комітету обговорювалось питання звільнення ОСОБА_6 саме за систематичне невиконання нею посадових обов'язків. Також апелянт звертає увагу на те, що в ході розгляду справи стороною позивача не було надано доказів на спростування встановленого відповідачем систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових обов'язків, а отже висновок суду першої інстанції про те, що порушення, яке визначено в наказі про звільнення не ґрунтується на конкретних фактах, зроблено лише на підставі пояснень сторони позивача і є припущеннями, на яких в силу ст. 60 ІІПК України не може ґрунтуватись судове рішення, якщо їх заперечує інша сторона, оскільки в наказі про звільнення ОСОБА_6 є конкретні посилання на доповідні працівників, де зазначено, які конкретно обов'язки не виконувала позивачка та які саме порушення вона допустила .

Оскаржуваним рішенням Коропського районного суду від 12 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 33-К від 10.09.2013 року директора Червоненського психоневрологічного інтернату Коропського району Чернігівської області про звільнення ОСОБА_6 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, по п.3 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_6 на посаді машиніста з прання та ремонту спецодягу Червоненського психоневрологічного інтернату Коропського району Чернігівської області; стягнуто з Червоненського психоневрологічного інтернату Коропського району Чернігівської області на користь ОСОБА_6 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2474 грн. 12 коп. та на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

В засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_6 не з"явилась, будучи належно повідомлена про час та місце розгляду справи. Згідно з повідомленням представника відповідача, після ухвалення місцевим судом рішення про поновлення на роботі позивач подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, і така заява була задоволена відповідачем.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи - Харченко Ю.П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що наказом № 19-К від 09.07.2012 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу швачкою Червоненського психоневрологічного інтернату (а.с.15). Наказом № 22-К від 07.08.2012 року ОСОБА_6 була переведена за її згодою машиністом із прання та ремонту спецодягу інтернату (а.с. 16).

Наказом № 47 від 29.08.2013 року дирекцією інтернату була оголошена догана ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за порушення внутрішнього трудового розпорядку та невиконання розпоряджень безпосереднього керівника в.о. сестри-господині ОСОБА_11 (а.с.17, 38). Підставою накладення стягнення зазначено доповідну в.о. сестри-господині ОСОБА_11 про те, що 28.08.2013 р. працівниці ОСОБА_6 і ОСОБА_10 в робочий час залишили своє робоче місце, безпідставно перебували в кочегарці, не виконували своїх посадових обов"язків та не реагували на зауваження (а.с.19, 42). В пояснюючій від 29.08.2013 р. ОСОБА_6 заперечувала порушення нею правил трудового розпорядку (а.с.18).

Наказом № 48 від 30.08.2013 року дирекцією інтернату ОСОБА_6 і ОСОБА_12 було оголошена догана за самовільне залишення робочого місця та вживання спиртних напоїв в робочий час (а.с.20, 39). Підставою накладення стягнення зазначено доповідну чергового медичного працівника ОСОБА_13 від 29.08.2013р. (а.с.21,47). В пояснюючій від 29.08.2013 р. ОСОБА_6 заперечувала вказані обставини (а.с.22).

Посилання суду першої інстанції в описовій частині рішення на те, що ОСОБА_6 вважає дані накази незаконними, оскільки трудової дисципліни не порушувала, є безпідставними.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Накази № 47 від 29.08.2013 року та № 48 від 30.08.2013 року ОСОБА_6 в установленому порядку не оскаржила, вимоги про визнання зазначених наказів незаконними в позовній заяві відсутні, а тому відсутні підстави для визнання цих наказів незаконними або нечинними,.

Наказом № 33-К від 10.09.2013 р. ОСОБА_6 була звільнена з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с.8).

Профспілковий комітет Червоненського психоневрологічного інтернату протоколом №1 від 10.09.2013 року надав директору установи згоду на звільнення з роботи ОСОБА_6 згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.23).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що при її звільненні за п. 3 ст. 40 КЗпП України дирекція інтернату повинна була навести конкретні факти допущені нею невиконання обов'язків, а також зазначити коли саме вони мали місце, які проступки вчинила позивач після застосування до неї стягнення і коли. В наказі про звільнення позивача з роботи лише констатовано, що ОСОБА_6 систематично не виконувала без поважних причин обов'язків, накладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку: що профспілковий комітет розглянув заяву директора інтернату про надання згоди на звільнення ОСОБА_6 з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку без присутності позивача, чим порушив вимоги ст. 43 КЗпП України. При обчисленні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із розрахунку, наведеному відповідачем в довідці від 25.09.2013 р. (а.с.24).

З матеріалів справи встановлено, що наказом № 33-К від 10.09.2013 року ОСОБА_6 була звільнена з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку - за п.3 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення було зазначено доповідну чергового медичного працівника ОСОБА_13 від 29.08.2013р., доповідні в.о. сестри-господині ОСОБА_11 від 28.08.2013 р. та 10.09.2013 р., копії наказів від 29.08.2013 р. та 30.08.2013 р. про оголошення ОСОБА_6 догани за порушення трудової дисципліни, пояснюючі ОСОБА_6 та виписка з протоколу засідання профспілкового комітету №1 від 10.09.2013 р.

Відповідно п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З доповідної в.о. сестри-господині ОСОБА_14 від 10.09.2013 року, яка була приводом для звільнення позивачки після застосування до неї двічі дисциплінарних стягнень у вигляді доган, вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово безпідставно залишає своє робоче місце, на її розпорядження не реагує, свої обов'язки не виконує, за речами довіреними їй для приведення в чистий, охайний вигляд не слідкує, неодноразово з'являлась на робочому місці з запахом спиртного. Дослідивши надані сторонами письмові докази, показання допитаних свідків, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено, що після застосування двічі дисциплінарних стягнень у вигляді доган позивачка знову допустила порушення трудової дисципліни, не зазначено, в чому конкретно таке порушення проявилось, коли саме воно було допущене, та що таке порушення може бути підставою для звільнення з роботи. Також встановлено, що надати пояснення з приводу даної доповідної ОСОБА_6 запропоновано не було.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано та із законних підстав ухвалив рішення про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 11.09.2013 року по день ухвалення рішення 12.11.2013 року за 43 робочих дні..

Місцевий суд дійшов також вірного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано їх розрахунку та доказів оплати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Червоненського психоневрологічного інтернату - відхилити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: