Рішення № 36330143, 18.12.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8374/13-ц

Провадження № 2/750/2695/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2013 року

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: судді Жук М.І., за участю секретаря судового засідання Заліської Ю.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину нової добудови до житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 року позивач звернувся до суду з позовом (уточнений 10.09.2010 року) до відповідача з вимогами: про визнання частини будинку №3 по вулиці Яблунева в місті Чернігів спільною частковою власністю подружжя, про визнання права власності на 1/2 частину добудови житлового приміщення.

Позивач в судовому засіданні позивач підтримав.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши докази по справі - суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що з 11.07.1972 року власником будинку №3 по вулиці Яблунева в місті Чернігів була ОСОБА_8 (мати відповідача), яка померла 08.02.2003 року і це підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу будинку від 11.07.1972 року, який був підданий державній реєстрації (а.с.69-70).

Відповідно до інвентаризаційних відомостей, вказане домоволодіння на момент придбання ОСОБА_8 включало: житловий будинок, житловою площею 54 кв.м, куди входили три житлові кімнати, кухня, веранда та кладова, які на плані були позначені літерою А-1 та сарай, який прилягав до житлового будинку та був позначений на плані літерою Б-1 (а.с.10-11).

Згідно нотаріально посвідченого заповіту від 22.07.2002 року, ОСОБА_8 вказаний будинок заповіла сину - ОСОБА_3, але на момент розгляду справи відповідач не подав до суду правовстановлюючі документи на домоволодіння, які б підтверджували наявність у нього права власності на зазначене нерухоме майно (а.с.7).

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.01.1979 року по 23.05.2002 року і позивач з 14.03.1997 року зареєстрований і проживає у вказаному домоволодінні.

Під час перебування в шлюбі сторони досягли домовленості здійснити добудову до житлового будинку, щоб забезпечити сторін і їх двох дітей окремим житлом та, за згодою власника будинку ОСОБА_8, за спільні трудові та грошові затрати подружжя побудувало на вказаному домоволодінні: -прибудову капітального типу, загальною площею 47,5 кв.м, позначену на плані літерою А№-1 (яка складається з житлової кімнати 1-6, площею 8,3 кв.м, житлової кімнати 1-5, площею 9,5 кв.м, кухні 1-4, площею 14,6 кв.м, коридора 1-1, площею 8,7 кв.м, ванни 1-3, площею 3,2 кв.м, котельні 1-2, площею 3,2 кв.м, веранди а№); - гараж В, сарай Д, сарай д, влаштувало системи водопостачання та газопостачання в домоволодіння, загальна вартість яких становить 212064 грн, а загальна ринкова вартість домоволодіння складає 472194 грн, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи №С-66 від 20.07.2013 року (а.с.43-54).

У відповідності до положень ст.ст.22, 25 Кодексу про шлюб та сімю України (який втратив чинність 01.01.2004 року), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права з володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст.12,16,17 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року (який втратив чинність на підставі Закону №997-V від 27.04.2007 року), праця громадян є основою створення i примноження їх власності. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України. Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є

їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Таким чином, сторони, перебуваючи в шлюбі, шляхом добудови (створення нових обєктів нерухомості), істотно збільшили у своїй цінності внаслідок спільних трудових та грошових затрат домоволодіння №3 по вулиці Яблуневій в місті Чернігів на загальну суму 212064 грн і вказане майно, виходячи з аналогії закону і на підставі ст.ст.22, 25 Кодексу про шлюб та сімю України, ст.12,16,17 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, суд визнає спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до положень ст.ст.60, 61, 57, 70, 71 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Викладені обставини є підставою для задоволення позову і в порядку поділу майна подружжя, за позивачем необхідно визнати право власності на 1/5 частину домоволодіння, що знаходиться в місті Чернігів, вулиця Яблунева, будинок №3, так як доля позивача у спільному майні подружжя становить в грошовому обчисленні 106032 грн (212064 грн :2), що відповідає 1/5 частині від загальної вартості домоволодіння.

Доводи відповідача про те, що позивач без поважних причин пропустив трьохрічний строк звернення до суду за захистом порушеного права не заслуговують на увагу, так як відповідач з 2009 року став приймати заходи, які були спрямовані на позбавлення права позивача проживати у спірному будинку і ці обставини підтверджуються матеріалами перевірок з Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області (а.с.87-89).

Відповідач не подав до суду належних і допустимих доказів про те, що його мати (ОСОБА_8П.) приймала участь особистими грошовими коштами у збільшенні цінності спірного домоволодіння.

Встановлені судом обставини є підставами для задоволення позову.

Судові витрати по справі необхідно покласти на сторін, приймаючи до уваги те, що позивач не в повному обсязі сплатив судовий збір при подачі позову до суду та виходячи з розміру задоволених позовних вимог (1/5 частини будинку в грошовому обчисленні складає 94438 грн 80 коп).

Керуючись ст.ст.213-215, 88 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності на 1/5 (одну/пяту) частину домоволодіння, що знаходиться в місті Чернігів, вулиця Яблунева, будинок №3 (три).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн 98 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.12.2013 року.

Суддя