Ухвала суду № 36326462, 01.10.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/20137/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/803/13 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Шевчук Г. М., Бершадської Г. В.,

при секретарі - Дудіна Т.В.

з участю сторін - представника ПАТ

"Дельта Банк" Іванюк Т.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2012 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося з позовною заявою через Тернопільський міськрайонний суд до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що 29 травня 2006 року між ТзОВ «Український промисловий Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № 53/КВф-06, за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у сумі 23 000 доларів США, зі сплатою 15 % річних та з кінцевим погашення до 28.05.2013 року.

В забезпечення виконання з обов'язання за кредитним договором №53/КВф-06 від 29.05.2006 між ТзОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки Жпорф-06 від 29.05.2006 року.

30.06.2010 року між ТзОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, згідно якого ТзОВ "Український промисловий банк" відступив право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами АТ "Дельта Банк".

Просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість в сумі 162744,41 грн. гривень, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконує.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року вирішено: "Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) в користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 162774 (Сто шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 41 коп. заборгованості за кредитним Двором № 53/КВф-06 від 29.05.2006 року.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1627,74 грн. судового збору. "

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2013 року скасувати, обґрунтовуючи тим, що кредитний договір про надання йому кредиту в іноземній валюті суперечить ст. 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня і усі розрахунки мають проводитись виключно в гривні або в інших чітко визначених законом випадках в іноземній валюті. Крім того, погашення кредиту та сплата відсотків в іноземній валюті є несправедливими умовами договору, так як у випадку знецінення національної валюти погіршує становище позичальника, у зв'язку з чим на вимогу споживача він може бути визнаний недійсним. Ці положення суд не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 29 травня 2006 року між ТзОВ «Український промисловий Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № 53/КВф-06, за яким позивач надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у сумі 23 000 доларів США, зі сплатою 15 % річних та з кінцевим погашення до 28.05.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №53/КВф-06 від 29.05.2006 між ТзОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки Жпорф-06 від 29.05.2006 року.

30.06.2010 року між ТзОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТзОВ "Укрпромбанх" на користь ПАТ "Дельта Банк", згідно умов якого ТзОВ "Український промисловий банк" передав ПАТ "Дельта Банк" право вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальним договорами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, в порушення умов кредитного договору та вимог вищевказаного Закону, свої зобов'язання не виконує.

Так станом на 04 жовтня 2012 року року заборгованість склала:

- за кредитом в сумі 118 229,58 гривень;

- по відсотках за користування кредитом в сумі 44 544,83 гривень;

Вказана заборгованість стверджується розрахунком наданого позивачем.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, оплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором а також відшкодування збитків, завушних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому п. 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити, проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадку, передбачених п.п. "а" - в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів що встановлені договором.

Згідно п. 3 договору поруки, поручитель та Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув суму заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Доводи апелянтів про те, що кредитний договір про надання кредиту в іноземній валюті суперечить ст. 99 Конституції України, а також нарахування відсотків за користування кредитом в іноземній валюті є несправедливими умовами договору, у зв'язку з чим на вимогу споживача він має бути визнаний недійсним, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кошти є гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Вказаним законом визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензіата письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензій на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Таким чином, посилання апелянтів на те, що ТзОВ «Український промисловий Банк" не вправі був укладати кредитний договір в іноземній валюті не відповідає чинному законодавству.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про несправедливі умови кредитного договору укладеного у доларах США, оскільки ризик від коливання національної валюти стосувався обох сторін договору.

Суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала колегії може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області З.Є. Ткач