Постанова № 36322395, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 1570/5087/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Комінвєст" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комінвєст" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Комінвєст" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси), Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі ДПІ у Подільському районі м. Києва) про:

- скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000742220 від 10 квітня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 980 023 грн., в тому числі за основним платежем 802 071 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177 952 грн.;

- визнання протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по розповсюдженню акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24 лютого 2012 року №494/23-513/37170667, 24 лютого 2012 року №523/23-5/37422308 та від 24 лютого 2012 року №505/23-5/37680145 шляхом направлення на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами проведеної документальної виїзної позапланової перевірки податковою інспекцією було складено акт, яким встановлено порушення податкового законодавства. Вказані висновки вважає неправомірними, та такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах права, оскільки вони були зроблені ДПІ у Подільському районі м. Києва з урахуванням актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО", які були складені ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Крім цього, позивач вважає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси незаконно здійснила розповсюдження актів щодо неможливості зустрічних звірок ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" шляхом направлення цих актів на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва, оскільки ці дії були вчинені цим відповідачем не у передбаченому законом порядку.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо складання актів зустрічних звірок ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" та направлення цих актів до ДПІ у Подільському районі м. Києва були вчинені в межах діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Комінвєст" залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ "Комінвєст" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Комінвест", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ "Комінвест" зареєстроване 18 серпня 2003 року та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва як платник податків.

В період з 15 березня 2012 року по 21 березня 2012 року посадовими особами інспекції була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Комінвєст" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" за період з 01 травня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №56/22-205/18019170 від 22 березня 2012 року, яким було встановлено порушення ТОВ "Комінвєст" п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 802 071 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем було включено у травні-листопаді 2011 року у податковий кредит ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" на загальну суму 802 071 грн.

Разом з тим, в ході проведення ДПІ у Приморському районі м. Одеси зустрічних звірок вказаних підприємств було встановлено відсутність у них адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним з ТОВ "Комінвєст" угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а тому ТОВ "Комінвєст" не мало права відносити ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року №0000742220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 980 023 грн., в тому числі за основним платежем 802 071 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177 952 грн.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси по розповсюдженню актів про неможливість проведення зустрічних звірок, суд першої інстанції виходив з того, що судові рішення про визнання неправомірними актів зустрічних звірок від 24 лютого 2012 року №494/23-513/37170667, 24 лютого 2012 року №523/23-5/37422308 та від 24 лютого 2012 року №505/23-5/37680145 не можуть бути підставою для визнання дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси по направленню цих актів на адресу ДПІ у Подільському районі м. Києва неправомірними, оскільки в момент здійснення цих дій акти про неможливість проведення зустрічних звірок мали юридичну силу, а тому посадові особи інспекції діяли обґрунтовано та в межах своїх повноважень.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.73.5 ст. 73, ст. 74 ПК України.

Пунктом 73.5 ст. 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Відповідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було направлено акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" у лютому 2012 року, а судові рішення, якими було визнано вищезазначені акти неправомірними, вступили в законну силу у червні та вересні 2012 року та березні 2013 року (т. 1 а.с.38-53, т. 2 а.с.214-237).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при направленні результатів проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ДПІ у Приморському районі м. Одеси діяло правомірно та в межах своєї компетенції, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Однак, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000742220 від 10 квітня 2012 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про фіктивність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, про недоведеність факту перевезень товарів транспортними засобами, обліку цих товарів та їх використання у своїй господарській діяльності, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.11 ст. 201 ПК України встановлено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основною господарською діяльністю позивача, зокрема є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, виконання будівельно-монтажних робіт.

З метою здійснення господарської діяльності 13 травня 2011 року та 01 липня 2011 року ТОВ "Комінвєст" уклало з ТОВ "ТАВЕРС" договори купівлі-продажу будівельних матеріалів №13/05/2011 та №01/07/2011, згідно з якими останнє прийняло на себе обов'язок продати позивачу вказаний товар, а ТОВ "Комінвєст" зобов'язалося прийняти цей товар та оплатити його (т.1 а.с. 181-190).

Також, 02 серпня 2011 року ТОВ "Комінвєст" уклало з ТОВ "ТАЛА ГРУП" договір поставки №02/08/2011, згідно з яким останнє прийняло на себе обов'язок поставити позивачу обладнання та комплектуючи, а ТОВ "Комінвєст" зобов'язалося прийняти цей товар та оплатити його (т.1 а.с. 196-200).

Крім цього, 11 жовтня 2011 року ТОВ "Комінвєст" уклало з ТОВ "ОЛДЕКО" договір поставки №ДГ-1110, згідно з яким останнє прийняло на себе обов'язок поставити позивачу обладнання та комплектуючи, а ТОВ "Комінвєст" зобов'язалося прийняти цей товар та оплатити його (т.1 а.с. 201-207).

За результатами виконання вказаних договорів ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО" видали на ім'я позивача видаткові та податкові накладні, а позивач оплатив вартість вказаних товарів (т.1 а.с. 208-250, т.2 а.с.1-9, 57-109).

За перевіряємий період позивачем укладено договори субпідряду про виконання будівельно-монтажних робіт, що підтверджує використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності (т.2 а.с.117-250, т.3 а.с. 1-195).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Сам по собі факт відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару не може тягнути за собою негативних наслідків для платника податку у вигляді збільшення грошового зобов'язання по ПДВ, оскільки сама по собі товарно-транспортна накладна не є тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення факту поставки товару позивачу ТОВ "Комінвєст", у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, довіреностей, дорожніх листів є помилковими.

Судова колегія вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між ТОВ "Комінвєст" та ТОВ "ТАЛА ГРУП", ТОВ "ТАВЕРС" та ТОВ "ОЛДЕКО, ґрунтуючись на даних актів про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів, в яких зазначено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагенти позивача були зареєстрований як платники податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

В свою чергу, судова колегія звертає увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентами та правомірність формування податкового кредиту.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000742220 від 10 квітня 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 980 023 грн., в тому числі за основним платежем 802 071 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177 952 грн. не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ТОВ "Комінвєст".

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комінвєст" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комінвєст".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби №0000742220 від 10 квітня 2012 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: