Постанова № 36322166, 19.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.4.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року Справа № 812/2789/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Краснодонського міськрайцентру зайнятості -

Деменко Н.М.,

представника третьої особи - Головного управління Державної казначейської

служби України у Луганській області - Клунної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міськрайцентру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2013 року з Вищого адміністративного суду України до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/2789/13-а за позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міськрайцентру зайнятості про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міськрайцентру зайнятості про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач 17.01.2013 року чергового разу подає до суду неправдиву та необґрунтовану позовну заяву про стягнення з позивача 3598,51 грн. матеріального забезпечення по безробіттю, законно нарахованих позивачу Краснодонським міськрайцентром зайнятості згідно наказів Краснодонського міськрайцентру зайнятості за період з 19.07.2001 року по 04.09.2001 року та які було виплачено позивачу 28.08.2001 року, коли вона перебувала на обліку, як безробітна згідно з діючим законодавством.

Позивач вважає що відповідач у відношенні до неї прийняв протизаконну самовільну спробу стягнути законно виплачену їй суму страхового забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3598,51 грн. через ініційоване кримінальне переслідування, а не через звернення до суду з цивільним позовом на підставі рішення держнагляду у сфері страхування на випадок безробіття, як це передбачено п.2 ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 36,39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-111.

Відповідач при зверненні до суду 17.01.2013 року порушив строки звернення до суду, передбачені ст. 99 КАС України.

Краснодонський міськрайцентр зайнятості не надав суду рішення держнагляду, передбачене ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533 від 02.03.2000 року, діючого на момент виниклих спірних правовідношень. Рішення державного нагляду, відповідно до ч. 1 ст.. 15 Закону № 1533 не приймалося. Вона не була поставлена в обізнаність та була позбавлення права про захист своїх прав, шляхом оскарження такого рішення.

Відповідач самовільно прийняв спробу стягнути з неї законно виплачену суму по безробіттю, направив неправдиве повідомлення до Краснодонського МВ УМВС України про начебто порушення нею ст.. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803, звинувачував її в скоєнні злочину на протязі 8 років.

01.07.2001 року вона залишилася без роботи та була 12.07.2001 року зареєстрована як безробітна.

19.07.2001 року їй надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю. Допомогу вона отримувала з19.07.2001 року по 04.09.2001 року частками, всього отримала вона 3598 грн.51 коп. В цей період вона не мала ніяких ні трудових, ні договірних відношень. Відповідач безпідставно відніс її до самозайнятій особі, не надав суду доказів про навмисне невиконання та зловживання нею обов'язками безробітного. Також, відповідач противоправну надав документи з її особистої справи, ці документи складають цілком конфіденційну та персональну інформацію і без її згоди надання таких документів заборонено.

Своїми неправомірними діями, їй завдано моральних страждань, душевну біль, вона стала інвалідом по зору, відповідач продовжую над нею глумитися. Моральні збитки вона оцінює у 100 000 гривень.

Просила суд визнати дії Краснодонського міськрайцентру зайнятості за вимогами, без рішення до ОСОБА_1, про стягнення законно виплаченого в 2001 році матеріального забезпечення по безробіттю 3598,51 грн. неправомірними.

Стягнути з Краснодонського міськрайцентру зайнятості 100 000 грн. моральної шкоди, завданих їй незаконними діями у зв'язку необґрунтованими вимогами без рішення, виплаченої їй допомоги по безробіттю в сумі 3598 грн.51 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що до повноважень служби зайнятості населення не належить порушення кримінальної справи, ведення слідства та інше. В 2001 році було встановлено порушення зі сторони ОСОБА_1 як безробітної, не повідомила Краснодонський міськрайцентр зайнятості про своє перебування у цивільно-правових відносинах з Краснодонським філіалом МАУП щодо виконання робіт на підставі особистого підряду від 14.04.2001 року, чим порушила ст.. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Було порушено кримінальну справу по ст.. 190 ч.2 КК України - шахрайство. В кримінальній справі заявлено цивільний позов про стягнення суми допомоги по безробіттю.

10.01.2006 року ОСОБА_1 була направлена вимога про сплату незаконно отриманої допомоги по безробіттю в добровільному порядку. Порядку на той момент ніякого не було затверджено. ОСОБА_1 направила листа, яким відмовилася проводити сплату у добровільному порядку у зв'язку з заявленими позовними вимогами по кримінальній справі. До того ж, в даному випадку позивачем не підтверджено наявність шкоди, не підтверджено протиправну поведінку чинителя шкоди, а також причинний зв'язок між діями Краснодонського міськрайцентру зайнятості і заподіяною шкодою, та не підтверджено вину чинителя шкоди. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Судом встановлено, що 11 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Краснодонського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення з неї суми виплаченого в період з 19.07.2001р. по 13.07.2002р. матеріального забезпечення у розмірі 3598,51 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року по справі № 812/1570/13а встановлено, що наказом від 19.07.2001 року №326/6 Краснодонського міськрайцентру зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітного.

У зв'язку з відсутністю підходящої роботи, з 19.07.2001 р. їй було призначено виплату допомоги по безробіттю.

З 20.08.2001 року по 31.08.2001року ОСОБА_1 проходила навчання за програмою Основи підприємницької діяльності на базі Луганського будівельного технікуму, після чого їй була виплачена одноразова допомога для організації підприємницької діяльності.

В заяві від 19.07.2001 року ОСОБА_1 вказала, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує.

У лютому 2003 року за дорученням директора Краснодонського міськрайцентру зайнятості було проведено перевірку дотримання законодавства про зайнятість, в ході якої було виявлено порушення з боку ОСОБА_1, оскільки остання уклала договори особистого підряду з Краснодонським МАУП, але не повідомила Краснодонський міськрайцентр зайнятості.

На момент присвоєння статусу безробітної, ОСОБА_1 на думку Краснодонського міськрайцентру зайнятості, була зайнятою особою та незаконно отримала матеріальне забезпечення у розмірі 3598,51 грн. за період перебування на обліку. ОСОБА_1 всупереч діючому законодавству, при призначенні та виплаті їй матеріального забезпечення на випадок безробіття, не повідомила службу зайнятості про вищезазначене, що обумовило здійснення незаконної виплати допомоги по безробіттю.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 19.07.2001 року їй надано статус безробітного та з 19.07.2001 року їй було призначено допомогу по безробіттю у сумі 402,50 грн. В заяві від 19.07.2001 року ОСОБА_1 вказала, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує.

04.09.2001р. ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та надано одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності у сумі 3081грн.98коп.. Згідно наказу №422/6 ОСОБА_1 знято з обліку з 04.09.2001р.

Відповідно до довідки з МАУП, ОСОБА_1 виконувала роботу викладача кафедри економіки з 09.11.2000 року по 31.09.2005 року на підставі договорів підряду.

20.02.2003р. директор Краснодонського міськрайцентру зайнятості звернувся з листом до Краснодонського МВ УМВС України в Луганській області у зв'язку з виявленим порушенням з боку ОСОБА_1, дотримання законодавства про зайнятість оскільки остання своїми діями нанесла шкоду у сумі 3598,51грн. (а.с.8-23,163-165)

10.01.2006 року ОСОБА_1 була направлена вимога про сплату незаконно отриманої допомоги по безробіттю в добровільному порядку. Позивач листом на адресу відповідача відмовилася від повернення одержаної допомоги по безробіттю у зв'язку з кримінальною справою, вказаний факт не заперечують сторони по справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року по справі № 812/1570/13а, яка набрала законної сили, адміністративний позов Краснодонського міськрайцентру зайнятості залишено без розгляду (.с. 163-165).

По суті позовних вимог Краснодонського міськрайцентру зайнятості про стягнення з ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 3598 грн. 51 коп. позов не розглянуто і рішення не приймалося, що не заперечують сторони по справі.

Вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 19.01.2010 року ОСОБА_1 була визнана невинною по ст.. 190 ч. 2 КК України та оправдана за відсутністю події злочину. В задоволенні цивільного позову Краснодонському місьрайцентру занятості відмовлено(а.с.166-178).

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2010 року мотиви оправдання вироку змінено за відсутністю події злочину на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину та цивільний позов залишено без розгляду (а.с.179-173).

16 жовтня 2012 року рішенням Краснодонського міськрайонного суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за подання Краснодонським міськрайцентором зайнятості позову від 30.06.2010 року.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 надали пояснення, чим підтвердили пояснення позивача ОСОБА_1 (а.с.217-220).

На підставі ст..ст. 7, 8, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно ст.. 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533 від 02.03.2000 року Фонд зобов'язаний:

виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;

вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;

контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю:

Фонд має право, зокрема,

Стягувати, відповідно до закону, кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533-III, 02.03.2000 року сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

На підставі ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» N 803 від 01.03.1991 року, Державна служба зайнятості у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, реалізує заходи щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення від безробіття.

На державну службу зайнятості згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладаються функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів.

Згідно з Примірним положенням про районний, міськрайонний, міський та районний у місті центр зайнятості, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.11.2010 року № 374 районний, міськрайонний, міський та районний у місті центр зайнятості (далі - центр) є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у відповідному районі (місті, районі у місті). Центр підпорядковується та підзвітний центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласному, Київському або Севастопольському міському центру зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості).

Судом було встановлено, що позивач, надіслану їй Краснодонським міськрайцентром зайнятості вимогу у 2006 році не оскаржила, але і в добровільному порядку не повернула одержану допомогу по безробіттю, тобто позивач не скористалася своїм правом на оскарження рішення (вимоги) відповідача.

Предметом оскарження неправомірних дій відповідача є його звернення до суду з позовними вимога 11.02.2013 року. Строки звернення до суду позивачем не порушені.

Слід не погодитися з позивачем стосовно посилання нею на ст.. 15 Закону України Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533 від 02.03.2000 року та обов'язковість прийняття відповідачем рішення перед зверненням до суду, оскільки в ст.. 15 вищезазначеного Закону мова ведеться про засоби нагляду, а не про права, обов'язки Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та права, обов'язки, відповідальність застрахованих осіб, передбачених ст..ст. 34, 36 Закону України № 1533.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533-III, 02.03.2000 року спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб передбачений законодавством.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача і поверненню не підлягають у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 19 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 грудня 2013 року.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Краснодонського міськрайцентру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова